ЕКСКУРС IX «... время Бусово»

У «Слові» є такий пасус, значення якого ще досі не розв’язане новітніми вченими:

«...Се бо Готьскїя красныя дѣвы въспѣша на брезѣ синему морю: звоня Рускымъ златомъ, поютъ время Бусово, лелѣютъ месть Шароканю...»¹

Усі труднощі інтерпретації цього пасусу виникли тому, що він складається із кількох частин, а вчені досі не спромоглися зрозуміти зв’язок поміж ними.

Цю тезу вперше подав російський вчений Микола Гаврилович Головін у 1846 р. Незалежно від нього дійшов того самого вис­новку український вчений із Львова Омелян Огоновський у 1876 р.³ Ця теза спирається на інформацію проримського вченого Йордана (писав бл. 551 р.). Йордан подає, що в році 375 готський король Вінітар поборов плем’я антів і розіп’яв на хресті як короля Бооза, так і 70 антських вождів. Одначе є неможливим, щоб автор «Сло­ва» мав доступ до твору Йордана⁴, написаного латинською мо­вою. Крім того, як слушно подається в Енциклопедії «Слова о полку Ігоревім» під редакцією О. В. Творогова, треба було, щоби трагедія князя Боса мала якесь відношення до Русі XII ст., «...притому русини повинні були вважати себе нащадками антів — у протилежному випадку, цей образ не має змісту»⁵. Тут можна додати, що невдала ідентифікація антів із слов’янами, а спеціально з предками українців була вперше запропонована Михайлом Грушевським⁶ та його учнями у XX ст.

Проаналізуємо цей пасус: хто такі «готьскыя красныя дѣвы»?

Ми знаємо як із давньоруських, візантійських та західноєвро­пейських джерел, що на Криму і на півострові Тамань залишилися готи ще з часів Великої мандрівки народів.

У 1555—1556 рр. Габсбургський імператор Фердінанд І послав до Османського султана Сулеймана II Величавого свого посла Augier Ghislain de Busbecq. При тій нагоді Busbecq відвідував Крим і При- азов’я, щоб переконатися, чи там ще залишилися середньовічні готи. Він це зробив і записав 86 готських слів і речень, які переконливо доказують, що готи на Криму і в Приазов’ї ще вживали свою гер­манську мову у середині XVI ст.⁷

Берег синього моря, на якому сиділи «готьскыя красныя дѣвы», був берегом Азовського моря. Чому ж «готьскыя красныя дѣвы» дзвеніли руським золотом? Очевидно, тут йдеться про половецьку здо­бич золота на Русі, яку «готьскыя красныя дѣвы» забирали у Половців, займаючись давнім жіночим ремеслом. Але щось сталося, і золото пере­стало доходити в часи хана Шаруканя до готських дів — це мусило бути щось страшне для Половців Шаруканя. І тому готські діви леліяли помсту. Іпатіївський літопис подає нам відповідь на це запи­тання: «...У тім же році прийшов Боняк, і Шарукань Старий, і інших князів багато, і стали вони навколо [города] Лубна⁸. Святополк же [Ізя- славич], і Володимир [Всеволодович], і Олег [Святославич, і син його] Святослав, Мстислав [Всеволодович], Вячеслав [і] Ярополк [Воло­димировичі] пішли на половців до Лубна, о шостій годині дня перебрели через Сулу і зняли клик на них. Половці ж перелякалися і од страху не змогли навіть стяга поставити, а побігли, хватаючи коней, і другі, піші, побігли. Наші ж стали сікти їх, а других руками хапати, і гнали їх до [ріки] Хорола. Убили ж вони Тааза, Бонякового брата, а [хана] Cyrpa схопили і братів його, а Шарукань ледве втік. Покинули вони і обоз свій, і взяли [його] руські вої місяця серпня у дванадцятий день, і вернулися до себе з побідою великою»⁹.

Ця трагедія хана Шаруканя довела до того, що син його і спад­коємець Отрок (~Aτpaκ) покинув Русь і перейшов у край Обезів (Грузію), де став на службу із своїми Половцями до царя Обезів¹⁰. Це, власне, і було «время Бусово» Шаруканя — 1107 р.; син Отро­ка — Кончак, один з героїв «Слова», повернувся на Русь тільки після смерті Мономаха у 1125 р.

