Описи Європи

У давньоскандинавській географічній літературі існують шість текстів, що містять описи Європи, одначе всі вони походять з двох головних редакцій одного опису, знайденого в четвертому розділі чотирнадцятої книги «Етимологій» Ісидора.

Структура першої редакції не виходить за рамки Ісидорової праці; більша частина другої редакції являє собою незалежний трактат. Туди входить новий матеріал, що стосується півночі, зокрема скандинавських країн.

Відомості про Східну Європу: загальний огляд

У другій редакції Європу означено (наслідуючи Ісидора) «третім і останнім континентом». Опис її починається (так само, як і в Ісидора) від Скіфії, найбільшої східноєвропейської країни, після чого додаються оригінальні скандинавські відомості про Східну Європу. Відповідне місце в тексті Ісидора читається так⁴⁹:

Ісидор написав це у першій половині VII ст., однак його повідомлення не відповідало сучасній йому дійсності. Алани⁵⁰, котрі вперше з’являються в римській літературі у першому столітті по Різдві Христовім, були підкорені Гунами близько 370 року і втратили свою незалежність; вони пов’язували самі себе або зі своїми новими правителями, Гунами, або ж із Готами та іншими Германськими народами. Германські племена вздовж Верхнього Дунаю, алемани, маркомани та квади, були відомі під загальною назвою Свевів до 406 року, коли маркомани та квади разом з аланами й тевтонськими вандалами рушили в Галлію, а тоді в Іспанію.

Близько 270 року розгромлені римляни мусили передати провінцію Дакія переможцям візіґотам, котрі перебували там до 375 року, поки були витіснені Германськими ґепідами, які спершу виступали васалами гунів, а після 568 р.

Hacc Gotia, quam Daciam appcllavcrc Та Ґотія, що її предки називали maiorcs, quae nunc, ut diximus, Дакією і що тепер, як було

Gcpidiadicitur... зазначено вище, зветься Гепідією...

Нижче наводиться давньоскандинавська переробка цього фрагмента, причому кожна з редакцій представлена двома текстами (нумерацію додано):

Редакція друга є, зрозуміло, дуже стислою формою редакції першої. Пункт перший найкраще зберігся в тексті Upphaf. Місіонерську діяльність апостола Філіпа було розглянуто вище. Svi?io? hin mikla названа тут, оскільки Скіфію (Кіфію) іден­тифікували із Швецією, найсхіднішою країною Скандинавії, за UpphafoiA.

Ісидор вважав за необхідне виділити дві етнікополітичні структури в своїй Скіфії: Аланія та «Дакія і там-таки — Ґотія*. Оскільки в редакції першій ужито назву (С)Кіфія для Ісидорової Аланії, скандинавська назва Ґардаріки мусила спершу відпо­відати Ісидоровій «Дакії і там-таки — Ґотії*. Перший сканди­навський переробник тексту Ісидора вже спирався на сканди­навську науку XI—XII ст. (відповідно означену А. Гойслером ♦[псевдо]наукова праісторія*), згідно з якою класична Дакія • ідентифікувалася з тогочасною Данією⁵⁷, отож легко провів паралель, де назви різнилися однією літерою.

Скандинавському авторові вже було відомо, що Ґардаріками означували східноєвропейську Русь; наслідки того бачимо в «Heimslysing*:

(переклад)

Перші три міста, названі в «Heimslysing», повторюються в «Сазі про Орвара Стрілу» при опису Ґардаріків⁶². Там наводяться ті самі назви, за винятком Сюрнеса і Ґадара (в):

Список цікавий як представленими в ньому містами, так і порядком їх переліку.

Pal(l)teskja, або Palteskjuborg, є скандинавською назвою для стародавнього Полоцька (Полтеска). Kcenugardjajr, включене також до списку міст Русі, зараз відносять до Києва; а проте його зв’язок з діяльністю Маґоґа, мабуть, вказує на те, що ця назва спершу означала центр Великої Швеції.

У редакції другій міститься власне той самий список, однак з деякими відмінностями: Кенуґард/Київ виключено з Brevis discriptio. В обох текстах редакції другої називаються три міста: Голмґард/Новгород, Палтескіа/Полоцьк і Смале(н)скіа/Смо- ленськ. Наявність останнього міста, відсутнього в редакції першій, вказує на те, що список було складено найраніше в першій половині XII ст. Чи був присутній в оригіналі тієї версії Київ/Кенуґард, встановити важко. Скоріше за все, його було випущено, оскільки на той час він уже не відігравав важливої ролі в балтійській торгівлі, його місце зайняв Смоленськ, який і з’являється в списку.

Перелік Балтійських земель

Слідом за містами Ґардаріків іде список Балтійських земель, що починається від Карелії (Кір’ялаланд) і закінчується Польщею (Пуліналанд). Цей список був відомий авторові «Саґи про Орвара Стрілу», котрий повторює його майже слово в слово:

Найкраще список зберігся в «Сазі про Орвара Стрілу»; Upp­haf містить лише другу половину назв (в.) — (д.), серед яких, однак, зберігає, так само як і «Саґа про Орвара Стрілу», назву Самланд (г.), що випала з переліку в Heimslysing.

Назви земель можна поділити на п’ять груп, пов’язаних географічно: (1) Фінляндія: Карелія (Кір’ялір/Кір’ялаланд) і Геме (Тавейсталанд/Равесталанд); (2) Естонія: Віронія (Вірланд), Ревеле (Ревалір/Реваланд) і Ейстланд; (3) Латвія: Ліфланд і Курланд; (4) Пруссія: Вітланд⁶⁸, Самланд і Ермланд (польськ. Warmia); (5) Польща: Пуліналанд.

Людська географія в енциклопедичних збірниках 549

Примітки про Вендланд, Рейдґоталанд і Гунналанд

У редакції першій після переліку земель іде примітка:

Видавці Antiquites Russcs^iq включили цю примітку до самого переліку; але що вона не стосується східних Балтійських земель і опущена в текстах Upphaf x «Саґи про Орвара Стрілу», то її можна вважати незалежною інформацією.

Після списку земель, сусідніх із Ґардаріками (=Руссю), редакція перша наводить таке свідчення⁷¹:

Учені погоджуються, що Polena означає Польщу⁷². Назви Reidgotaland і Hunaland походять з епічних, доісторичних часів; перша, очевидно, стосується політичного утворення у Західній та Центральній Україні (Рейдґоталанд) до приходу русі в IX ст.; Гуналанд означає тут Хозарію. Запис у Brevissima descriptio після Міклаґарда (Константинополя) свідчить:

Це може стосуватися лише Аварії, або Аварської провінції за часів Каролінґів, названої сучасним ученим Арнульвом Коллауцом «der awarische Klientelstaat des 9. Jh.»⁷⁴.

Редакції перша та друга про Східну Європу

Редакція перша дотримується порядку Ісидора; насамперед тут названо Саксланд (в Ісидора: Германія) і Дунай, що служив кордоном (Hmes) Римської імперії. Далі йде опис римської провінції Фракії. Наслідуючи Ісидора, редакція перша вказує, Де була столиця Фракії, Константинополь (Міклаґард) і що першим на цій землі оселився Tipac, син Яфета.

Далі йде згадка (відсутня в Ісидора) про Угорщину (Унґара- ланд) і Булгарію (Болгараланд). У першому випадку додано, що звідти прийшов «єпископ Мартин*⁷⁶, йдеться, безсумнівно, про св. Мартина Турського (бл. 315 р. — 397 р.), який народився в Сабарії, частині області, названої пізніше Паннонією, що нині входить до Угорщини.

Потім опис звертається до Греції. Після згадки про гору Олімп подаються окремі відомості про поклади азбесту, почерпнуті з іншого місця Ісидорової праці⁷⁷; згадується просвітницька діяльність апостола Андрія в Греції («vm Gircland kendi kennin- gar Andreas postole*) і наводиться перелік найбільших грецьких міст, таких як Афіни, Коринф, Фіви, Фессалоніки і Дураццо (Дуррес/Dyrakr)⁷⁸.

