Східна Європа в скальдичній поезії
Підсумовуючи сказане, зазначимо, що першими східноєвропейськими назвами у поезії скальдів кінця IX—X ст. були Austrvegr — «Східний шлях», тобто північно-східне узбережжя Балтійського моря, а також Sysla9 eistnesk9 eistr — назви, пов’язані з Естонією.
Всі вони зустрічаються у поемах скальда Тьйодольва з Гвініра (прибл. IX ст.).У творах поетів X ст., особливо Еґіля Скаллаґрімссона (937 р.), Ґлума Ґейрасона (пом. бл. 970 р.) та Ейнара Дзвона Терезів (бл. 986 р.), зустрічається назва Vina — Північна Двіна; Глум вживає слово bjarmskar, що означає — «мешканці Біармії». Безперечно, поява цих назв була результатом складних розшуків, що завершили відкриття земель на Скандинавському півострові. У тому-таки X ст. з’являються також назви Gandvik — для означення Білого моря (у Ейольва Валґердарсона, бл. 976 р., Ейліва Ґодрунарсона), kolgu Svi?jod, або Холодна Швеція (у Ейліва Ґодрунарсона) та Finnar9 або лопарі (Ейвінд Фіннссон Псувальник Скальдів, пом. 990 р.).
Третіми за хронологією, однак ще належними до X ст., були, мабуть, назви Kurland (у Ґлума Ґейрасона, бл. 945—948 рр.), Vindr — «Балтійські слов’яни» (у Ґутторма сіндрі, бл. 950— 960 рр.) та Hunaland — поетичне означення колишньої аварської держави в Центральній Європі (у Кормака Егмундарсона).
Сама поява цих назв не була випадковою; очевидно, норвежці почали відкриття скандинавами Східної Європи, що простягалася власне з півночі на південь.
Найчастіше в скальдичній поезії зустрічаються дві географічні назви — Vindr9 або «венди», та Gardar/Gardr9 або «[Новгородська] Русь». Перша зустрічається в шістнадцятьох творах, що • 271
належать перу чотирнадцяти скальдів, а друга — в тринадцяти поемах десяти скальдів, починаючи з Ейольва Дадаскальда (6л. 997 р.)272. Скандинави та венди часто ворогували, і саме цим можна пояснити ті епітети, якими наділяли скальди кількох данських та норвезьких королів: Vindamyrdir — «вбивця вендів», Vindum hattr — «губитель вендів», Vinda fergir — «утискувач вендів», Vindaryrir — «той, хто принижує вендів».
Перший титул було присвоєно данському королю Гаральду Ґормссону (пом. 986 р.; зустрічається у нідвісі невідомого автора, написаній бл. 980 р.), норвезькому ярлові Гакону Сіґурдарсону (пом. 995 р.; Ейнар Дзвін Терезів, «Брак золота», 986 р.), Олаву Трюґґвасону (пом. 1000 р.; Галльфред Важкий Скальд, Olafs erfidrapa, 1001 р.) та ярлові Ейріку Гаконарсону (Галльдор Нехрещений, Eiriksflokkr, бл. 1001 р.). Титул Vindum hattr належав Олаву Святому (пом. 1030 р.; Сіґват Тордарсон, бл. 1011 р.), а титули Vindafergir та Vinda ryrir вжиті Маркусом СкеїТ’ясоном в «Драпі Ейрікові» (1103 р.). Зустрічаються також назви Jom/Jomsborg — військовий і торговий центр балтійських слов’ян, та Re або Рю- ґен — відоме слов’янське острівне державне утворення (зокрема, у Арнора Тордарсона, пом. 1066 р.).Вікінґи часто надавали військову допомогу новгородським князям Володимирові273 (пом. 1015 р.) та Ярославові274 (пом. 1054 р.). Новгородський двір275 приймав таких скандинавських діячів, як Олав Трюґґвасон, Олав Святий, Маґнус Олавссон Добрий (пом. 1047 р.) та Гаральд Хоробрий (пом. 1066 р.). Через це до лексикону скальдів увійшли й такі назви, як Aldeigjd9 або [Стара] Ладога, та Gardar9 або [Новгородська] Русь. Обидві назви зустрічаються в поемах Ейольва Дадаскальда (бл. 997 р.) разом із загадковим Балаґардським узбережжям (Bdlagardr), назвами Eysysla — [естонський острів] Сааремаа та Finnlen- dingar — лопарі (всі ці назви зустрічаються і в Сіґвата Тордарсона, бл. 1015—1016 рр.).
