Аскольд і Дир
Скандинавське походження імен Аскольда й Дира було встановлено давно. Традиційна етимологія імені Аскольд — від давньоскандинавського Hqskuldr, тобто hqsskollr, «сіроголовий»65, де перший елемент hqss означає «сірий, як вовк»66.
Дир, від давньоскандинавського dyr, має первинне значення «тварина чи звір», «дикий звір чи олень»67. Але якщо в Германських мовах це слово майже завжди стосується оленя, то на Русі слово «зверь»68 є найпоширенішим словом-табу для ведмедя, так само як bjqrn (доел, «ведмідь») у скандинавській і Германській. Тож цілком можливо, що в скандинавській Східній Європі dyr означав скоріше «ведмедя», ніж «оленя». А коли так, то можна припустити, що Дир з руської хроніки є вікінґівським королем Бйорном, який, згідно з усіма скандинавськими традиціями, був королем у «Холодній і Великій Швеції», тобто в Східній Європі. Арабський історик аль-Мас‘уді (бл. 943/944 р.) також називає «першого» короля над сакалібами в Східній Європі ад-Диром (Археологія доводить, що Стара Ладога, перше міське поселення у Східній Європі, була заснована в другій половиніVIII ст. Останні розкопи Старої Ладоги на рівні шарів з VIII—
IX ст. виявили палицю (коротеньку прутину) з рунічним написом староскандинавської поезії, скоріше еддичного типу, яка датується, на думку фахівців, не пізніше IX ст.71. На тій основі можна припустити, що двір вікінґівських королів у IX ст. в Альдейґ’юборзі в Холодній Швеції був активним давньосканди- навським літературним центром.
Верно Норман із берегів французької Сени (duxpartispyratarum Sequanae insistentium) з’являється у франкських анналах з 855-го по 858 рр. як вождь вікінґів, що діяли в басейні Сени довкола Парижа та Руана (Rouen). Після того як Верно присягнув на вірність Карлові з династії Каролінґів у Вермерії 858 року72, він зникає з літописного кону, однак норманська традиція знає його як командувача ефектним Середземноморським наскоком 859 року.
Пруденцій і як арабські, так і іспанські християнські джерела змальовують те, як вікінги обпливли Іспанію, пройшовши крізь Гібралтарську протоку, щоб пограбувати північно- африканський берег, повернулися назад до Іспанії, на узбережжя Мурсії та Балеарських островів, і зрештою зупинилися в Камарґу (Camargue; Camaria) в дельті Рони. Звідти вони здійснили наскоки на Італію, зокрема на Луну (норманська традиція) і Пізу (аннали)73.Верно є ніким іншим, як сином Раґнара Шкіряні Штани, Бйорном, якого супроводжував Гастінґ. А що Гастінґ не називається за іменем у франкських анналах аж до 866 р.74, тобто після одинадцяти років за Бйорном, то він мав бути молодшим компаньйоном Бйорна (всупереч норманській традиції, що називає його «педагогом» Бйорна)75. Окрім інформації про участь у Середземноморському набігові, єдине свідчення про Бйорна, що його містить норманська традиція, є свідчення про його смерть у Фризії76, помилка, яка виникла внаслідок того, що за часів Вільяма Жюм’єзького (бл. 1072 р.) давньосканди- навський географічний термін «Гарди» вже означав «Русь», але в IX ст., коли власне відбувалися змальовувані події, він служив для означення Фризії, зокрема її головного торговельного центру, Дорестада. Факт достатньо показовий, оскільки доводить, що Бйорн жив і помер у тій частині Східної Європи, яка пізніше стала відома як Русь.