Дороги та комунікації

Як уже згадано вище, Скандинавський півострів складався з двох «великих обширів суходолу — Норвегії і Швеції», розділених прак­тично непрохідними горами та лісами, де не було жодної дороги.

Якщо пам’ятати, що аж до новітніх часів тільки дві держави в історії — Персія і Рим — справді були зацікавлені в будівництві шляхів (третьою стала Франція XVII—XVIII ст., надто відколи 1747 р. була створена Ecole des Ponts et Chaussees, Мостобудівельна і до- рожна школа), то годі сподіватися, що давні скандинави, оті море­плавці й пірати, візьмуться до активного прокладання доріг. І справ­ді, протягом усього досліджуваного періоду (і пізніше) єдиними засобами трансскандинавських сполучень були гірські перевали й ескери — довгі вузькі та звивисті відклади ріні вздовж річок, що текли між двома крижаними стінами льодовика.

Данія, найпівденніша і найкомпактніша з трьох скандинавських королівств, була величезним архіпелагом (найбільший острів — сам Ютландський півострів), напрочуд придатним для водних сполучень («Ніхто в данських землях не живе далі 35 миль від моря, а чимало людей живуть набагато ближче»)³⁷.

Оскільки в Данії переважають низовинні землі і країні постійно загрожували континентальні сусіди з півдня, в Данії дуже рано сфор­мувалася мережа суходільних шляхів. Найвідомішою була трансют- ландська дорога Hcervej і система трансданських доріг та переправ з Ютланду до Сканії (див. с. 513). Отже, Данія виявилася єдиною скандинавською країною, що здійснювала вплив на європейську політику за середньовічної доби.

У томі 16В багатотомного видання «Nordisk Kultur»(«Handel och samfardsel under medeltiden») опубліковано карти середньовічних до­ріг і ддсить докладно обговорено транспортні проблеми кожної скандинавської країни³⁸. Наскільки було можливо, я використав ті дані в картах, доданих до цього тому. Але, говорячи про ці карти, не слід забувати, що вони відображують пізніший період — пізнє середньовіччя, тож їхні дані слід не сприймати буквально, а розуміти як латентну можливість.

4.