в) «Фортеці» треллеборзького типу

1936 року під час археологічних розкопок у Треллеборґу в За­хідній Зеландії (Сьєланд, Данія) археолог Поул Нерлунд виявив за­лишки незвичайного табору¹⁸¹. Відтоді в Данії знайдено ще три табо­ри так званого треллеборзького типу: один в Ноннебаккені в центрі Оденсе на острові Фюн і два в Північній Ютландії — в Аґґесборґу посередині Лім-фіорду та у Фюркаті поблизу Гобро на початку Маріаґер-Г обро-фіорду.

Навпроти Аґґесборґа на протилежному березі Лім-фіорду розко­пано найбільше в Данії поле поховань, датоване приблизно 800— 1050 рр. Там понад 3000 могил, поки що з них розкопано лише 350.

Учені відразу запропонували свої пояснення з приводу уні­кальних пам’яток, знайдених під час тих розкопок¹⁸².

Найбільше визнання має теорія, що табори треллеборзького ти­пу— це військові фортеці, які були навчальними таборами й зимо­вими квартирами для постійного війська, і що заснував їх данський король Свейн Гаральдссон Вилобородий (986—1014), батько Кнута Великого і перший данський король-завойовник Англії. На думку вчених, фортеці такого типу знаменують початок «нової вікінґської доби», коли данські королі, перетворивши свою народну міліцію на добре дисципліноване постійне військо, спромоглись об’єднати Данію й завоювати Англію¹⁸³.

Тут не місце подавати докладні аргументи «за» і «проти» цієї гіпотези та близьких до неї теорій, проте, мабуть, корисно наголо­сити на кількох фактах, пов’язаних із цією проблемою.

1. Табори треллеборзького типу в Скандинавії унікальні, там не виявлено жодних інших структур, що були б схожі на них. Отже, ці табори слід вважати за «імпорт» з-поза меж сфери скандинавської культури.

2. Табори треллеборзького типу спорудили досвідчені та високо­кваліфіковані інженери з культурної сфери Mare Nostrum. Розміри таборів виміряно грецькими ліктями (46,7 см, найдавніша верства) та римськими футами (29,57 см), їх вирізняє математична точність і досконалість геометричної форми¹⁸⁴.

3.3 огляду на спільні риси три табори треллеборзького типу спо­руджено одночасно й задля однієї мети.

4. Хоча час перебування людей у треллеборзькому таборі (єдино­му повністю розкопаному) датовано бл. 975—HOO рр., ці дані не можуть пояснити хронологію будівництва самого табору, спорудже­ного принаймні в два етапи.

5. Пітер Г. Соєр слушно вказав, що «хоч коли збудовані ці та­бори, є дуже мало підстав пов’язувати їх з Англією», бо знайдені в них предмети «здебільшого близькі до тих, що були поширені на Балтиці та в Східній Скандинавії. Якщо люди, що жили в цих табо­рах, справді здобували колись багатство в Англії, брак англійських монет просто вражає»¹⁸⁵.

6.3 огляду на невелику кількість зброї, знайденої в Треллеборґу, з’являється сумнів, чи його взагалі коли-небудь використовували як військовий табір: адже знайдено тільки сім сокир, два вістря списа, фрагменти двох щитів, шістдесят шість вістер стріл (які, може, й не належали мешканцям табору) і, хоч як дивно, не знайдено жод­ного меча, що був улюбленою зброєю вікінгів¹⁸⁶.

* * *

У вступі до цієї праці сказано, що землі навколо Балтійського моря відкрили міжнародні работоргівці з регіону Середземного моря десь між другою половиною VIII і початком IX ст. Ці міжнародні купці, переважно франкського та фризького походження, мали свій осередок у Родезі (Рутенії) й користувались допомогою скандинав­ських племінних вождів при перевезенні та доставці свого неоці­ненного товару¹⁸⁷. їм, напевно, були потрібні транзитні табори або своєрідні концентраційні табори для транспортування рабів, особ­ливо в головній гавані Данії. З цих таборів рабів легко можна було перевезти Балтійським морем на мусульманські ринки¹⁸⁸.

Велике поле поховань у Ліндгольм-Геє (навпроти найбільшого з таборів треллеборзького типу), як і інші чималі кладовища біля транзитних пунктів транспортування рабів у Скандинавії (Гедебю, Бірка) та Східній Європі (Гнєздово, Ярославль), найімовірніше, було місцем спочинку для рабів, що не витримали довгої дороги до ринку.

Цю гіпотезу підтримує й сама назва першого відкритого табо­ру — Треллеборґ (Trelleborg). Її перший компонент походить від давньонордичного слова ?r?ll, «раб». У Скандинавії є кілька інших місць із назвою Треллеборґ, а також Dhrelleborch = слов’янський Холопий Городок поблизу Великого Новгорода. Всі ці місця — безперечно, пам’ятки работоргівлі в Північній та Східній Європі протягом VIII—XII ст.; ця работоргівля добре засвідчена і в письмових джерелах. Один з водних шляхів цієї торгівлі, що вів до хозарської столиці (місця, де підступають одна до другої річки Волга і Дон), мав у джерелах назву Nahr as-Saqaliba, яку треба перекладати швидше як Річку Рабів, ніж як Слов’янську річку¹⁸⁹.