У зв’язку з діяннями Олава Святого та Гаральда Хороброго У Східній Європі поезія скальдів містить такі цікаві й важливі терміни зі сфери русів: Vceringjar — «варяги», Bolgarar — ♦[волзькі] булгари», Austr-Vindr — «східні венди», тобто, очевидно, вятичі/радимичі, L?sir — «поляки» або «західні слов’яни» (пор. давньоруське — «ляхи»), Serkland — «мусульманський Схід» (у Тьйодольва Арнорссона, поч. XI ст.)276. Зустрічаються також терміни, що входили до військової та політичної сфери Візантії: Miklagardr — «Константинополь», Langbardaland — Візантійський катепанат (губернаторство)/ Італія, GirkirIGrekir — «візантійці*, Sikiley — «Сицилія*, Bldland — «Північна Африка* (у Арнора Тордарсона та братів Тьйодольва і Бйольверка Арнорссонів).
Зустрічаються також назви, пов’язані з паломництвом до Святої Землі. Серед них: Jorsalir — «Єрусалим*, Jordan — «Іордан* (у Стува Сліпого, XI cτ.). В поемі невідомого автора XII ст. згадується назва Samland, відома також з рунічних написів-епітафій, що належить бурштиновому півострову, розташованому в гирлі Вісли.У строфах скальдів часто відбивалися важливі воєнні чи політичні події, такі як спалення в 997 році Старої Ладоги (Альдейґ’ї) ярлом Ейріком Гаконарсоном та його боротьба з данами за Естланд (у творі Ейольва Дадаскальда «Bandadrapa»); дипломатична місія до Рьоґнвальда Ульвссона у Західний Йотланд (у Сіґвата Тордарсона, в його «Austrfararvisur*, 1015 р.); похід Ярослава проти поляків (Lcesir) 1047 року (у Тьйодольва Арнорссонэ); перемога Маґнуса над балтійськими слов’янами (вендами) 1047 року (у творі Арнора Тордарсона «Magnussdrapa hrynhent*). Інколи скальди описують важливі деталі, скажімо руські та валійські (романські) мечі (у Арнора Тордарсона, бл. 1046—1047 рр.) та вендські довгі кораблі (у Ейольва Дадаскальда, бл. 1000 року).
Багато важливих для нашої теми назв є і в прозових текстах, що супроводжують добірки скальдичної поезії IX—XI ст. (напр., в «Крузі земному* Сноррі Стурлуссона) або в строфах, включених до car XIII—XIV ст. Найімовірніше, що ці прозові тексти, так само, як і строфи, відтворюють давніші поетичні твори, а тому зберігають стародавні відомості, зокрема географічні назви.
Назви, пов’язані із Східною Європою: Reidgotaland, що зустрічається в тексті, що супроводжує строфи Тьйодольва Гвінірського (прибл. XI cτ.); Kurland — в тексті зі строфами Ґлума Ґейрасона (пом. бл. 975 p.); Bjarmar — у строфах, включених до саґи про синів Раґнара Шкіряні Штани; Syrgizdalir (що означала Суздаль) зустрічається в сазі про діяльність скальда Ейольва Вальґердарсона (пом. бл. 985 p.); Hdlmgardr, тобто Новгород, — у строфах «Gqngu-Hrolfs saga*.
До групи творів із східноєвропейськими назвами можна залучити і глосарії, що містять назви іноземних річок, записані у віршах для пам’яті.
Там є такі назви: Dun — Дон; Dyna — Західна Двіна; Vina — Північна Двіна; Olga — Волга; Nepr — Дніпро; Drqfn — річка поблизу Полоцька.Слід пам’ятати, однак, що наведені назви тільки частково відбивають географічний діапазон поезії скальдів, адже в більшості випадків ми маємо справу лише з уривками з їхніх творів. Проте можна виснувати, що ці уривки принаймні дають яскраве уявлення про рівень обізнаності скальдів у східноєвропейській географії IX—XII ст.
* * *
У розділах І—XI ми розглядали Одіна як давньосканди- навського бога військової еліти та купецької аристократії, який до того ж був реформатором рунічного письма. Однак Одін/ Меркурій, подібно до давньоруського Велеса/Скотьєго бога, був творцем вишуканої поезії. У давній Скандинавії така поезія вилилася у високу й витончену поезію скальдів. З цього приводу Роберта Франк зазначає: «Саме це був Одін... що віддав своє одне око за ковток із джерела мудрості, витерпів рани від списа і дев’ять ночей голоднечі за маленький ковток меду поезії. Цей одноокий бог з певних причин поділився викраденим медом з людиною (медом поезії. — О. П.), викраденим у велетнів» («Court Poetry». 22).
У цьому розділі ми й скуштували цього Одінового меду (див. також с. 302) як історичного джерела до історії Східної Європи.