Давньоскандинавський перелік річок
У тринадцятій книзі енциклопедії Ісидора Севільського, розділ 21, «De fluminibus» «Про ріки» (35 параграфів), зазначені чотири головні річки, що витікають з Раю, — Фісон/Ґанґес, Ґеон/Ніл, Тіґр та Єфрат і близько двадцяти шести річок Європи та Азії, переважно Малої Азії98.
Існують п’ять давньоісландських текстів, що містять відомості, почерпнуті з переліку річок Ісидора: Lan- Az/r?dj, очевидно, Нікуласа Берґссона (бл. 1150 року); продовження до Landafrcedi невідомого автора (манускрипт XIV ст.) Heimslysing (бл. 1200 року); та Tocius orbis brevis de- scriptio (манускрипт XIII cτ.). У Landafrcedi та Tociusorbisbrevis descriptio містяться відомості лише про чотири основні річки Раю, а продовження до Landafreedi включає перелік річок Європи та Азії без райських річок.Лише в Heimslysing та Upphaf allra frasagna (в манускрипті AM 731, 4° та AM 730, 4°) подані обидві групи назв: річки Раю та перелік річок Європи та Азії. В цьому дослідженні ми не торкатимемося річок Раю99. Перелік річок Європи та Азії має деякі особливості. Ґрунтуючись на перелікові Ісидора, вони мають інший порядок, а більшість річок, зазначених у Ісидора, відсутні в даних манускриптах; в них зазначено і вісім річок, невідомих Ісидорові, які, однак, становлять особливий інтерес. Отже, перелік річок Європи та Азії зберігся у двох окремих редакціях — у продовженні до Landafreedi та в Heimslysing'.
CT cnn gull numith or sondum hialu∖
Дуна/Дун [§ 28; =Дунай] є найбільшою річкою в Європі; вона розпадається109 на шістдесят великих річок; вона впадає в море сімома рукавами, кожен з яких є великим"0.
[Кінцева частина]
Падуе |§ 26; =∏o в Ломбардії];
Тіфр [§ 27; =Тівер/Тібр в Італії]; Родо-/Родон [§ 29; =Рона у Франції]; -петус/Бетус [§ 34; =Ґвадалквівір в Іспанії].
І Скандинавський додаток]
Таке зіставлення яскраво свідчить про те, що існують два варіанти переліку річок. Перелік А не включає назви річки 4, натомість він має назву річки 7, відсутню в усіх інших переліках. Більшість назв легко ідентифікуються: 1. Nepr = Дніпро; 2. Nyia = Нева119; 3. SeimgollDuna = Західна Двіна (Дюна); 4. Olkoga = Волхов; 5. Yma = з переліку А слід виправити на Vina (як у переліку В — D) = Північна Двіна; 6. KaumaIKumaIKina є, безперечно, річкою Кама, притокою Волги; 8. Saxelfr = Ельба. Щодо назви Manga див. нижче.
Всі названі в цих додатках річки з IX по XII ст. були відомими магістралями міжнародної торгівлі. Укладач переліку мусив мати точні знання цієї системи торгових магістралей, бо включив до свого переліку дві доволі малі річки, що грали, однак, особливу роль в системі транспортування на дніпровському шляху.: Nyia (Неву) та Olkoga (Волхов). Він знав також про те, що (Західна) Двіна (Diina) була Seimgoll Duna.
Схематично система східноєвропейських магістралей вигля-
Дивно, що тут не названа одна дуже важлива східноєвропейська річка — Волга. Зі скальдичної тули кінця XII ст. зрозуміло, що скандинави називали Волгу Olga. Можливо, оригінальний варіант додатку і мав назву Olga (див. с. 339). Очевидно, вона була викинута переписувачем, який зауважив дві схожі назви — Olga і Olkoga — і викинув одну з них, вважаючи їх назвами однієї і тієї ж річки. Дивна назва Manga в переліку А мала, очевидно, таке походження: початкове Ma було, мабуть, повторенням останнього складу попередньої назви (Кайта). Можливо, що дві літери — о та І (при дуже тісному написанні) були неправильно прочитані яки: звідси дійсна назва *ma-ol-ga могла перетворитися на ma-n~ga (припущення Аґнети Лот, Копенгаген).
Таким чином, можна відтворити всі варіації переліку: переписувач текстів В—D-переписав назву річки 4 (Olkoga)t а потім вирішив, що 7 (Olga) було просто її другою назвою, і опустив її. Переписувач оригінального тексту А вчинив так само з 4; в той же час у продовженні до Landafroedi назва Olga ще не була замінена нісенітною назвою Manga.