Ванаквісль і Ванагейм/Ваналанд

Дюмезіль назвав визначення Сноррі Вана-квісль^Танаїс =Дон «найневдалішою грою слів»⁷⁵. Ванаквісль, одначе, не був ані вигадкою Сноррі, ані грою слів.

Французькі вчені, уповноважені складати «Діяння» або «Подвиги» норманських герцогів (Дудо, пом.

Натомість Роджер II (1105—1154), король норманської Сицилії і пристрасний географ, навчав свого марокканського учня аль- Ідрісі (1100—1166) долучити до свого географічного компендіуму і «мали світу» не лише сучасний йому матеріал про торговельні маршрути, а й географічні дані, що спиралися на досвід нордійців IX—X ст. У праці аль-Ідрісі можна зустріти термін «Елліпалтар», ужитий для означення шляху скандинавів через Азовське море і відомий із «Саґи про Гаральда Хороброго»; латинську етимологію назви «Балтійське» (порівн. з Адамом Бременським) і дані щодо розташування Трої на схід від річки Дон. Танаїс/ Дон, будучи «рукавом» (давньосканд. kvisl) власне Дону та ще шести річок — Сіверського Дінця та його п’яти приток, описується аль-Ідрісі як у тексті його праці «Kitab nuzhat al- mustaq», так і на мапі. У відповідному розділі (6.5) вчений пише: «Шість великих річок [Сіверський Донець з його притоками] змішують свої води з вищезгаданою річкою Русія [=Доном1; витоки тих річок знаходяться в Ріфейських горах [порівн. «Саґу про Інґлінґів» Сноррі, розд. 5]... Долини населяє народ an-Nb’ryh.

Вони мають шість міст-фортець уздовж цих річок...» (На мапі аль-Ідрісі наведено назви всіх шести міст)⁷⁶.

Археологічні розкопи в басейні Сіверського Дінця виявили нещодавно групу з дванадцяти білокамінних фортець Салтово- Маякської культури VIII-IX ст.

Звідси назва Тана-квісль, «рукав Танаїсу», має давню й міцну традицію. Але що можна сказати про Вана-квісль? Згідно з «Саґою про Інґлінґів» (розд. І), «земля навколо Вана-квісль називалася Ваналанд». Оскільки ж Вана-квісль було іншою назвою Тана- квісль (за тим самим джерелом), то Ваналанд була земля з обох берегів Танаїсу/Дону.

Приблизно між 635-м і 665 рр. навколо Меотісу і пониззя Дону оноґур-булгарський правитель Кубрат заснував державу Велика Булгарія, що мало відрізнялася від попереднього Боспорського царства. Після смерті Кубрата на країну напали тюркські хозари, міцніюча сила на тій території. Боротьба проти хозар викликала міграцію трьох груп протобулгар у 670-х роках; ті, що лишилися, уклали мир з переможцями й визнали верховну владу хозарського кагана⁷⁷.

Назва Onoyur (оноґур), алтайська племінна назва, складається з двох компонентів, де перший числівник: on у слові onoyur означає «десять». Нерідко подібні назви зустрічаються в ско­роченій формі, складаючись із власне числівника; скажімо, слово найман, назва протомонгольського племені, означає «вісім». Гунно-булгарський відповідник тюркського on був van™.

Тюркські хозари, перш ніж напасти на ванів (оноґурів-булгар) У першу половину VII ст., захопили більшу частину держави аланів на Північному Кавказі. Активні в торгівлі алани добро­вільно підкорилися новій і могутній імперії й невдовзі ввійшли До її правлячої верхівки. Ісламські джерела насправді розрізняють Дві групи аланів: властивих аланів, араб. al-Lan, і асів, араб, аі- ^∙^y79∙ Абуль-Фіда (прибл. 1321 р.) навів стародавній переказ, згідно з яким аси були тюркським (тобто тюркізованим, очевидно політично) племенем, що жило по сусідству з al-Lan (аланами), мало однакове з ними походження й сповідувало ту саму Релігію⁸⁰.

У другій половині VIII ст., коли нордичні торговці й шукачі пригод почали проникати в Хозарську імперію, там ще збереглися згадки в епічній традиції про велику війну між турками й асами, з одного боку, і ванами (оноґур-булгарами) — з другого, а також про укладений потім мир.

Іранські алани увійшли в міцний союз з Германськими воїнами протягом міграційного періоду, зокрема з Готами та вандалами⁸¹. Отож цілком вірогідно, що алани з Хозарського каганату, котрі в політичному плані були тюрками (хозарами), а в етнічному — асами (тобто іранцями), передали скандинавським торговельним і військовим ватагам тогочасну версію степової традиції, що пізніше стала відома як релігія народу тюрків (Tyrkir)_t або асів (?sirY

Основні міфологеми степової релігії, що їх відкинули вже землеробські племена Германців, знову відродилися в новій версії. Боротьба першої та другої функцій проти третьої була перенесена в епічну оповідь, основу якої склала велика історична подія в Південно-Східній Європі.

Нордичні торговельні й військові ватаги діяли в Хозарському каганаті. Звідти вони привезли на Північ, де вже почав зароджуватися рух вікінгів, ту форму ідеології та релігії, що якнайкраще відповідала їхнім потребам. Таке перезапровадження давнішньої індоєвропейської релігії на півночі отримало пізніше епічне відображення у формі розповіді про подорожі Одіна з Тюркланду до Саксланду, Фракланду і Скандинавії.

З погляду цієї теорії, давньоскандинавське Van-r можна ідентифікувати як протобулгарську назву (Vari>) Ван; Танаїс- Дон отримав другу назву, Вана-квісль (річковий рукав [землі] ванів), а територія навколо його пониззя стала відомою як «земля» чи «домівка» ванів (Вана-ланд, Вана-гейм).