Таттр про Гемінґа, сина Аслака
Вступ
Жоден із трьох пергаменних рукописів Ms, які донесли до нас Hemings ?attr, не зберіг його повної версії. Початок (близько третьої частини таттру) ми знаходимо в двох текстах: у «Flateyjarbok» (GKS 1005, fol.; бл.
1380—1364; вид. C. R. Unger—G. Vigfusson. —Т. 3. — С. 400—410 / вид. S. Nordal. — Т. 4. — С. 183—195) і в «Hrok- kinskinna» (GkS 1010, fol.; бл. XV—XVI cτ.), тоді як головні розділи (останні дві третини) вміщені в «Hauksbok» (AM 544,408 перед 1334, вид. F. Jonsson. — С. 331—349). Існують також паперові рукописи, які містять у собі цей таттр. Усі текстуальні проблеми були розв’язані в критичному виданні (але без індексу) Gillian Fellows Jensen (Hemings ?attr Aslakssonar, Editiones Amamagnaeanae, Series В. — T. 3. — Kbh., 1962. — CLXXXIV. — 160 c.). Англійський переклад цієї версії, надрукований Ґ. Віґвуссоном у Icelandic sagas (Т.З.—London, 1887. — С. 347— 387), зробив Дж. В. Дасент (Icelandic sagas. — Т.З. — London, 1894. — С. 344—415). Німецький переклад на основі editio princeps Йона Торкельссона (Jon ?orkelsson. Sex sogu-?aettir. - Rvik., 1855) був зроблений Фел іксом Ніднером і опублікований у 17-му тдмі серії Thule (Norwegische Konigsgeschichten І, 1-ше вид., Jena, 1928; 2-гевид., 1965. — No. 31. — С. 287—307); див. ще Simek, с. 162—163.Вибрані уривки й аналіз
«Hemings ?attr» має своє окреме місце в світовій літературі як специфічний варіант теми Вільгельма Телля505. В цьому випадку в ролі тирана виступає норвезький король Гаральд Суворий (1047— 1066), а роль Вільгельма Телля (в битві під Гастінґсом) виконує Гемінґ Аслакссон — волелюбний селянин з острова Торґа(ї)р у Північній Норвегії. Проте наші інтереси тут не стосуються ані літературних переваг цього твору, ані власне самої цієї історії.
Таттр починається з розповіді про короля Гаральда Суворого, що, як відомо, був двоєженцем.
Його перша жінка — Єлизавета, дочка Ярослава Новгородського/Київського, та — Інґіґерди, дочки Олава Шведського. Два варіанти початку таттру містять у собі дві різні форми щодо імен батька й дочки:«Flateyjarbok» hann atti Silkisif Hakadottur506
«він мав за жінку Сількісів Гакадоттур».
«Hrokkinskinna»
hann atte Ellisif dottur Jardsleifskongs ur Holmgarde507
«він мав за жінку Еллісів, дочку Яріцлейва, короля Г ол мґардського ^Новгородського)».
Я повністю підтримую думку Джілліан Феллоуз Єнсен, коли вона пише: «Можна припустити, що ім’я в первісному H[emings] ?[attr] було Сількісів Гакадоттір і що воно потім виправлено в «Hrfokkins- kinna]» та в «H[auks] [bok]» на підставі відомостей, узятих із «H[eims]- kr[ingla]>> та інших подібних джерел. Дуже мало ймовірно, що правильне ім’я замінено в «Flat[eyjarbok]» на Сількісів та по батькові, невідоме з інших джерел»508.
Ім’я Сількісів знаходимо також у двох із Fomaldaf sogur; в «Yngvars saga vi?fqrla»509 та в «Qrvar-Odds saga»510 як ім’я королеви або принцеси в Ґардарікі, в даному випадку Ґардарікі-Ґріккяланд. Але, на мою думку, ми не можемо апріорі встановити залежність тексту нашого таттру від «Qrvar-Odds saga» на підставі форм імені Сількісів511. У мене склалося відчуття, що існувала «менш книжна» традиція, в якій ім’я Ярославової дочки одержало форму Сількісів, оперта на «народній етимології»512. Також цілком можливо, що сам-таки Ярослав мав, крім свого князівського імені (Ярослав) та свого християнського імені (Георгій), також і скандинавське ім’я Такі513. В такому випадку традиція зберегла б цей факт. Для порівняння ми можемо навести імена його онука: князівське — Мстислав, християнське — Феодор, скандинавське або англо-скандинавське — Гаральд514.
Спеціальну роль у сазі відіграє hafr-belgr (буквально «козяча шкура»), наповнена золотом і сріблом, яку Гаральд залишив у Новгороді зі своєю покинутою дружиною перед від’їздом до Норвегії.
