«Саґа про Вільгялма Гаманця» («Vilhjalms saga sjo?s»)

Вступ

«Саґа про Вільгялма Гаманця» належить, згідно з Г. Ґ. Лічем, до «тих, у яких ідеться про справи переважно візантійські та орієн­тальні»¹³². Вона збереглася в пергаменному рукописі XV ст.

Вибрана бібліографія

Driscoll, М. J. Vilhjalms saga sjo?s. — Med. Scand., 1993. — С. 702; Simek. — С. 387—388.

Аналіз

Голмґард і Блавкуманналанд

«Події, про які розповідається в цій історії, почалися в Англії, потім перейшли до Саксланду, далі — до Греції, Африки... потім до великого міста Нініве і нарешті до величних гір Кавкасі ^Кав­казу), що стоять на краю світу...»¹³³

Неможливо переказати весь сюжет. Ми розповімо тільки один епізод, який дає нам деяку інформацію про Східну Європу.

Король Англії Рікард був нащадком троянського героя Енея Великого, а його жінка—дочкою дюка Саксланду. Вони мали сина Вільгялма.

Одного разу Вільгялм зустрівся в лісі з велетом, і той кинув йому виклик (подібний до того, який зробила колись одна велетка його батькові) — зіграти з ним у гру на дошці на золоте кільце. Вільгялм прийняв виклик і виграв золоте кільце і ще кілька цінних речей. Серед них була й потрійна кольчуга, яку гном Андварі виготовив для ко­роля Голмґарда (=Новгород) Kepiyra: «вона захищає від будь-якої зброї й приносить перемогу тому, хто її вдягає»¹³⁴. Був там і «кінь під сідлом і попоною, який належав королю Блавкуманналанду Юбінові»¹³⁵.