ЕКСКУРС XI Імена головних Половецьких ханів у «Слові»: Гзакь і Кончак
В Іпатіївському літописі читаємо:
«...6Ѣ бо тогда люта зима велми и вза
(Олегъ вежѣ Козины и жену и дѣти»6.
Друга похідна форма від Коза також засвідчена в Іпатіївському літописі під роком 1185.
Там подається про те, які Половецькі хани взяли в полон учасників походу Ігоря: «... а Всеволода брата єго [Ігоря] ялъ Романъ Кзичь»7.Половецьке слово Къза, яке походить від загальнотюркського слова qoz^i. спочатку мало значення — «ягня», а пізніше — «вівця».
У східному Туркестан! ця назва перейшла у форму із закінченням на -а, цебто qoza8. тому на Русі половецьке слово коза було сприйняте як своє давньоруське слово. На Русі знали, що Половецькі хани чоловічого роду, з огляду на те ім’я одного такого хана Коза вирішили написати у чоловічому роді. Так повстало ім’я половецького хана — Козел.
В Іпатіївському літописі під роком 1181 читаємо: «...и тогда оубиша Половецького кназа Козла Сотановича...»9
В його імені по батькові -л на кінці першого складу було пропущено в тексті. Тому саме ім’я треба читати як *Солтановича. Як відомо, у Заклику автора «Слова», зверненого до Галицького князя Осмомисла, виступає назва із переходом -о на -а:
«...сальтани за землями»10.
До речі, ця назва викликала велику літературу і останню, неможливу пропозицію:
«...с алтани...»11.
Форма *Къза, котра, як ми бачили, дала привід до її ідентифікації із слов’янською назвою — коза, а форма Гзакъ повстала через те, що до Гза був доданий популярний в тюркських мовах демінутивний суфікс -як12.
б) Кончак.
З тим половецьким іменем є проблема. Кириличний алфавіт передає його неточно. Це слово має в половецькій мові передні (палатальні) голосні, а не задні (велярні) голосні, наприклад, у «Слові».
Ім’я Кончак вживали також у часах Золотої Орди (1240—1500 рр.).
Це доказав визначний французький сінолог і монголіст Поль Пел- ліот13. Поправки у фонетичному звучанні Кончак опираються на записи цього імені китайськими ієрогліфами й арабським письмом. Отже, це ім’я треба читати Koncak14. Тезу Пелліота схвалив провідний у світі алтаїст Карл Гайнріх Менгес14. Я погоджуюся із тою поправкою. Тетяна Чижевська у своєму словнику мови «Слова» приймає форму, запропоновану Пелліотом, і пише: «Коньчекъ». Тут вона спирається на реконструкцію мови «Слова», виконану її учителем Романом Якобсоном, який дотримувався тези Пелліота15.Тюркське слово koncak означає «старі дублені шкіряні штани» (М. Rasanen)16.
Це типово давньотюркське ім’я. У давніх тюрків була спеціальна система надавати синові ім’я, якщо в цій родині часто вмирали хлопчики, якимось означенням, яке б не притягало до себе злих духів. Наприклад, ім’я Атсиз — означає «без імені». Також «старі дублені шкіряні штани» не повинні були звертати на себе увагу злих духів, щоб залишити сина у спокою, аби він міг жити17.
1 «Слово». — С. 14.
2 Ibid. — С. 29.
3 Ibid. — С. ЗО.
4 Ibid.
5 Ibid.
6 Ипат. лет. — Стовп. 532.
7 Ibid. — Стовп. 644.
8 Про qazi див.: Rasanen М. Versuch eines etymologischen Worterbuchs der Tiirksprachen. — Vol. 1. — S. 285; див. теж: Каган М. Д. Гзак // Энциклопедия «Слова». — Т. 2. — С. 23—24; С. А. Плетньова встановила, що кочовища Ґзи були в межиріччі р. Донця і р. Оскола. Див.: Плетнева С. А. Половецкие каменные изваяния. — M., 1974. — С. 22. Автор називає їх «ВерхнеДонецкие половцы». Ґза у літописах має ім’я по батькові Бурнович, очевидно, тут йдеться про тюркське слово burun ’Nase’ «перший», див.: Rasanen М. Versuch eines etymologischen...— Vol. 1. — Р. 90; це слово засвідчене також у старополовецькій мові у Codex Cumanicus: Gronbech K. Komanisches Worterbuch (Codex Cumanicus).
— S. 69, burun, Ьгип у тому самому значенні. Деякі вчені, наприклад М. Д. Каган, вважають, що батько Ґзи був не Бурнович, а хан Беглюк (Белюк). Одначе ця теза не підтверджена в джерелах, див.: Каган М. Д. Гзак // Энциклопедия «Слова». — Т. 2. — С. 23.9 Ипат. лет. — Стовп. 623 називає ще іншого Гзак-а: Козел Са[л]танович.
10 «Слово». — С. 22.
11 Keenan Е. — С. 329—331, 412, йому потрібні для авторства «Слова» Й. Добровським богемізми, тому професор пояснює слово «сальтани» у «Слові» як «с алтани», тобто як два слова. Моя критика є у частині І розділу 2 цієї книжки.
12 Відносно суфіксу -ак див.: Rasanen М. Materialien zur Morphologie der Tiirkischen Sprachen. — Helsinki, 1957. — S. 100.
13 Pelliot P. Notes sur Thistoire de la Horde d’or. — Paris, 1949. — P. 95, 96.
14 Менгес К. Г. Восточные элементы в «Слове о полку Игореве». — Л., 1979. —С. 111—112.
15 Cizevska Т. Glossary of the Igor’ Tale. — P. 180: Коньчякъ.
16 Rasanen M. Versuch eines etymologischen Worterbuchs der Tiirksprachen. — Vol. 1. — S. 290. За С. А. Плетньовою кочовища Кончака знаходилися нижче за течією Донця в районі літописної р. Тор, де була земля Кончака. Професор запропонувала назвати їх донськими Половцями. Див.: Плетнева С. А. Половецкие каменные изваяния. — С. 22.
17 Цікаво відзначити, в часах Золотої Орди були два військові начальники царя Ногая, які мали такі самі імена, що як Половці в часи походу Ігоря Святославича: Кончак і Козѣй. Вони виступають в Іпатіївському літописі під роком 1280. Див.: Ипат. лет. — Стовп. 881.