«Саґа про Ектора» («Ectors saga»)

Вступ

«Саґа про Ектора» також належить до «саґ, у яких ідеться пере­важно про справи візантійські та орієнтальні»²⁴, і збереглася в перга­менному рукописі XV ст. (AM 152, fol.).

Вибрана бібліографія

Driscoll_yM_cIEctorssaga.—MecLScand., 1999.—С. 147,148; Simek.— С. 13.

Аналіз

Холодна Швеція

Після падіння Трої родичі царя Пріама розсіялися по всьому Східному Шляху (ит Austrveg)²⁵. Одним із представників тієї династії був Карноцій, спочатку великий воїн, а потім — цар Парфії, «яку ми називаємо Тюркландом»²⁶. Він побудував велику фортецю Теці- сію. Його сина звали Ектор. •

У замку постійно відбувалися лицарські турніри. Шість най- хоробріших воїнів стали друзями Ектора. Якось Ектор запитав, а чи знайдуться будь-де на сході (аа austurlqnndum)²¹ сім лицарів, які змогли б зрівнятися доблестю з ним та з його товаришами. Один із них, князь Апріваль, відповів, що таких людей можна знайти, і тоді вони вирішили з’ясувати, чи має він рацію.

Одного дня третій з Екторових лицарів на ім’я Фенацій зустрівся з родиною гнома Атокура, і той розповів йому оповідку, що стосу­ється проблем, які порушуються в цій книжці.

«Король Ромул, котрий був замолоду великим воїном, постарів. І тоді багато з підданих, раніше підкорених ним, стали нападати на його королівство. Одним із них був чорний берсерк Інґіфер, син короля Гермонеса з Холодної Швеції (kyniadrafyztum ςttum Suijpiodar hinnar kolldu)²*. Він прибув із флотом, у якому налічувалося шістдесят великих кораблів, щоб помститися за смерть свого батька, якого Ромул колись убив».