Ґодгеймар

Ґодгеймар (однина — Ґодгеймр/Godheimr) означав дослівно «обитель бога». Сноррі Стурлуссон (або джерело, яким він користувався) саме так розумів цей термін, адже в «Крузі земному» вживається подібний — Mannheimar, «Людська обитель»⁹³.

Ґудмунд Шютте, простежуючи долю назви «Готи» в старо­давній Скандинавії, відкрив закон «Verballhornung (видозміню­вання) epischer Namen (епічних назв)»⁹⁴. Під кельтським впливом До Готської назви додався компонент -?eud («народ») Gut-?iuda, Що в давньоскандинавській мові дав Got?jod>God?jo&\ а ця форма вживалася в епічній пісні «Битва Готів з Гунами»⁹⁶. Тут використано нову основу *God-(>Got-), від якої і походять форми Go∂-heimar/Go∂-heimr і God-lqnd∖ ChE зберегла висхідну форму Got-Iand як епічну назву Дані?⁷.

«Upphaf» (збережений рукопис із XIV ст.) чітко ототожнює God- у формі God-Iqnd з God- у God-?joa, що, мабуть, відповідає Дійсності: «А потім земля, яку [тюрки й] асії звали Ґод-ландом (God-IQnd)_t а народ [називався] Ґодтьйодами (Go?-?jo?)». Невідоме епічне джерело, яким користувався Сноррі Стурлуссон, подібно до пісні «Битва Готів з Гунами», під виглядом народної етимології зберегло давню географічну термінологію Східної Європи. Тому назву «Ґодгеймар» слід розуміти не як «обитель бога», а як «обитель Готів».

Чи має «[псевдо]наукова протоісторія» Сноррі Стурлуссона історичне підгрунтя? На це запитання Гойслера тепер можна відповісти однозначно — ТАК. Суперечки вчених довкола Сноррі Стурлуссона точилися тому, що він був передовсім поетом і за поетичним замислом подавав одні й ті ж самі події по кілька разів, щоразу під іншим кутом зору. Звертаючись до interpretatio Graeca vel Romana, Сноррі використав легенду про Трою. Іншим разом, коли він оперує даними з Германської міфології, то пояснює характер божества «чоловічих союзів» (Mdnnerbiinde) у спосіб, який відповідав ведичному Мітрі; тоді він назвав його Одіном, однак зазначив, що це не просто Германський Одін, а Аса-Одін/Asa-O?inn, Одін «чоловічого союзу» тюрків (себто хозарів) — їхній Тюрк’яконунґ.

У цьому розділі показано, що резиденція Аса-Одіна Асґард була містом Тмутороканню/Таматархою — спадкоємцем елліністичного Боспору, а також що назва «Вани» була назвою булгар-оноґурів. Тмуторокань була місцем зустрічі осідлих і кочових культур, центром міжнародної торгівлі, місцем, де релігія степового «чоловічого союзу» (Mdnnerbiinde) одержала хозарсько- тюркську інтерпретацію. Засвоєння титулу Тюрк’ яконунґа ісландською традицією свідчить, що престиж хозарських правите­лів ще зберігався протягом VII—X ст.

З іншого боку, оповідь про подорожі Одіна до країн Германського заходу символізує поширення хозарської версії ідеології Mdnnerbiinde на Германський захід (див. про це с. 157).