<<
>>

«Саґа про Ремундара, сина імператора» («Remundar saga kaisarasonar»)

Вступ

«Саґа про Ремундара» належить до групи, яку Г. Ґ. Ліч визначив як «Пригодницькі романи»66. Вона дійшла до нас у чотирнадцятьох рукописах, із них чотири були виготовлені ще в XV ст., в збірни­ках AM (567 II, 40; 570b, 4°; 579, 4°; 539, 4°).

Саґу опублікував Свен Ґрен Броберґ у тридцять восьмому томі серії SUGNL (1909—1912, LXX, 382 с.); вона була також передрукована Бярні Вільгялмссоном у п’ятому томі науково-популярного збірника Riddarasogur (Rvik., 1954), с. 161—339.

Описуючи цю саґу, можна скористатися влучними словами Яна де Фріса: «Дивовижна суміш мотивів, зібраних з усього світу»67. Анонімний автор майстерно використав у своїй сазі доступну йому літературу: «Рицар воза» (поему Кретьєна де Tpya), «Klarus saga», «Elis saga» тощо.

Вибрана бібліографія

Cook, Robert. Remundar saga kaisarasonar. — Med. Scand., 1993. — C. 526; Simek. — C. 289—290.

Аналіз

Велика Швеція, Руцаланд і річка Henp

Ремунд, син Рікарда, імператора (keisari) Саксланду, побачив уві сні прегарну жінку (і їй тоді, до речі, приснилося те саме), що була єдиною людиною, спроможною вилікувати рану від меча, від якої він страждав. Тому Ремунд подався у світ на пошуки своєї коханої. З’ясувалося, що це Еліна, дочка Йоганнеса, царя Індії. Після свого повернення до Саксланду Ремунд, наступник померлого батька, му- сив битися з Менілаусом, королем Тартарарікі, який напав на Сакс- ланд.

Одним з царів, які підкорялися Менілаусу (undirkonungr), був Клі- банус, який правив усією Кападокією (konungr yfir qllu. Capaddcia- Iandif*. Саґа дає досить загальний опис розташування цієї країни: «Вона розташована між Великим Ермландом і Великою Швецією (?ad Iiggr milium Ermlands hins mikla og Svi?jodar hinnar miklu)>>b9. Природно, що Великий Ермланд позначав Вірменську батьків­щину70 як схід Каппадокії; термін Велика Швеція в цьому контексті, мабуть, указує на регіони, прилеглі до Азовського моря, так звану Елліпальту.

Далі в тексті читаємо:

«Столицею цього королівства був Нісіаборґ і Бітініагераді (Hi- кея, візантійська столиця в 1204—1261 рр.).

Ця країна, Кападокія (Каппадокія), простягається на захід аж до Чорного моря (gengr allt vestr at Svarta-hafi)∖ пасмо гір тягнеться з півночі між Віндландом і [Великою] Швецією (еп Jjallgardrgengr і milliJyrir погдап Vindland okSvi?jodar), а зі сходу річка Henp (Дніпро) розділяє [її] та Великим Ермланом (еп din Nefr skilr Jyrir austan ok Ermland hit miklajn.

Війна з Менілаусом велася в основному за місто Магдебург (Mdgadaborg). В армії тартарів важливу роль відігравали сильні та хоробрі воїни з Русі (?ar varu allir of Rdzalandit sterkir og storir og Ulir Vidreignar)12. Ці Русь (Rdzar) згадуються п’ять разів як небезпечні суперники двох названих братів Ремунда. В давніх рукописах ми зустрічаємося з семи варіантами назви Русь: Ruza-Iand (Rusza-Iandl Ruzia-Iand I Risa-Iand13) і Rdzar (Rdsar) I Risar14.

<< | >>
Источник: Омелян Пріцак. ПОХОДЖЕННЯ РУСІ. Стародавні скандинавські саґи і Стара Скандинавія. Том II. Київ Видавництво «Обереги» 2003. 2003

Еще по теме «Саґа про Ремундара, сина імператора» («Remundar saga kaisarasonar»):