Смерть варягів та інших скандинавів у Візантії

Сімнадцять шведів померли чи були вбиті у Візантії. Чотири різні терміни вжито в написах для означення їхньої смерті.

Faras, «померти», вжито лише один раз стосовно уппландця Токі, батька Тьяґна, Ґаутд’ярва, Суннвата і Торульва: Onfursuti krikum, «він помер на чужиж, серед греків» (U 201 = R 116).

Andas, «скінчити (своє життя)» наводиться кілька разів. Свейн, син когось зі Смоланду, imita?iskOustrikrikum, «скінчив [своє життя] на сході, у греків» (Sm 46 = R 51).

Сьодерманландець, батько Андсвара та Ерна, han enta?is uti krikum, «скінчив своє життя на чужині, у греків» (So 85 = R 70); так само, як, мабуть, і Олав, син Трюдріка, котрий ♦розподілив золото [живучи] у греків» (So 163). Інший сьодерманландець, Ґейр, також eRe[nta]?r ut[i] kr[ikum], «скінчив своє життя на чужині, у греків» (So 345 = R 1IO)⁶³. У катепанаті Італії, о langbar?ilanti, сьодерманландець Олав скінчив своє життя. Олав був мореплавцем і спадкоємцем (arfi) Інґи. Вона Увічнила його в таких рядках (So 65 = R 88):

Ще про одного сьодерманландця сказано десь перед 1050 роком: han iR enta?r і austruiki ut о la[kbar?alanti], «він знайшов свій кінець на східному шляху за кордоном, у катепанаті Італії» (So Лаґньо. = R 112)⁶⁵.

Уппландець Фолькбйорн, син Фолькмара, saR ita?is uk mi? krkum, «він також знайшов свій кінець у греків» (U 358). Інший уппландець han enta?is і kirikium, «знайшов свій кінець у греків» (U 140), однак тільки фрагмент цього напису зберігся. А втім, той самий чоловік згадується багато разів і в інших написах. Він походив з роду ярла Ярлабанкі.

At ver?a dau∂τ∖ «зустріти смерть», наводиться кілька разів; одного разу вжито лише слово dau?r в еліптичному розумінні. У першій половині XI ст. Асґета і Ґудмунд (батьки?) засвід­чують таке про естерйотландця Оддлауґа: iaR buki ha?ista?um an uaR bunti ku?r ta?r і kirkium, «він жив у Гаддестаді й був добрим батьком родини; він зустрів смерть серед греків» (Og 94 = R 58).

Брат Фрейстейнна, сьодерманландця та командувача дружини, пише, що його брат «зустрів смерть у греків», ?u?R kRkum (So 82 = R 99).

У напису Бйорна (перед 1050 р.) зустрічаємо ті самі слова для повідомлення, що хтось (його ім’я не збереглося) із Сьодерманланду [uar? tu?jr austr і kirikium, «зустрів смерть на сході, серед греків» (So: Нелінґе = R Ill)⁶⁶.

Уппландці Това та ГемінГ замовили напис у пам’ять про свого сина, Ґуннара, у майстра Асмунда Карасуна (бл. 1020— 1050 рр.). Напис повідомляє, що hon uaR tau[?]r miR krikium ut, «він зустрів смерть на чужині, серед греків» (U 431 = R 140).

Фастві з Уппланду звеліла встановити камінь за своїми двома синами, другий (опаг) з яких Отрюґґ (?) uar? tau?r і girkium> «зустрів смерть у греків» (U 1087 = R 151).

Батько Іґульбйорна та його братів, Гальвдана і Тіальві, замовив камінь у майстра Enipa (бл. 1070—1110) на честь Ґаґра,

котрий uaR tau?r і su?r, «зустрів смерть на півдні». Рунологи небезпідставно вважають, що «південь» у цьому випадку означає Візантію (U 925, Уппсальська кафедральна церква = R 127).

Doya_t «померти», зустрічається в трьох уппландських написах. До нас дійшли лише фрагменти одного з них: is[t]ifara, «мандрівник до Естонії» (?) (U 446); «hon tu і krikum», «помер у греків» (U 446 = R 159).

Ґудлауг встановила камінь у пам’ять про свого сина Гольмі, han to а lankbar?alanti, «який помер на катепанаті Італія» (U 141 = R 135).

Ґердар і Ярунд замовили камінь у майстра-карбувальника Вісеті (бл. 1060—1070) на честь своїх небожів, синів Інґи, Ерінмунда та Інґімунда, ?ir to і kirikium, «які померли у греків». Напис на камені включає в себе таке: «Ґердар і Ярунд звели ці камені в пам’ять про синів своєї сестри, Ерінмунда та Інґімунда. Ці знаки зроблено на честь синів Інґи. Вона стала спадкоємицею за ними [Ерінмундом та Інґімундом], а брати [Інґи], Ґердар та його брат [Ярунд], успадкували за нею [Інґою]. Вони [Ерінмунд та Інґімунд] померли у греків» (U 72—73 = R 134 = U 49; пор. Янссон, «Runes of Sweden», p. 78, і «Skansens runstenar» (1967), pp. 11-17).