Східноєвропейські назви в еддичній поезії
«Поетична Едда»
Враховуючи те, як давньогерманські народи сприймали себе й навколишній світ, марно сподіватися знайти в їхніх епічних піснях назви багатьох інших народів. Давньоґерманці не лише не відбивали національних почуттів, а й сприймали всі конфлікти між народами суто як сімейні чвари, розсуваючи час і простір.
Героям давали Германські або/та Германізовані імена, й їх вважали за германців, хоч були вони ними, хоч ні. Звичною була транспозиція, тобто довільна ідентифікація нових назв із давніми. Так само географічні назви тільки незначною мірою можуть служити джерелом історичної географії, оскільки переважно були топічними назвами або ж бралися з міфів.У героїчних піснях «Поетичної Едди» представлено кілька різних форм для назв Готів і гунів:13
Готи: (а) Got?jo?, «Ґотія» («Видіння Вйольви» 30.4; «Підбурювання Ґудрун» 8.6; 16.2; «Поїздка Брюнгільд до пекла» 8.2; «Битва Готів з Гунами» 13.7; 17.3; 18.5);
(б) Gotar, «Готи» («Промови Ґрімніра» 2.6; «Пророцтво Ґріпіра» 35.6; «Уривок Пісні про Сіґурда» 9.4; «Ґренландська пісня про Атлі» 20.3; «Битва Готів з Гунами» 2.4; 17.3; 26.5; «Підбурювання Ґудрун» 2.12; «Промови Гамдіра» 3.8; 18.3; 22.8; 23.4; 30.2);
(в) gotnescr «Готський» («Друга Пісня про Ґудрун» 17.2).
Гуни: (а) Hunaland («Перша Пісня про Ґудрун» 6.2; «Плач Оддрун» 4.2; «Битва ґотів з гунами» 1.2); див. також «Morna- Iandb для «Гуналанду» («Плач Оддрун» 1.4);
(б) Hunar «гуни» («Друга Пісня про Ґудрун» 15.6; «Пісня про Атлі» 2.4; 4.4; 7.12; 12.14; 15.7; 27.12; 34.4; 38.4; «Підбурювання Ґудрун» 12.1; «Битва ґотів з гунами» 15.5; 16.7; 19.5; 23.7; 25.1; 31.1);
(в) HunmQrc («Пісня про Атлі» 13.5);
(г) hunscr «гунський» («Перша Пісня про Ґудрун» 26.1);
(д) hunlenzcr «гунський» («Промови Гамдіра» 11.5).
У двох гунно-ґотських піснях, «Битві Готів з гунами» (9.2; 18.3) та «Пісні про Атлі» (3.4; 5.8; 13.4), так само як у «Словесній чварі Локі» (42.5) та в «Першій Пісні про Гельґі Вбивцю Гундінґа» (51.6), згадується ліс Myrcvidr, що лежав між річкою Дніпром і Яськими горами (JassarQqll; «Битва ґотів з гунами» 28.4); цей ліс служив кордоном між ґотами й гунами.
У зв’язку з ним згадується також назва Danpr/Dampr — Данп/Дамп, «Дніпро» («Битва ґотів з гунами» 9.6; «Пісня про Атлі» 13.4).На Дніпрі було поселення і фортеця ґотів Arheimar, Аргейм («Битва ґотів з гунами» 2.4; 29.3); цей центр відповідає, швидше за все, скіфській столиці, розкопаній біля Каменецького городища в пониззі Дніпра14.
Степ у пониззі річки Донець, Dunhei?r, Дунгейд, двічі згадується в «Битві ґотів з гунами» (26.2; 28.2).
Назва для ґотів в Україні Reidgotar, рейдґоти, з’являється не у власне «Битві ґотів з гунами», а лише в «Сазі про Гейдрека». Одначе форма грейдґоти зустрічається і в «Слові про Ваф- трудніра» (12.5). Можливе визначення візіґотів, Tervingr, з’являється або як ім’я власне Тюрвінґ («Пісня про Гюндлю» 23.5), або ж як назва чарівного меча («Битва ґотів з гунами», прозовий текст, с. 303, 311).
Відбиток давніх контактів ґотів з Данії (Ютланду) з Україною можна знайти в «Пісні про Ріґа» (48.1), де є зв’язок між двома назвами Danr і Danpr (Данп, Дніпро), а також у «Другій Пісні про Ґудрун» (19.1—4), де данський герой стоїть пліч-о-пліч із східноєвропейським: «Вальдар данський і Ярицлейв з ним/ Еймодр — третій, а з ними і Ярицкар».
