Суперечності: «Селянський острів» і куфічні диргеми

За середньовіччя тубільне населення Готланду, споріднене з ґавтами, здебільшого й далі становило громаду вільних селян, поділену на третини (pri∂iung)∖ Нордаста, Мідал і Суннестра, кожна з них мала шість або сім (Мідал) асамблей (ping).

Про історію Готланду до XIII ст. не відомо нічого певного. В «Сазі про Ґутів» (див. нижче), яку написав готландський церковник першої половини XIII ст., розповівши дещо й про минувшину острова, дуже багато неясного. Проте в цій сазі є деякі дані про зв’язки між Готландом і шведськими королями в Уппсалі.

На цьому острові, дарма що там жили самі селяни, виявлено по­ловину всіх скарбів, знайдених на Скандинавському півострові, над­то срібних монет вікінґівської доби. Загальна кількість відкопаних монет — 40000 куфічних диргемів, 38000 німецьких монет і 21 000 англосаксонських². Найбільший скарб диргемів знайдено 1936 р. у Стора-Велінґе в парафії Буттле в центральній частині острова. Цей закопаний у X ст. скарб важив 17,5 фунта і складався з 2674 монет. на їхньому острові. Радше Ґотланд відігравав роль, яку можна по­рівняти з роллю східноафриканського острова Занзібар, тобто пра­вив міжнародним купцям, головним товаром яких були раби, за оперативну базу, спрямовану проти континенту. Дреєр писав:

«З національного погляду згадані в джерелах готландські купці були не більшими ґотландцями, ніж італійські купці, що в зеніті ве­неціанської величі оселилися на грецьких островах, — греками»^[4].

Отже, на мою думку, Ґотланд був проміжною базою для міжна­родних купців на чолі з франками і фризами, що торгували на всьому Скандинавському півострові. Ґотланд можна було дуже легко обо­ронити від ворогів, і за тієї непевної доби острів став ідеальним міс­цем для закопування скарбів.

Ця моя думка спирається на два дуже важливі факти. По-перше, протягом задокументованого періоду готландської історії острів зав­жди був колонією іноземних купців. По-друге, — і цей факт набагато важливіший, — у «Gutalagen», або «Lex Gotlandici», виробленому в XIII ст. праві для тубільного населення острова, не згадано ні тор­гівлі, ні мореплавства, ні міських громад. Торгівля, розвиток та місь­ке життя вочевидь не цікавили готландських селян^[5].

4.