Структура шведського рунічного напису XI століття
Написи, що стосуються східноєвропейської та азіатської історії, містяться переважно на кенотафах, установлених на честь тих, хто помер за кордоном, родичами чи спільниками на батьківщині.
Ці написи, без винятку, зроблені на камені, через що визначаються як stain (одн.) або Staina (множ. ак.). Також вживаються інші терміни, такі як kumbl, «меморіальний пам’ятник», тегкі, «знак», або runaR, «руни».Типовий шведський рунічний напис XI ст. можна поділити на чотири частини, перша з яких має п’ять підрозділів68:
I. Меморіальна формула
1. Ім’я (імена) особи (осіб), яка замовляє пам’ятник.
2. Акт вшанування пам’яті.
3. Формула «в пам’ять про» (перекладена тут як «за» чи «на честь»).
4. Ім’я (імена) того, кого вшановують, і його зв’язок із замовником (замовниками).
5. Додаткова інформація про того, чию пам’ять вшановують, що складається або з короткої характеристики пошанованого; або з опису становища суб’єкта та/ чи родичів; або з інформації про здібності суб’єкта.
II. Історична частина напису.
III. Формула християнської молитви (в кількох варіантах).
IV. Підпис майстра (майстрів), котрий вирізьбив руни.
Якщо пункти 1.1—4 і II є обов’язковими компонентами кожного напису, то частини 1.5, III і IV — необов’язкові.
Структура і варіанти шведських меморіальних написів XI століття в перекладі й мовою давньошведського оригіналу наводяться нижче.
І. Меморіальна формула включає в себе ім’я (імена) особи (осіб), котра замовляє (замовляють) пам’ятник:
Акт вшанування пам’яті складається з простого чи складеного Дієслівного виразу та назви об’єкта. Простий чи складений присудок з’являється в кількох варіантах:
Часом ця інформація подається в поетичній формі, як правило, розміром fornyr?islag'.
Повний текст меморіальної формули може мати в написі чотири групи замовників, таких як:
Замовник Б:
Замовник В:
Замовник Г:
Розміром Jornyrdislag-.
II. Історична частина напису оповідає про те, як меморіально пошанована особа (особи) померла, і наводить назву країни (а часом — і місце смерті). Іноді наводиться також ім’я загиблого вождя або інших, хто наклав головою в тому самому місці. Для змалювання характеру смерті використовують різні слова:
Ця інформація також часом переповідається поетичною формою, як правило, розміром fornyr∂islag∖
III. Найуживаніші варіанти формули християнської молитви такі:
V. У написах, хоч вони й містять дуже цінний матеріал першоджерела, разом з тим бракує точних дат. У багатьох випадках, одначе, ми можемо відносно точно датувати той чи той напис у межах принаймні двадцяти років. Так, написи часто називають імена та подвиги відомих історичних постатей (скажімо, похід Інґвара на схід бл. 1041 р.); так само часто вказують імена майстрів, що викарбували той чи той напис.
Нам також приблизно відомо, коли мали місце певні зміни в мові, тож орфографія (скажімо, вживання фонеми «о» замість пізнішої «и»), палеографія (карбувальник Enip [бл. 1070—1100 рр.] додає h в окремих словах, що починаються з голосної, як, скажімо, в hustr (U 898), a6ohuastr (So 308), що означає «на схід»)70 стають нам у пригоді, так само як стиль композицій і мотиви зображального орнаменту71.Встановлено вже імена понад сімдесяти майстрів карбування рун і хронологічні межі їхньої діяльності. Першопрохідцями в цій праці виступили, в основному, Ерік Брате та Otto фон Фрізен. Слід пам’ятати, що серед майстрів були скальди. Нижче- наведений список представляє інформацію, що може бути корисною при датуванні власне написів72:
В одному написі з Ґестрікланду (Єрвста, Ґевле), зробленому майстром Асмундом Карасуном, приблизна дата ідентифікується завдяки посиланню на правлячого короля Уппсали:
?a sat aimunt Емунд 11047/1050—1060] правив у той час74.