<<
>>

а) Свідчення давнини

Наприкінці вікінґської доби Норвегія й далі становила вільну конфедерацію 32 невеличких земель-держав, більшість яких другим елементом своєї назви мала слово «фюлькі». Ці державки були згру­повані в чотири великі юридичні провінції, що більш-менш відпо­відали природним регіонам країни.

Здається, про окремі дрібні нор­везькі держави вже є згадки в античних авторів, як-от у Цезаря (пом. 44 р. до н. е.) та Птолемея (пом. бл. 150 р.). У їхніх працях згадано передусім Harudes / Xαρυδες190 та Xaιδειvoi,91. Першу назву ототож­нено з англосаксонською назвою Hceredasx92, а також із Harudas «Фульденських анналів» (під 852 p.),93∙ Пов’язували її і з норвезькою назвою Hqrdar (Гьордаланд), або «лісовий народ», та назвою Harithe syssel у північно-західній Ютландії194.

Другу згадану назву — Xaιδειvoi — вчені пов’язують із англо­саксонською («Відсіт») назвою Hcednasx95 і прирівнюють її до нор­везької назви Hei(d)nir, згодом Heidmqrkx9fi.

Йордан (551 р.) знав принаймні ще три назви норвезьких політич­них утворень: Raumarici (= Раумарікі), Ragnaricii (= Ранрікі) і Rugi (= Роґаланд)197.

<< | >>
Источник: Омелян Пріцак. ПОХОДЖЕННЯ РУСІ. Стародавні скандинавські саґи і Стара Скандинавія. Том II. Київ Видавництво «Обереги» 2003. 2003

Еще по теме а) Свідчення давнини: