в) Протодержави вздовж торговельних шляхів
Володарів Гей(д)ніру часто називали «королями (норвезького) Уппланду (Оппланну)», або Upplendinga konungar. Вони звичайно володіли й Гадаландом (разом із Тотном), а інколи й Раумарікі.
На це останнє королівство зазіхали й королі Альвгейму (Вінґульмьор- ку)200.Інґлінґи почали свою кар’єру в Норвегії як володарі Вестфоллу. Згодом їхні володіння збільшились у трьох напрямках. Спершу вони приєднали Теламьорк (на заході), далі Вінґульмьорк (на сході) і, зрештою, Гейдмьорк (на півночі)201.
Династія Інґлінґів з Вестфоллу засвоїла і плекала ідею про встановлення свого Pax вздовж того важливого шляху, що — з початком вікінґськрї доби — мав свій вихідний пункт у ютландському торговельному центрі Гедебю.
Протягом IX—X ст. Інґлінґи заручилися підтримкою і співпрацею двох провідних представників північної аристократії — ярла Норд-Меру Роґнвальда і ярла Гладіру Гакона Ґрьотґардссона.
Ці обидва ярли мали типове походження. Батько ярла Гакона був ярлом Галоґаланду, найпівнічнішої норвезької землі, а ярл Рьоґнвальд — онуком ярла норвезького Уппланду (Оппланну).
Спільний інтерес Інґлінґів та ярлів у міжнародній торгівлі мав своє відображення в мистецьких пам’ятках тієї доби, належних до єллінґського та мамменського стилю в Ютланді і спорідненого з ними стилю рінґаріке (< Грінґарікі) в Норвегії202. Є дані й про кілька шлюбних зв’язків між представниками харизматичних кланів Ют- ланду і Норвегії.
Посередниками в цих трансскандинавських заходах були, очевидно, королі Грінґарікі, члени клану Дьоґлінґів203, територія якого дуже зручно лежала між Віком і Трьонделаґом. Дьоґлінґи воліли брати за жінок дівчат з родин данських панівних династій у Ютланді, натомість своїх доньок видавали заміж за Інґлінґів.
Аслауґ, жінка Гельґі inn kvassi з Грінґарікі, була донькою Ci- ґурда orm-i-auga, славетного вікінґського короля середини IX ст.
(сина Раґнара Лотброка з Ютланду); їхній син Сіґурд Гйотр побрався з Тюррні, (старшою?) сестрою славетної данської королеви з Ютланду Тюрі (пом. бл. 935 р.), що стала жінкою Ґорма Старого (пом. бл. 940 р.)204.Раґнгільд, донька Сіґурда Гйотра і Тюррні, вийшла заміж за Гальвдана Чорного з династії Інґлінґів і стала матір’ю короля, що об’єднав Норвегію, — Гаральда Світловолосого (бл. 875— 945 рр.)205.
Першою жінкою Гаральда була Aca Гаконардоттір, донька Гладаярла Гакона Ґрьотґардссона206.
Topip Теґянді, третій син ярла Рьоґнвальда, дістав як жінку доньку Гаральда Світловолосого Алов Арбот207, їхня донька Берґльот вийшла заміж за сина ярла Гакона Сіґурдарсона, що згодом і сам став Гладаярлом208.
Ярл Ейрік Гаконарсон, онук Гладаярла Сіґурдарсона, взяв собі за жінку Ґюду, доньку данського короля Свейна Вилобородого (бл. 985—1014 рр.)209.
Піднесення північного міста Трондгейма як першого норвезького політичного, культурного та релігійного центру можна вважати свідченням існування Північного шляху (Nor?r vegr = Норвегія) та недвозначної зацікавленості Інґлінґів у підтримці того важливого торговельного маршруту210.
Інґлінґам, проте, довелося завоювати західну частину Норвегії (Ґулатінґслаґ), бо тамтешня аристократія вочевидь мала інші торговельні зв’язки та інтереси і дивилась на європейський Захід. Тільки після битви в Гаврсфіорді (890 р.) Гаральд Світловолосий спромігся прокласти морський шлях з Вік(ін)а на північ211. Чи не першим мореплавцем, що проплив цим маршрутом, був славетний Orrepe— один з інформаторів англосаксонського короля Альфреда Великого (пом. 899 р.)212.
Аристократія, що жила в західній частині Норвегії, вирішила тоді швидше емігрувати на західні острови — Британські, Фарерські, Ісландію і т. ін., — ніж жити на своїй уярмленій батьківщині.