Територію між нижньою течією Вісли і нижньою течією Німану середньовічні автори називали Prussia.
Походження цього слова ще досі не пояснене. Вперше воно з’явилось у формі Bruzi в роботі «Geo- graphus Bavarusvi датованій 843 р.2.
Хоч як дивно, але наступним автором, що подав цю назву, був арабський мандрівник з Іспанії єврейського походження Ібрагїм бен Я’куб (відомий і як ат-Туртушї), що 966 р.
відвідав Центральну Європу (Прагу). Цю назву він писав як Brws (BurHs)3. ІбрагТма, напевне, поінформував якийсь житель Русі, що навідав Прагу. В ПВЛ назва пруси трапляється тільки у вступному розділі, серед трьох народів, які займали південні й південно-східні береги Балтійського моря: ляхове (венди), пруси і чудь4.Але перша реальна згадка про пов’язані з пруссами події з’явилася значно пізніше — 1149 р. (Київський літопис)5.
У Великому Новгороді була Пруська вулиця, так само як і Варязька та Чудська вулиці6; про прусів не раз згадано в Першому Новгородському літописі: під р. 12157, 12188, 12209, 12301°, 1305і1. На жаль, у цьому джерелі немає інформації про прусько-новгородські торговельні зв’язки, про існування яких ми знаємо із «Саґи про Кнютлінґів» (розповіді про самбійського купця Відґаута)12. У «Життєписі Св. Авраамія Смоленського» (розквіт XIII ст.) є згадка про побожного Луку Прусинахз.
Prucix4 і Pruciax5 згадано в двох уступах «Хроніки» (1012—1018 рр.) Тітмара Мерзебурзького, де автор описує долю першого пруського місіонера — єпископа Празького (Praha) Адальберта (Войтеха), що загинув мученицькою смертю 997 р.16. Причиною Адальбертової місії були політичні амбіції польського короля Болеслава І Хороброго (992—1025). Польсько-пруські війни започаткував своєю балтійською політикою інший польський володар — князь Болеслав III Кривоустий (1102—1138).
Починаючи з його панування пруське питання стало головною проблемою для польських, а згодом мазовецьких князів. Один з них — Конрад Мазовецький (1202— 1247) — вирядив пруського єпископа-місіонера Кристіана, що заснував лицарський орден Добржинських братів у своєму новому феоді [KulmerlandIZiemia Chelminska', 1218 р.), проте не спромігся підкорити пруських поган. 1227 р. Конрад звернувся до тевтонських лицарів Госпіталю Св. Марії в Єрусалимі (хрестоносців). Лицарі прибули в Кульмерланд 1230 р. і негайно взялися послідовно завойовувати Прусію, засновуючи після кожної перемоги фортецю для зміцнення своїх завоювань. Через чотири роки лицарі передали всі свої володіння папі, а той повернув їх їм як феоди папського престолу. То був зародок політичної могутності та державної організації лицарів у Прусії, що не мали над собою жодного володаря, крім далекого пдпи. До 1283 р. усі прусські землі перейшли до рук Тевтонського ордену.* ♦ *
У пізньому періоді розвитку старонордичної літератури у «Fla- teyjarbok annals» (укладених бл. 1388—1396 рр.) трапляється така форма, як Pryzaland (під 1210 р.)17.
♦ ♦ *
У своїй «Cronica terrae Prussiae» (написаній у Кенігсберзі 1326 р.) Петер Дусбурґський подав «класичний» список пруських земель, поділивши Пруську землю [Terra Prussie) на одинадцять частин. Ось цей список18:
«Першою була (земля) Кальмен і Любовія... другою (була) Помезанія, де (жили) помезани; третьою (була) Поґезанія, де (жили) поґезани; четвертою (була) Вармія, де (жили) вармійці; п’ятою (була) Наттанґія, де (жили) наттанґи; шостою (була) Самбія, де (жили) самбійці; сьомою (була) Надровія, де (жили) надровійці; восьмою (була) Скаловія, де (жили) скаловійці; дев’ятою (була) Судовія, де (жили) судовійці; десятою (була) Ґаліндія, де (жили) ґаліндійці; одинадцятою (була) Варта і Пліцка Варта, що означає Велика і Мала Барта, де жили барти».
Проте існує й набагато давніший список у «Liber Census Daniae» (1220 p.), де подано назви десяти прусських земель (разом з їх балтійськими назвами)19.
Нема тільки землі Кальмен (Кульмен), що до 1226 р. політично й етнічно була пов’язана з Польщею (пол. Ziemia Chelminska).Порівняння обох списків дає такі результати:
| Петер Дусбурґський | «Liber Census Daniae» | |
| І | Помезанія | Помізанія |
| II | Поґесанія | Пераґодія |
| III | Вармія | Ермландія (і Ланландія) |
| IV | Наттанґія | Нотанґія |
| V | Самбія | Замбія |
| VI | Надровія | Надравія |
| VII | Скаловія | Скальво |
| VIII | Барта | Барція |
| IX | Ґал Індія | Ґаліндо |
| X | Судовія | Судуя (і Сіллоніс) |