Англосаксонська героїчна поезія
У героїчній пісні «Битва коло Фіннсбурґа» та двох придворних епічних поемах, «Беовульф» і «Відсіт», містяться дані, важливі щодо проблем, які розглядаються в цій праці.
«Битва коло Фіннсбурґа»
Єдиний відомий фрагментарний рукопис «Битви коло Фіннсбурґа», найдавнішої англосаксонської героїчної пісні, був відшуканий Джорджем Гіксом (1642—1715), одначе згодом знову загублений.
Його було записано на одному аркуші з рукописом «півсаксонських» проповідей, що належав бібліотеці Ламбет- ського палацу. Джордж Гікс' опублікував його в своїй праці «Linguarum veterum Septentrionalium thesaurus grammatico-criticus et Qrchaeologicus I» (Oxford, 1705), p. 192. Учені датують оригінал того фрагмента VIII ст.«Беовульф»
«Беовульф» — це придворна епічна поема, що складається з 3182 рядків і була, вочевидь, написана при дворі мерсійського короля Оффа (757—796), суперника Карла Великого, наприкінці VIII ст.6. «Майже вся критика, — відзначив Дж. P. Р. Толкін у своїй лекції в пам’ять сера Ісраеля Ґолланца 1936 р., — і більшість з похвал, що припали на долю «Беовульфа», пояснюються або переконаністю в тому, що цей твір був таким, яким насправді не був — скажімо, примітивним, язичницьким, праґерманським, алегоричним (політично чи міфологічно), а найчастіше епічним; або ж розчаруванням від відкриття, що він був таким, як є, а не іншим, яким його хотіли б бачити вчені — скажімо, варварською героїчною піснею, історією Швеції, підручником з Германських пам’яток старовини або ж скандинавською Summa Theologica1.
Толкін, визначаючи справжню сутність «Беовульфа», називає його художнім твором, що відбиває трагедію людського існування між двома межами — молодістю і старістю. Дія розгортається навколо битв з двома чудиськами, що уособлюють відповідно сили зла й хаосу. Однак переважна частина дії твору відбувається в королівських покоях — у чарівному Геороті данського короля Гродґара та в гридницях королів ґаутів. Чи насправді данські Ск’юлдинґи (давньосканд.
Скйолдунґи) існували й правили в VI ст., безперечно, не цікавило автора ♦Беовульфа». Втім, схоже, що принаймні один персонаж ♦Беовульфа», король ґеотів* Гюґелак, був списаний з історичного короля Хлохілайко, чий невдалий похід (520—530) відзначив франкський історик Григорій Турський (пом. 594 р.). Згадку про цю подію можна знайти і в епізоді про Фіннсбурзьку битву.«Відсіт»
Придворна поема невідомого автора «Відсіт» («Мандрівник у далечінь»), що складається з 143 рядків, «являє собою, — пише Маргарет Шлаух, — хроніку перебування поета (скопа) серед легендарних правителів героїчного часу, разом з переліком імен інших правителів, поданих без пояснень...8. Поему можна сприймати як драматичний виклад автором фактів, які були в його розпорядженні для створення епічного твору, замовленого на потіху королівського двору»9. «Відсіт» містить безцінний перелік понад сімдесяти племінних назв і шістдесяти дев’яти імен героїв, переважно Германського походження, від III до VI ст. (останній з оспіваних у поемі героїв помер 573 р.).
Учені й досі неодностайні в питанні про час створення «Відсіта»; Кемп Мелоун, спираючись на аналіз мови поеми та її метричної системи, робить висновок, що твір було складено й записано наприкінці VII ст.10. Подібної думки дійшов незалежним шляхом й історичний етнолог Ґудмунд Шютте. Він побачив у «Відсіті» основне джерело натхнення всієї північної епіки й назвав поему (зокрема, її першу частину) давньогерманським «Almanach de Gotha» за час між 370-м і 700 рр. н. e.u. Сучасні науковці скептично ставляться до факту, що цю християнізовану придворну поему було написано так рано; вони воліють пов’язувати «Відсіт» із двором короля Альфреда Великого (871 — 899) наприкінці IX ст.12.