Сьодерманланд (Sudhermannaland)

Давній Судгерманаланд (ON Sudrmannaland, шведською мовою Sodermanland) мав два типи адміністративних одиниць: геред (окру­га; шведською мовою harad) і гундаре (сотня).

Гередів було всього два, і то в північно-східній частині лену; вони межували з Аттундаландом і підходили до узбережжя Балтійського моря: переважно прибережні округи Ютра-Тер (або Sotholmshdradh) та Юфра-Тер (або Svartlots hdradh∖ нині округи Свартльоса і Ферен- туна) на південь від пізнішого Стокгольма.

Інші десять округ належали до типу гундаре. Округи розміща­лися трьома паралельними «колонками?» з півночі на південь.

Перша «колонка» складалася з чотирьох округ: Вестра-рек (нині Вестер Рекарне і Окербо), Естра Рек (нині Естер Рекарне і частина округи Віллоттінґе), Упунд (нині округа Оппунда й частина Віллот- тінґе) і Юнакерс (нині Йонакерс).

На території тих округ стояли три великі міста: Торсгарґґ (нині Торсголла, Вестра-рек), що з’являється в Першому Новгородському літописі під 1189 р. як Хоружьк, місце, де «німці» і шведи затри­мали кількох новгородських купців¹⁷.

Двома іншими містами були Ескільстуна, де знайдено славетні ескільстунські саркофаги, і Туна. Ескільстуну названо на честь Ec- кіля, єпископа й мученика англійського походження, вбитого в Стренґінесі (1080 р.).

Друга «колонка» теж складалася з чотирьох округ. Перші дві — Окербо (нині округи Окербо, частина Вестер Рекарне, Феллінґсбро, Ліндесох Рамсберґс, Нья, Купперсберґс) на заході і Сільбо (тепер Селебо) на сході. В Окербо, на південних берегах озера Меларен стояло місто Стренґінес (нині Стренґнес), столиця Судгерманаланду і осідок місцевого єпископа.

Двома іншими округами були Дава (тепер Даґа) і Рьона (тепер Рьоньо), на території цієї другої округи знаходилося торговельне місто Нюкьопунґ (тепер Нючепінґ), згадане в Першому Новго­родському літописі під 1189 р., у слов’янізованій формі Hoeomop- жець.

Ще двома округами в останній, найсхіднішій «колонці» були Ек- набо (тепер округи Екнебо та Селебо) і Гьольбо (тепер Гьолебо), на території Гьольбо стояло місто Троса.

* * *

З усіх провінцій Свіїв найбільшу кількість написів, присвячених тим, хто мав стосунки зі Східною Європою, можна знайти в Сьодер- манланді. Перед тут веде округа Рьоньо на узбережжі Балтійського моря, де є принаймні десять написів. Люди, про яких згадують ці написи, подорожували до Аустрвеґу, Ліфланду, Доміснесу в Зем- галії, гирла річки (Західна) Двіна, Голмґарда (Новгорода) і Яросла- вової (Ярослав, 1015—1054) Ґардів (Русі); кілька з них допливали і до Греції, міста Тумті. Крім того, два написи безпосередньо зга­дують Інґварів похід 1041 р.

Сам Інґвар походив із Стренґінеса, і ми знаємо про це з одного з трьох написів, знайдених у тому районі (округа Окерс); напис при­свячено членам його дружини.

Більшість Інґварової дружини була з Сьодерманланду, або з південних берегів озера Меларен (сучасні округи Вестер Рекарне, Естра Рекарне, Окерс, Селебо, Свартльоса, Оппунда, Віллоттінґе, Даґа), або з прибережних районів Балтійського моря (Льосінґсу й Сотгольмсу). Бл. 1035 р. Accyp, син ярла Гакона, побрався з Ґунлауґ, донькою Голмґейра, що мав володіння в Естра Рекарне (OS Ostra Rek).

Торстейн, вождь дружини на Русі в 1050-х рр., був з округи Екнебо (OS Oknabo), розміщеної між озером Меларен і Балтійським морем.,

Ґудвер, командир варязької гвардії в Константинополі, походив з округи Сотгольмс.

Кілька людей з Рекарне, Оппунди, Екнебо і Свартльоси подались до Греції і навіть до Langobardaland (візантійської Італії).

3.