Каганат Русі
Каварська революція в Хозарії, описана Константином Багрянородним, була боротьбою кагана та його союзників за визволення з-під влади мажордома (beg) та нав’язування ним іудаїзму.
Після поразки хозарський каган змушений був полишити країну й шукати прихистку в поселенні торгової громади русів біля Ростова. Давньоскандинавські та східні джерела натякають на те, що його сини взяли собі в дружини дівчат з клану Інґлінґів «з Уппсали» — найзначнішої династії всієї балтійської зони. Оскільки каган мав політичну харизму, то його перебування в торговому поселенні торгової громади русів піднесло це поселення до рівня державного політичного центру, вирізнивши його з-поміж колоній, керованих представниками інших «варягів», таких, як двінська колонія Ільфінґарів. Так виник Руський каганат, свідчення про який з’являються вперше 839 р.Мабуть, не випадково візантійський імператор опікувався безпекою посланців русів (Rhos)t адже з часів Іраклія (пом. 641 р.) між Візантією та Хозарською династією існували традиційні дружні зв’язки. У знаменитій проповіді митрополита Іларіона «Слово про закон і благодать» Володимира Великого звеличено каганом, титул, який дозволяв йому одружитися з Анною порфирородною — тобто призначеною саме для королівської спальні. Анну попередньо відмовили від західного імператора Оттона II, якого вважали вискочнем.
(Вже протягом 830-х рр. волзькі руси відтіснили раданітів як конкурента у Східній Європі).