Далі опис торкається Італії. Цей фрагмент частково спи­рається на Leidarvisir ігумена Нікуласа, і в ньому після згадки про провінцію Пуль (Апулію, Пулію) з містом Барі називається монастир у Монтекассіно (з ігуменом Бенедиктом, 485—547, патріархом західних ченців), власне Італія (скандинавське означення — Румаборґарланд), із столицею Римом, і, нарешті, Ломбардія (Лумбардаланд) з центром у місті Мейнланґсборґ (Мілано), де діяв єпископ Амвросій (334—397)⁷⁹. Так само, як у праці Ісидора, опис у редакції першій завершується Іспанією. Цей фрагмент, збережений лише в Upphaf, згадує острів Ґадіс (Кадіз), змальовуючи його як кордон між Європою та Африкою⁸⁰*. В редакції першій характерно бракує опису будь-якої з північних, зокрема скандинавських, країн.

Після свідчень про Ґардаріки редакція друга наводить відомості про Грецію (Візантію):

У кількох словах відзначено велич собору св.

Сицилію названоmikitriki («великою державою»), «що є межею тієї частини світу, яка називається Європою»⁸⁴. Тут, безсумнівно, йдеться про могутнє норманське королівство Сицилії, Апулії та Калабрії, засноване 1130 року Роджером II (1105—1154).

Наступний опис відповідає в загальних рисах представленому в редакції першій і також завершується на Іспанії. В ньому так само згадано Апулію (названу скандинавами Пульсланд)⁸⁵, Рим (Ромаборґ) і Ломбардію (за скандинавами, Ланґбардаланд)⁸⁶. «За північними горами [Альпами] лежить Німеччина (Саксланд) на схід і Франція (Фракланд) на південний захід». Слідом іде Іспанія, названа скандинавами Спанланд, «велика держава, що лежить між Ланґбардаландом і Фракландом»⁸⁷.

Редакція друга про Північну Європу

Вихідним пунктом для опису в редакції другій Північної Європи є Рін (Рейн), інший кордон Римської імперії, який протікає північніше Мундіо (перевалу Великий Сен-Бернар), між Німеччиною (Саксланд) і Францією (Фракланд).

В естуарії річки, на берегах Північного моря, лежить Фрісланд (Фризія); на північ від Німеччини (Саксланд) — Данія⁸⁸. З приводу цього в Gripla наводиться така примітка⁸⁹:

Що Баварія тут відокремлена від Саксонії, можна датувати цю коротку пояснювальну примітку часом після 1180 р., тобто після того, як Ottoh Віттельсбахський отримав права на Баварію, і об’єднанню Саксонії та Баварії за правління Генріха Лева (нар. 1142 р.; прав. 1156—1180 рр.) настав край.

Наступний пасаж стосується «шляху на схід» (Austrvegr)^-.

I gcgnum Danmork gcngr sior Повз Данію море [океан]

і Austr-vcg. прямує до східної дороги (Austrvcgr).

Данія лежить на захід від Швеції й на південь від Норвегії⁹¹.

Після такого загального опису Landafr??i наводить доклад­нішу інформацію про скандинавські країни в такому порядку: Норвегія, Фіннмьорк, Ґаутланд, Данія, Швеція, Ґренландія і Віннланд (Америка). Опис Європи завершується згадкою про три великі острови: Англію, Ірландію та Ісландію.

Інші тексти редакції другої містять лише витяги з версії Lan- dafr??i, часом з незначними доповненнями.

У Brevissima descriptio є примітка, яку не можна віднести далі, ніж за другу половину XIII ст., оскільки там згадуються татари⁹³:

еп austr af Norcgi сг Ruzaland На схід від Норвегії лежить Русаланд (Русь),

ok nor?a ?atan Tartarariki. північніше якої [розташована]

Тартарарікі (імперія Золотої Орди).

Опису Фіннмьорку бракує в Landafr??i, однак його наведено в Brevis descriptio, Gripla і, частково, в Brevissima description.

Тут цікаве свідчення про політичну залежність Біярмаланду від Новгорода.

«Landafr??i»⁹⁵

Практично тут ми маємо не просто опис, а словесну карту шляху із Західного Ґаутланду до Новгорода (Ґардаріків).