1. Найдавніші ісландські синоптичні оглядові історії Норвегії
Історичні праці Семунда й «Konunga ?vi» Арі
Найдавніші ісландські синоптичні тексти, що не збереглися, беруть свій початок від перших ісландських істориків Семунда Сіґфус- сона інн фроді (Мудрого; 1054—1133), який здобув освіту в Парижі, найімовірніше, у школі Нотр-Дам15, та Арі Торґільссона інн фроді (1067—1148).
Семунд написав свою книжку латиною.Оповідь Арі (написана ісландською мовою) мала назву «Konunga ?vi»16; в обох цих працях кожен з авторів, мабуть, приділив головну увагу життєписам осіб королівського клану, до якого він зараховував і себе; Семунд — до Скйолдунґів, а Арі — до Інґлінґів.
ДВІ ДАВНІ ІСТОРИЧНІ ПОЕМИ
«Noregs Konunga tab>
Наступна праця — це анонімна поема «Noregs Konunga tal» («Список королів Норвегії»), написана простим розміром квідугатт (kvi?u- hattr) бл. 1190 р. на вшанування Йона Лоптссона (пом. 1197 р.), Семундового онука й наймогутнішого та найзнатнішого серед ісландських вождів; він володів маєтком Одді на південному сході Ісландії, що згодом перетворився — як уже зазначалося раніше — на центр історичних досліджень нації. В цій поемі — яка, певно, була створена на базі праці Семунда (його ім’я там згадується) і яка не має жодної художньої вартості, — анонімний поет простежує лінію генетичного походження Йона Лоптссона від королів, перераховуючи головні події, що асоціюються з кожним норвезьким королем (починаючи від Гальвдана Чорного й аж до 1047 р.), такі, як вступ на престол, кількість років правління, а ще в який спосіб вони помирали17. Цей останній факт, інтерес до подробиць смерті, нагадує про давніший твір, «Ynglingatab, який скальд Тйодольв із Гвіні (inn hvinverski) склав у IX—X ст. для місцевого незначного короля Рьонґвальда Достославного з династії Інґлінґів.
«Haleygjatal» Ейвінда
Як відомо, скальд Ейвінд скальдаспіллір Фіннсон (пом. 1038 р.) прихилився до цього жанру в кінці X сторіччя, коли склав свою «Haleygjatal», що збереглася лише у фрагментах, де він оспівує ха- ризматичний клан Семінґів, родичів ярла Гакона Сіґурдарсона з Гладіра (970—995)19.
2.