РОЗДІЛ V Епоха Тмуторокані на Русі (Див. також розділи XV і XVI)
У «Слові» місто Тмуторокань грає важливу роль, хоч у тексті воно зустрічається всього чотири рази. Андре Мазон, а за ним його послідовники Олександр Зімін і Едвард Кінан нарахували безпідставно десять разів.
Згідно із своїм скептичним поглядом на твір, А. Мазон вважав, що часта згадка про Тмуторокань є саме доказом про «Слово», яке, на його думку, є фальсифікатом, зробленим у XVIII ст.1
А. Мазон пояснював це в такий спосіб, що впровадження назви Тмуторокань для уявного походу XII ст. мало за мету виправдати завоювання тюркських земель Катериною II2.1 цю ідею А. Мазона перейняли вищеназвані його послідовники (О. Зімін і Е. Кінан).
Назва Тмуторокань згадана у «Слові» у таких контекстах:
1) «...дивъ,
кличетъ връху древа: велитъ послушати — земли незнаемѣ...
и тебѣ, Тьмутораканьскый блъванъ...» («Слово», с. 12).
2) «...Олегъ...
Ступаетъ въ златъ стременъ
въ градѣ Тьмутороканѣ...»
(«Слово», с. 15).
3) «... се бо два сокола слѣтѣста съ отня стола злата
поискати града Тьмутороканя...» («Слово», с. 19).
4) «...Всеславъ князь людемъ судяше, княземъ грады рядяше,
а самъ въ ночь влъкомъ рыскаше:
изъ Кыева дорискаше до куръ Тмутороканя».
(«Слово», с. 26).
Згідно з постулатом А. Мазона про те, що фальсифікатор «скомпілював» «Слово» в часах Катерини II (1762—1796 рр.) і що у «Слові» наявні войовничі ідеї Росії XVIII ст., професор Е. Кінан пише: «Так само треба сказати про несумісність деяких географічних та історичних реалій, яких досить багато в тексті [«Слова»]: Тмуто- рокань, Угорщина, Дунай, Венеція, Шеломя, Тропа Трояна. Немає сумніву, що ті місця були відомі у XVIII ст., а це менш правдоподібно, що чернігівський автор XII ст. згадав би їх»3.
Угорщина4, Дунай5 і Венеція, власне, добре засвідчені у XII ст., краще, ніж у XVIII ст., коли вже не існувало незалежного королівства Угорщини, а Венеція йшла до занепаду.
Про м. Тмуторокань, який зв’язаний з початками Чернігівської династії, див. розділи VI, VIII, XV, XVI.
Слово «шеломя» не географічна назва, а прямо давньоруський апелятив із значенням «холм, вишина». У «Слові» шеломя виступає два рази у такому контексті заклику: «О Руская земле! Уже за шело- мянемъ еси», цебто ти уже за холмом. Компілятор «Задонщины» не розумів давньоруського слова «шеломя» і зробив з того безсенсове: «за Соломоном еси»6. Відносно «Тропа Трояна» див. розділ III7. Одначе «скептики» (А. Мазон, О. Зімін, Е. Кінан) не рахувалися із менталітетом Катерини II8. Як відомо, вона займалася також генеалогією та історичною географією. Згідно із її авторитетом В. М. Татищевим, давній Тмуторокань був на місці пізнішої Рязані, а Рязань не треба було завойовувати від Туреччини, бо Рязань давно входила як складова частина до Російської держави («Тмуторокань, ныне Рязань»)9. Ще одна дивна історія з містом Тмуторокань. Так вийшло, що в 1792 р. чорноморським кошовим Антоном Головатим був відкритий на місці Тмуторокані камінь із староруським написом. Напис цілком не політичний: «В лето 6576 (1068 г.) индикта 6 Глеб князь мерил море по леду от Тмутороканя до Корчева 10000 и 4000 сажен»10. Копія цього напису дісталася до рук колекціонера О. І. Мусіна- Пушкіна, і він її видав у 1806 р.11 Зразу на нього накинулися деякі вчені, що він підробив сам цей напис, щоб підтвердити автентичність «Слова». Цей закид відновив А. Мазон, а після нього його послідовники — О. Зімін і Е. Кінан. Одначе палеографічні досліди А. О. Мединцевої12 підтвердили оригінальність напису. Тим більше, що 1792 р. ніхто не зміг би відтворити на мармуровій плиті напис письмом XI ст.
Назва Тмуторокань тюркського походження і вперше виступає у 579 р. як один із політичних центрів Тюркського каганату. Слово «тюмен» — значить десять тисяч, а «тархан» — це начальник. Отже, тюмен-тархан — означає начальника військового округу, який має доставляти десять тисяч вояків.
