Саккала
З 1210 по 1217 р. естонці в Саккалі успішно боронилися проти тевтонських лицарів. Естонським проводирем був Ламбіт, senior ter∙ гае з Пали на річці Навесті (Пала) і головнокомандувач естонського рекрутованого війська (та lew).
Його резиденцією став замок Леоле (Лигавере), якому Генріх Латвійський дав назву castrum Saccalensis^. J∖q 1217 p., коли Ламбіт загинув у сутичці з лицарями, естонці спромагалися боронити й Віліанде (Вілянді), ще одне важливе місто Сак- кали.Після остаточного завоювання Саккали, що сталося після Ламбі- тової смерті, тевтонські лицарі зробили Віліанде (нім. Fellin) своєю головною резиденцією в усій Лівонії.
У славетній битві 1240 р. між новгородцями і німцями жителі Віліанде (давньорус. велядци) билися на боці князя Олександра Ярославича89.
Західна частина Саккали була переважно пусткою, проте в поясі необроблених земель сформувався жвавий торговельний порт Пер- нау (фін. Pernio)90 в гирлі річки Пярну.
1219 року новгородський князь Всеволод Мстиславич-Борисович обступив облогою Пернау, що знаходився тоді в німецьких руках, проте за два тижні так і не взяв його. В Першому Новгородському літописі Пернау названо Пьртуев91.
9.