Уґавнія

Назва великого південно-східного краю Уґавнія (Уґанді), що ме­жує з територією Латґалії, стала загальновизнаним латиським позначенням Естонії (Igaunija) та естонців (Igaunis)⁹².

Місто Тгарбете (Т(г)арбата⁹³, Тарту, нім. Dorpat), або castrum Tharbatense* Генріха Латвійського, стояло біля єдиного доброго броду через річку Ему. Часті знахідки багатих скарбів східних та західноєвропейських монет VIII—XIII ст. свідчать, що Тарбата була важливим центром міжнародної торгівлі⁹⁵.

Тепер уже зрозуміло, чому славетний новгородський князь Яро­слав Володимирович (1014—1054) намагався приєднати Тарбату до своїх володінь. 1030 р. він рушив у похід на північ, захопив Тарбату й побудував своє місто, назвавши його Юр’євом на честь свого христи­янського святого⁹⁶. Через тридцять років, під час естонського пов­стання 1060—1061 рр., Юр’єв був спалений⁹⁷; згодом новгородські кня­зі ще не раз брали облогою замок Тарбату (наприклад, ПЗЗ⁹⁸ і 1191 р.⁹⁹).

1224 року після тривалої боротьби Тарбату захопили тевтонські лицарі. Намагаючись запобігти німецькому наступові, Новгород надіслав помічний загін відважного князя Вячка із Кукенойса (Ko- кенгаузена), що загинув на бойовищі (Генріх Латвійський назвав його Viesceka^iw; то був В’ячеслав Борисович із полоцької династії).

Згодом у Дорпаті заснувалося німецьке єпископство, що проісну­вало до 1561 р.

У Невській битві 1240 р. жителі Тарбати (юр’євці), як і жителі Віліанде, боролися на боці новгородського князя Олександра Яро­славича проти тевтонських лицарів¹⁰¹.

Місто Тарбата стояло на мовному кордоні між двома головними естонськими діалектними групами — північною (разом із Тарбатою) і південною. Лінія поділу між двома мовними групами пробігала зі сходу на захід через такі пункти: озеро Пейпсі — річка Ема — озеро Виртсьярв — Вілянді — Мийсакюла¹⁰².

Столиця Уґавнії стояла на південь від Тарбати, теж на річці Ема. Давньоруські літописці називали те місто Медвежа Голова'⁰⁵, а Ген­ріх Латвійський — Odenpe, id est Caput Ursi'⁰⁴. Давньоестонська форма назви — *Odenpdh (сучасн. ест. Otepdd)'⁰⁵.

Давньоруські літописці часто згадували боротьбу між Новгоро­дом—Псковом та естонцями за контроль над Оденпе. Ось короткий список руських військових походів: бл. 1116 р. Мстислав Володими­рович, князь Новгородський¹⁰⁶; бл. 1192 р. Псков¹⁰⁷; бл. 1212 р. Мсти­слав Мстиславич, князь Новгородський (після виправи на Торму)¹⁰⁸; бл. 1217 р. Володимир Мстиславич, князь Псковський¹⁰⁹.

Коли німці 1224 р. завоювали Уґавнію, ситуація змінилася, і мед­вежине (жителі Оденпе) 1240 р. билися на боці новгородського князя Олександра Ярославича проти тевтонських лицарів¹¹⁰.

Острів Ругну (Руне) в Ризькій затоці, здається, згадано в одному давньошведському рунічному написі X ст.¹¹¹.

10.