Муніципальні закони

Проекти давньоскандинавських муніципальних законів походять з «закону острова Бірка» (=«острів Берези»), який в давньошведських джерелах означено як bi?rko? r?tt?r, у давньонорвезьких та давньоісландських — biarkeyiar-rettr, у давньосканійських (данських) — bi?rke r?t.

«Якщо відповідача, котрий походить з торгового міста (каи- pangr), судитимуть у окрузі (hera?), то слід судити його за законом Frostaping, а вирішувати згідно з Biarkeyiar-rettr.

Якщо відповідача, котрий походить з округи, судять у містечку, то слід судити його відповідно до Biarkey iar-rettr, а вирішувати згідно з законом Frostaping, якщо це приводить до вироку»⁸⁷.

З цього, однак, не випливає, що шведські, норвезькі та данські закони острова Бірка можна звести до спільного знаменника і таким чином реконструювати «протозакони» острова Бірка.

Учені⁸⁸ сходяться в тому, що означення «закон острова Бірка» використовувалося у давньоскандинавських судових манускрип­тах ХНІ та XlV ст. просто як технічний термін, що означав «муніципальний закон» без огляду на його походження.

Безперечно, сам по собі термін давніший від скандинавських міст, адже його джерелом є ідея не міста, а «острова Бірка» як торгового місця. Закон острова Бірка, наданий столичному місту Нідаросс⁸⁹ (зберігся в чотирьох фрагментах і функціонував з XIII по XVIII ст.), містить таке визначення:

Зв’язок закону острова Бірка з торгівлею підкреслений у давньонорвезькому Speculum regale (Konungs skuggsja)_t що датується приблизно 1243—1247 рр. Третя частина цього закону, де йдеться про діяльність та звичаї купців, містить такий уривок: «Вивчайте всі закони, але коли ви залишаєтеся купцем, то найдосконаліше мусите знати «закон острова Бірка» (Bjarkey- jar-rettr»)*³².

Чому ж назва Бірки асоціювалася з ідеєю торгівлі на півночі? У період між 780-м та 834-м рр. фризьке місто Дорестад, торговельна столиця імперії Каролінґів, постало першою тор­говою метрополією Північної і Східної Європи. Близько 800 року Дорестад поступається місцем Бірці — своїй колишній колонії на Меларенському озері у Швеції. Бірка (шведське — Bjorko) виникла приблизно наприкінці VIII ст. і незабаром стала центром східної торгівлі, зберігаючи своє становище аж до 1000 року, як про це свідчать знайдені там скарби диргемів.

У середньовічній Фінляндії, далеко від центрів західноєвропей­ської християнської культури і від Machtpolitik_t що розпочалася в 70-х рр. XIII ст., існувала торгова громада Bircarli (латинізо­ване із Birkarlar_t фінське Pirkkalaiset). їх торговий центр було містечко Birkala (фінське Pirkkala), або Birkala-boa_t локалізована У верхній течії річки Кокемекі, до якої можна було дістатися через Лапландію, а на північ через ланцюг озер, що впадають До Кокемекі⁹³. До 1552 року шведський король надавав цій організації торговців хутром право збирати данину з лопарів та виловлювати лососів у північних річках аж до Торніо⁹⁴. Громада Біркарлі, безперечно, була пережитком раннього вікінґівського

періоду, коли місце Бірка було найважливішим торговельним центром Східної Європи (Birkarlarдовго лишався у Греції). Християнський закон ісландського Gragas містить дуже лаконічні відомості про перебування єпископів чи священиків вірменського (ermskir) та грецького (girskir) обрядів. У цьому ж законі згадується діяльність ісландців у Ґардах (на Русі); він встановлює десятину для тих, хто торгує в Ґардах (на Русі).

В одній з найдавніших версій давньоскандинавських муніци­пальних законів — bjarkeyjarretr для торгового міста Берґен, у частині, де йдеться про мореплавство, згадується півострів Самланд на південно-східному узбережжі Балтики та Ґарди (Русь). Самланд віднесено до другої (небезпечної) Балтійської зони, тоді як Русь, разом з Ісландією та Ґренландією, віднесена до четвертої (небезпечної?) Атлантичної зони. Термін bjarkey- rar-rettr є пережитком періоду 800—975 рр., коли острів Бірка грав провідну роль у торгівлі Східної Європи. Існуючий закон гірду, то стосувався скандинавських дружинників, не містить жодного свідчення про Східну Європу.