Половецька мова підтверджує етимологію слова - Бусов - у такому значенні: там є дієслово -буз- (buz ~ bus) у значенні зни­щити". У Куманському Кодексі Vemichten¹² у половецькій мові на кінці кореня приголосна -з переходила в -с¹³.

У такий спосіб ми прийшли до половецької форми бус — «зни­щити». В тюркських мовах, а також у половецьких від кореня бус- утворюється назва дії за допомогою суфікса: голосна плюс у, Aγ, цей суфікс у половецькій мові переходить в -ов, тепер це є іменник, що означає дію відносно дієслова, отже: buz-ov > bus-ov-o (время) означає «знищення, катастрофа»¹⁴.

У формі бусово маємо такі елементи: бус- корінь слова; -ово- поло­вецький суфікс та слов’янське закінчення на -о.

У підсумку треба сказати: сполучення «время Бусово», з яким вчені досі не могли дати собі ради, є половецьким словом із слов’ян­ським закінченням. Треба віддати належне автору «Слова», який у високомистецький спосіб передав основні елементи взаємин у Східній Європі. Половці забирали золото із Русі і передавали його готським дівам. Цей постійний приплив золота із Русі до Кримських готів перервала катастрофа хана Шароканя, який зазнав великої поразки від Русі у 1107 р. Так що готські діви назвали цей крах «время Бусово», цебто катастрофічним часом. Очевидно, вони мали всі підстави леліяти помсту за трагедію хана Шароканя і за своє теперішнє зубожіння.

¹ Ed. рг. — С. 25—36; «Слово». — С. 20.

² Салмина М. А. Готы // Энциклопедия «Слова». — Т. 2. — С. 52—55; її ж. Время Бусово // Энциклопедия «Слова». — Т. 2. — С. 242—245.

³ Див.: Йордан. О происхождении и деяниях гетов / Пер. Е.Ч. Скржин- ской. — M., 1960 — С. 170: Йордан так подає цю «історію Боза (Божа)», короля антів: «qui avi Vultulfi virtute imitatus, quamvis Hermanarici felicitate inferior, tamen aegre ferens Hunnorum imperio subiacere, paululum se Subtrahens ab illis suaque dum nititur ostendere virtute, in Antorum fines movit procinctum, eosque dum adgreditur prima Congressione superatus, deinde fortiter egit regemque eorum Boz nomine cum fιliis suis et LXX primatibus in exemplum terroris adfixit, ut dediticiis metum cadavera pendentium geminarent».

⁴ Огоновський О. Слово о пълку Ігоревѣ: Поетичний пам’ятник руської письменности XII в. — Львів, 1876.

⁵ Салмина М. А. Время Бусово // Энциклопедия «Слова». — Т. 1. — С. 242—245.

⁶ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. 1: До початку XI віку. — K., 1913. —С. 165—169, 171—182.

⁷ Про Бусбекка див.: Schwarz Е. Germanische Stammeskunde. — HeideIberg,

1956. — S. 96—99. Див. ще: Gheyn, van der J. Auger Busbecq et les Gots orientaux. — Bruges, 1888; Feist S. Vergleichendes Wiirterbuch der Gotischen Sprache mit Ein- schluss des Krimgotischen. — 3d ed.— Leiden, 1939; Tomaschek W. Die Goten in Taurien H Ethnologische Forschungen in Ost-Europa und Nord-Asien. — Wienna, 1881. —Vol. I.

⁸ Іпат./Махновець. — C. 161—162, 368.

⁹Ibid.-C. 161—162.

¹⁰ Грушевський M. Історія України-Руси. — Т. 2. — С. 535—536.

¹¹ Doerfer G. Turkische und Mongolische Elemente im Neupersischen. — Vol. 2. —S. 337 (№187).

^,2 Gronbech K. Komanisches Worterbuch (Codex Cumanicus). — S. 70.

^,3 Gabain, von A. Die Sprache des Codex Cumanicus H Philologiae Turcicae. — Wiesbaden, 1949. — S. 53; див. Екскурс X.

^,4 Див. у новополовецькій мові Кумиків Бузув «знищений» від дієслова -буз — нищити. Див.: Кумыкско-русский словарь. Около 13 000 слов / Сост. А. Г. Магомедов; Под ред. 3. 3. Бамматова; Дагестан, филиал АН СССР, Ин-т истории, яз. и лит. им. Г. Цадасы. — M., 1969. — С. 84.