Іжорці
Уздовж 46 миль (74 км) річки Неви (Карельський перешийок) і в басейні притоки Неви Іжори (OP Іжера, MLG Engeren, нім. IngerAa, фін. Inkeri∖ 65 км) й досі живе група людей карельського походження, яких російською мовою називають «ижорцами».
1897 р. їх налічували 21 700 чол., а за даними перепису 1959 р. іжорців було всього 1100 чол., з них тільки 382 чол. ще розмовляли рідною мовою.Назва іжеряни походить від ім’я Інґіґерди (пом. 1050 р.) — жінки Ярослава, князя Новгородського і Київського77. Очевидно, вона колись наймала загін карельців78 (підданих шведського короля), зобов’язавши їх підтримувати сполучення вздовж річки Неви (з її порогами!) та охороняти свої особисті володіння — місто Альдейґю (Ладогу) з околицями.
У Першому Новгородському літописі іжорців згадано вперше під 1228 р.79. У біографії новгородського князя Олександра Нев- ського (пом. 1263 р.) названо як його вірного споборника Пелґусія, старшого над іжорцями («муж старейшина в земли Ижерьской, именем Пелгусий = Pelgui), якому, дарма що він поганин, доручили за допомогою родичів боронити гирло Неви. Згодом його охрестили, назвавши Філіппом80.