Вони уклали між собою угоду, що якщо він не згадає про неї протягом п’ятнадцяти років, золото залишається їй. Десь через двадцять років він послав своїх людей Торарінна Невульссона та ГйортаОлавссона5,6до Новгорода забрати гроші, які, мабуть, знадобилися йому для фінансування його походу на Англію517. Гаральд одержав назад свою hafr-belgr, «але разом із глузливим віршем518, у якому Еллісів каже, що її колишній чоловік ніколи не набереться мужності, щоб відпливти до Англії»519. Якщо вірити таттрові, рішення Гаральда вирушити в похід на Англію утвердилося, головним чином, після того, як він прочитав цього вірша.Як відомо, в деяких текстах саг («Hulda», «Fagrskinna», «Heims- kringla») збереглася інша традиція про Еллісів. Вона, «певно, поїхала з Гаральдом до Норвегії, оскільки сказано, що вона супроводжувала його під час походу на Англію аж до Оркнеїв, тоді як його друга жінка, Тора Торберґсдоттір, залишилася в Норвегії»520. Можливо, що в цій традиції Еллісів переплутано з її дочкою Марією. Cara згадує про Марію, дочку Гаральда, йдеться про неї і в інших джерелах. Але всі скандинавські джерела узгоджуються між собою стосовно таких двох фактів: а) Гаральд залишив свою дочку на Орк- неях, коли поплив далі, до Англії521; б) Марія там була заручена з Ейстейном Торґберґсоном, братом Гаральдової (батька Марії) другої жінки Тори Торберґсдоттір522.
* * *
Подаємо два уривки з таттру, в яких ідеться про взаємини між Гаральдом та Еллісів:
(1)
«Король Гаральд Сіґурдарсон правив Норвегією двадцять років; йому було тридцять вісім (буквально «йому було дві зими на сорок»), коли він став королем. Він мав за першу жінку Еллісів, дочку Ярдслейва (Ярослава), короля, який правив у Голмґарді (harm atte Ellisif dottur Jardsleifs kongs ur Holmgarde). Він залишив її там, коли від’їхав до Норвегії, і сказав, що він пришле по неї, перш ніж проминуть п’ятнадцять років. Він залишив із нею козячу шкуру, здерту з найбільшого цапа й наповнену золотом та чистим сріблом, і сказав, що ця шкура залишиться їй, якщо він не повернеться назад або якщо десь пропаде.
Обоє дали одне одному клятву вірності. їхню дочку звали Марія, і була вона найгарнішою жінкою в Норвегії. Після того як Гаральд став королем Норвегії, він узяв собі за другу жінку Тору, дочку Торберґа Арнасона та Раґнгільд, дочки Ерлінґа Скялґссона із Солі; їхнім сином був Маґнус...»523.(2)
«...[Тості (Тостіґ) Ґудінасон, брат і ворог нового короля Англії, переконав Гаральда (Сіґурдарсона), що він повинен скинути з трону Гаральда (Ґудінасона) й самому стати королем Англії]. Найближчої осені король Гаральд (Сіґурдарсон) послав Торарінна Невульвссона та Гйорта [Олавссона] на схід до Голмґарда (Новгорода), щоб вони забрали там козячу шкуру, яку він залишив у своєї жінки, королеви Еллісів (Ярдслейвсдоттір), як уже згадувалося раніше, і сказав, щоб вони не поверталися без тієї шкури і того скарбу, який у ній був. Вони повернулися саме тоді, коли в короля вже якийсь час був Тості. Гйорт підійшов до короля і сказав, що Еллісів передає йому вітання. Але король так захопився розмовою з Тості, що не звернув уваги на тих, котрі ввійшли. Тоді Гйорт проспівав йому одну станцу...524.
«Чому так мало?» — спитав король.
«Не більше, аніж тобі знадобиться», — відповів йому Гйорт.
Король усміхнувся й запитав:
«Як тобі з’їздилося, ісландцю?»
Гйорт заспівав...525
Король попросив їх принести гроші. Тоді козячу шкуру внесли до кімнати й поклали перед королем. Він запитав, чи вона (Еллісів) віддала шкуру, нічого не сказавши тому, хто її в неї забрав. Торарінн відповів, що вона не промовила й слова. Король сказав: «Треба мені спитати про це в того, в кого краще підвішений язик. То що ти скажеш про це, Гйорте?» Той відповів: «А те скажу, що вона (Еллісів) проспівала станцу». — «Яку станцу?» — запитав король. Гйорт заспівав...526.
Тоді озвався Тості: «Це пророцтво — вони кличуть тебе до Англії. Невже нема ніякої надії, що ти туди вирушиш?» Король сказав: «Ти повинен піти до гробниці святого короля Олава й заприсягнутися там, що завжди говоритимеш правду про силу... а я зберу велике військо в себе на батьківщині, щоб завоювати Англію. Тая один командуватиму цим військом». Тості відповів, що він дасть клятву. «Але як щось стане на перешкоді твоєму походові, тоді моя клятва принесе тобі лихо». Король відповів, що так воно й має бути. Після цього він розіслав листи по всій Норвегії і наказав зібрати всю потугу, на яку був спроможний його народ. Тоді прийшов до нього Ейстейн Opi, син Торберґа Арнасона, і заручився з Марією, дочкою короля Гаральда та Еллісів, дочки короля Яріцлейва, який правив у Голмґарді. Її матір’ю була Інґіґерда, дочка шведського короля Олава (Скаутконунґа)»527.