Давніх тюрків замінили у VII ст. споріднені з ними Хозари. В році 965 князь Русі Святослав завоював Хозарську державу, а з нею і Тмуторокань. Володимир Великий виділив Тмутороканське князівство для свого сина Мстислава Молодшого. У 1024 р. почалася війна поміж Мстиславом та його братом, що володів у Києві. У цій боротьбі переміг Мстислав, і у договорі у Листвені (1025) дійшло до замирення, на основі якого Руський каганат був поділений на дві частини, границею поміж ним була р. Дніпро. Отже, повстали, як колись це було у Тюркському каганаті у 581 р., два каганати: Західний каганат із центром у Києві та Східний із центром у Тмуторокані.Але вже у 1036 р. помер Мстислав, а перед тим його єдиний син Євстафій (1033), і в цей спосіб закінчив існування Тмуторо- канський каганат. Ярослав Мудрий розділив своє ядро — Руську землю — на три уділи: Київ, Чернігів і Переяслав. Чернігів тепер перебрав функції Тмуторокані і замість Тмуторокані став центром уділу, одначе пам’ять про Тмуторокань як столицю каганату ще існувала в XII ст. і знайшла свій відгомін у «Слові», де Олег Святославич, предок Ігоря, виступає як каган (титул)13. Тмуторокань знаходився на Таманському півострові в районі нинішньої станції Тамань. Це була одна із грецьких колоній Гермонасса, заснована бл. VI ст. до н. е., яка невдовзі ввійшла до структури Бос- порського царства14. Тмуторокань, один із основних економічних і культурних центрів Боспорського царства, проіснував до ГѴ ст. н. е. Тоді коли Київ і Чернігів були новими містами, не давнішими, ніж IXct., Тмуторокань існував понад 1500 років. Як у всіх давньогрецьких містах-колоніях, там була високорозвинута культура, мистецтво і громадське життя. На жаль, ми дуже мало знаємо про вплив Тмуторокані на розвиток культури Давньої Русі. О. О. Шахматов і його учень М. Д. Приселков звернули увагу на одного визначного діяча культури в Київській Русі, на Великого Никона (t 1088)t5, який зреформував Київське літописання, а також був організатором Київської Печерської Лаври.
Він сам походив із Тмуторокані і передав досвід старовинного культурного центру Тмуторокані новому християнському культурному центру — Київської Русі.Коли «скептики» вважають, що «Слово» є підробкою, бо там виступає Тмуторокань, ми можемо відповісти, що це якраз є доказом оригінальності «Слова», і якщо б у творі, що повстав під протекцією Чернігівської династії (Ольговичів), не було б названо Тмуторокані, то ми б мусили визнати, що «Слово» — підробка. У менталітеті діячів XII ст. Чернігівщини було б неможливо оминути колишню столицю Тмуторокань.
1 Mazon A. Le Slovo d’lgor // Travaux publies par 1 ’Institut d’Etudes Slavts. — Paris, 1940. — P. 70—72. E. Кінан (с. 13) пов’язує за А. Мазоном, що у «Слові» Тмуторокань засвідчено не менше 10 разів (non fewer than ten times). He знаю, як А. Мазон і E. Кінан рахували, але я провірив, що у «Слові» це місто назване тільки 4 рази. Але навіть щоб Тмуторокань було названо 10 разів, це було б цілком правдоподібно, див. розділ XV.
2 Mazon A. Le Slovo d’lgor. — Р. 76—77.
3 Keenan Е. — Р. 61.
4 Див. ч. І, розділ XI цієї праці.
5Ibid.-Ч. І. —Розділ XI.
6 Див.: Якобсон Р. За Шеломянем / За Соломоном // Selected Writings. — The Hague; Paris, 1966. — Vol. IV. — C. 534—539; Творогов О. В. Шеломя // Энциклопедия «Слова». — T. 5. — С. 228—230.
7 Див. ч. І, розділ III цієї праці.
8 Екатерина II. Записки касательно российской истории: Продолжение второй эпохи H Собеседник любителей российского слова, содержащий разные сочинения в стихах и прозе некоторых российских писателей. — СПб., 1783. — Ч. IV. — С. 32.
9 Татищев В. Н. История Российская. — М.;Л., 1964. — Т. 4. — С. 549.
10 Рождественская Т. В. Тмутараканский камень // Энциклопедия «Слова».—Т. 5. —С. 122—123.
11 Мусин-Пушкин А. И. Исторические исследования о местоположении древнего Российского Тмутараканского княжества. — СПб., 1794; Оленин А.Н. Письмо к графу Алексею Ивановичу Мусину-Пушкину о камне Тмутараканском, найденном на острове Тамань в 1792 г., с описанием картин к письму приложенных. — СПб., 1806.
12 Медынцева А. А. Тмутараканский камень. — M., 1979.
13 ПВЛ. —T. 1. —С. 99—100.
14 Пріцак О. Походження Русі. — T. 1. — С. 135—137; Гайдукевич В. Ф. Боспорское царство. — M.; Л., 1949.
15 Приселков М. Д. Очерки по церковно-политической истории Киевской Руси X—XII вв. — СПб., 1913.