Рунічні написи з Ґотланду

На острові виявлено кілька рунічних написів, де йдеться про лю­дей, що провадили активну діяльність у Східній Європі. Найдавні­ший серед них — напис X ст. на Пілґордському камені (Boye sn.), що повідомляє про кількох мандрівників на новому «шляху з варягів у греки», а також називає один з Дніпрових порогів.

Написи на двох інших каменях (обидва середини XI ст.) згадують про місцевості Північно-Східної Європи: Віндау в Курляндії (Сьон- гемський камінь) і Голмґард (Новгород; Фоллінґбоський камінь). Сюди можна додати ще й третій напис того самого періоду, там ідеться про «торгівця шкірою», що торгував на «Півдні» — мабуть, у Греції (камінь Стенкумла)^[6].

Мономаховича, князя Новгородського і Київського (пом. 1132 р.), за­початкував у Балтійському морі активну торговельну політику.

Уступ із цього самого літопису (бл. 1188 р.) свідчить, що назва ґоте, яку джерело інколи заступає терміном «варяги», стосувалася міжнародних купців, які їздили в далекі країни й провадили активну торгівлю на Балтійському морі. То були попередники саксонських купців із Німеччини. В західних джерелах другої половини XII ст. цих купців називали Guti або Gutenses.

То були ті самі міжнародні купці франко-фризькоґо походження, що десь із 800 по 975 р. використовували порт та emporium Бірку в Уппланді як свою базу на Східній Балтиці. Після занепаду Бірки центром їхньої діяльності став Ґотланд. Із Бірки купці пливли до Великого Новгорода, де мали свій власний двір; первісна назва цього двору, як свідчать документи (1015 р.), була поромонь двор, tao ж двір farmen (ON farma?r), «далеко торжочок купців», а згодом його називали Готьский двор.

Певне, саме ці купці побудували в XI ст. першу гавань на західно­му узбережжі Готланду й посприяли розвиткові торговельного міс­течка, згодом відомого під назвою (ON) Вісбю. 1123 р. в Ґотландії вже був єпископ-місіонер.

Першим німецьким портом, що взяв участь у балтійській тор­гівлі, був Любек, піднесений (1159 р.) зусиллями саксонського герцога Генріха Лева. Швидкий розвиток міста забезпечили герцог­ські привілеї, надані 1160 р., а також привілеї, що їх давали німецькі імператори: Фрідріх І (1188 р.) і Фрідріх II (1226 р.).

Перший міжнародний договір про балтійську торгівлю, текст якого дійшов до наших днів,.укладено в листопаді 1163 р. в Арт- ленбурзі на річці Ельбі. За цим документом, що його склав сам Генріх Лев, Gutenses дістали право мирного проїзду в герцогові землі, так само як і привілей провадити там (надто в Любекській гавані) безмитну торгівлю — з умовою, що саксонці, піддані герцога, матимуть не менші свободи на Готланді⁷.

Завірена копія (XIV ст.) Артленбурзького договору, написаного латиною, збереглась у міських архівах Любека. Там зберігся й ще один тогочасний документ, який стверджував, що фактично Арт- ленбурзький договір був поновленням давнішого договору, укладе­ного між Gutenses та імператором Лотаром фон Супплінбурґом (1133—1137), дідом по матері Генріха Лева. Цей імператор ще як герцог Саксонський (1106—1127) започаткував успішний прорив нім­ців до Балтійського моря.

Німецькі купці спершу не зимували на Готланді, тож їх називали «Купцями, що навідують Ґотланд».,

1189 року обидві купецькі громади — німецькі «Купці, що наві­дують Ґотланд», і Goty — уклали спільний договір про торгівлю з Великим Новгородом; збереглася чернетка цього тексту.

Але на початку XIII ст. саксонці захопили Вісбю, єдиний готланд­ський порт. Як частину своєї офіційної резиденції⁸ вони збудували церкву Св. Марії, де мали зберігатися їхні документи та гроші; туди ж мала надходити й уся кореспонденція купецького товариства. Після цього саксонські купці стали «Німцями, що живуть на Готлан­ді». Цей термін купці почали вживати і як офіційну назву міста, стояв він і на міській печаті, замінивши питому назву Вісбю.

Готський двір у Новгороді, що його перебрали собі саксонці, нев­довзі теж дістав нову офіційну назву, ставши Німецьким двором. Слово «варяги» зникло з договорів і сторінок Першого Новгород­ського літопису.

Так скінчилася доба франко-фризьких іноземних купців, що по­чалася в VII ст.