Серед інших вигаданих річок у «Промовах Ґрімніра» названо дві дійсні: Rin, Рейн (27.5) і Vina, Північна Двіна (28.1); Рейн також зустрічається у «Пісні про Вьолунда» (14.4), «Промовах Реґіна» (проз, текст, с. 177), «Уривку Пісні про Сіґурда» (5.2),
«Короткій Пісні про Сіґурда» (16.4), «Пісні про Атлі» (17.5; 27.5) і в «Поїздці Брюнгільд до пекла» (проз, текст, с. 313).
Назва Finnary «лапи», «фіни», така поширена в саґах, зустрічається лише один раз у прозовому вступі до «Пісні про Вьолунда» у формі Finnakonungry конунґ лапів (с. 116).
Про легендарну східноєвропейську країну JQtunheimar, Йотунгейм, що часто зустрічається в саґах, згадується лише одного разу в прозовому тексті «Поїздки Скірніра» (с. 69, 71); Asgardry Асґард зустрічається в «Пісні про Гюміра» (7.3), Vanaheimry Ванагейм — у «Слові про Вафтрудніра» (39.1, разом з назвою грейдґоти (Hrei?go- tar), 12.5), Noatun, Ноатун — у «Промовах Ґрімніра» (16.1) і в «Пісні про Трюма» (22.8); всі чотири назви широко вживаються в «Едді» Сноррі.
Цикл про Гельґі містить кілька назв із Стародавньої Данії та слов’янської історії Балтики, такі як данські столиці Hringssta- diry Грінґстадір («Перша Пісня про Гельґі Вбивцю Гундінґа» 8.2, 56.8) і Hringstqd, Грінґстьод («Перша Пісня про Гельґі...» 8.5), Sigarsholmry Сіґарсгольм («Пісня про Гельґі сина Гйорварда» 8.2) і Sigarsvelliry Сіґарсвеллір («Перша Пісня про Гельґі...» 8.4; «Пісня про Гельґі сина Гйорварда» 34.8); столиця ободритів Svarinshaugry Сварінсгауґ (Zwierzyn; «Перша Пісня про Гельґі...» 31.6; «Друга Пісня про Гельґі...», проз, текст, с. 153) й. нарешті, прикордонний острів Hedinseyy Гедінсей («Перша Пісня про Гельґі...» 22.8); у «Пісні про Ґротті» (20.2) засвідчено назву стародавньої данської столиці Hleidry Глейдр (Lejre).
Слід наголосити, що в «Пісні про Гельґі сина Гйорварда» єдиними згаданими ґерманцями були стародавні свеби Suebi15: Svdvaland, Сваваланд (проз, текст, с. 141), Svavakonungr, конунґ свебів (проз, текст, с. 142); Svava, Свава як жіноче власне ім’я зустрічається двічі: у «Пісні про Гельґі сина Гйорварда» (проз, текст, с. 143, 147, 149; 37.3; 40.1; 41.1; 43.1; як дочка Ейлімі) і в «Пісні про Гюндлю» (17.3 як мати Гільдіґун).
«Едда» Сноррі
Географічні та міфологічні назви, що стосуються Східної Європи, а також назви харизматичних кланів, які зустрічаються в «Едді» Сноррі, були зведені в таблицю на основі видання «Edda Snorra Sturlusonar» (Copenhagen, 1931) Фіннура Юнссона. Цифри в таблиці вказують на сторінки цього видання. Кількість випадків уживання тих чи тих назв дуже різна в чотирьох частинах твору. Коротший «Пролог» містить двадцять дві назви, а довше «Обманювання Ґюльві* — дванадцять; «Перелік метричних розмірів» — лише чотири; найбільше назв (п’ятдесят одна) зустрічається в «Мові поезії».
Що в «Пролозі» переповідається історія трояно-тюркського походження Одіна, то вжиті тут географічні назви безпосередньо пов’язані з цим. Міфологічний трактат «Обманювання Ґюльві» не потребував такої кількості географічних назв; окрім пари споріднених з наведеними в «Пролозі», тут є ще пара таких, що лишилися з географії героїчних часів, наприклад, Svaring-haugr (Zwierzyn).
У «Мові поезії» наведено строфи скальдів, що творили приблизно між IX—XII ст., а також численні географічні та племінні назви й навіть власні імена зі Східної Європи (напр., Ярицлейв), широкий матеріал, що його буде розглянуто в контексті поезії скальдів.Сноррі оздобив свій «Перелік метричних розмірів» (Hattatal), поему про короля Гакона Гаконарсона та ярла Скулі Бардарсона (написану прибл. 1221—1223 рр.), великою кількістю витончених кеннінґів. Однак не вважав за потрібне наводити багато географічних назв. Лише Gandvik, Ґандвік (Біле море) часів вікінґів згадується там, навіяне, очевидно, тогочасним походом (1222 р.) до Біармії Андреса Skjaldarband та Івара utvik.
