Вестерґьотланд (Вестерйотланд; Вестра Ґауталанд)

Вестерґьотланд, знаходячись на півдні від озера Венерн і на заході від озера Веттерн, межував із норвезьким фюлькі Ранрікі. Вестер­ґьотланд контролював важливу в торговельному аспекті верхню течію річки Ґьота-Ельв.

Вестерґьотланд, складаючись із тридцяти округ {haradh), вважав­ся багатим леном з родючими ґрунтами і найдавнішим центром християнської культурної діяльності (так само як Уппсала у Свіїв була центром поган*ської цивілізації).

Саме з Вестерґьотланду християнство поширилось на всю Шве­цію. Крім того, там найкраще сформувались і розвинулись законо­давчі традиції Mare Balticum.

Політичним і культурним центром, резиденцією ярла та центром єпархії (десь із 1014 р.) стало й торговельне місто Скара (ON Scarar) в окрузі Сканунґс; лен Вермаланд теж підпорядковувався цьому єпископству.

Іншими важливими містами були Льодгьосе (шведською мовою Lodose, Льодьосе) в окрузі Алір та Лідгукьопунґ (шведською мовою Lidkoping, Лідчепінґ) на південному березі озера Венерн.

У першій половині XI ст. династія вестерґьотландських ярлів була пов’язана з норвезькою династією. Внаслідок конфліктів із королем Свіїв (Олавом Скаутконунґом) ярл Роґнвальд Ульвссон 1016 р. переїхав зі шведською принцесою Інґіґердою (що вийшла заміж за Ярослава Мудрого, пом. 1051 р.) до Новгорода (Голмґар- да), де став спадковим ярлом Ладоги (Альдейґюборґа). Його ди­настія правила там десь до 1050 р.²³.

Інша парость вестерґьотландської династії 1056 р. посіла в Упп- салі трон Свіїв, а згодом стала королями всієї Швеції.

У Вестерґьотланді в окрузі Віста (ON Vist) знайдено Спарльо-? ський камінь із найдавнішими рунічними написами («пізній футарк», кінець VIII—початок IX ст.). Серед написів із центральної округи Редвеґс (OS Redhvagh) цікаві для нас Інґварів камінь (бл. 1041 р.) зі згадкою про Естланд та ще один камінь, де згадано Ґрікланд²⁴.

7.