Чому Морава на Русі?
Велика перемога Святослава Всеволодовича над половцями 1184 р. викликала таку реакцію в автора «Слова.>:
«Ту нѣмци и венедици,
ту греци и морава поютъ славу Святъславлю»1.
Очевидно, автор хотів підкреслити, що це була перемога, яка викликала подив у всього світу. Під «нѣмци» треба розуміти Західну Римську імперію, а під «греци» — Східну Римську імперію. Це були дві основні політичні потуги в Європі. Під назвою «венедици» слід розуміти Венецію — тодішню наймогутнішу економічну потугу (світ-економіку).
Але чому в цьому товаристві названа Морава, яка хоч у тому часі, в роках 1182—1197, була об’явлена самостійним маркграфством Західної імперії, але цього, одначе, не вистачало на таку виважену позицію, названу у «Слові».
У Новгородському першому літописі читаємо під роком 1143:
«В то же лѣто оженися князь Святъполкъ в Новѣгородѣ, и приведе [жену] изъ Моравы, межи Рожествомъ и Крещениемь»2. Як довів Володимир Терентійович Пашуто3, в цьому пасусі йдеться про Новгородського князя Святополка Мстиславича, онука Володимира Мономаха, який оженився із Єфимією (народжена 1115 р.), дочкою Оломолуського князя Отто II Чорного, що була сестрою Оломолуського князя Otto III (1140—1160). Otto III після смерті свого батька, що загинув у боротьбі із Собеславом І (1125— 1135 рр.), знайшов притулок на Русі і проживав там до 1141 р. Тільки спадкоємець Собеслава Владислав II (1140—1172 рр.) повернув його додому із Русі (revocavit de Rusi).
Були, напевно, ще інші подружні зв’язки поміж Моравою і Руссю. У великому творі, присвяченому генеалогії європейських володарів, якого автором є dr. Prinz Wilhelm Karl von Isenburg, знаходимо інформацію про те, що Вратислав, князь Брно (↑ 1156 р.), в році 1132 оженився із княжною невідомого імені із Русі4.
Як бачимо, у XII ст.
династії Руська і Моравська були у подружніх зв’язках.Ми не повинні забувати, що тодішня культура на Русі знаходилася під сильним церковним впливом. Як показують пам’ятки з часів Київської Русі, Морава мала спеціальне місце у книжників того часу як країна, де Святі Кирило і Мефодій створили православну літературну мову (церковнослов’янську)5. З точки зору менталітету XII ст., Морава була, крім названих великодержав, центром слов’янської культури, і тому великий подвиг князя Святослава Всеволодовича повинен був дійти до цієї духовної батьківщини.
Останній раз Морава згадується в Іпатіївському літописі під роком 1252 у такому контексті: «І поїхав [Данило Романович] в Німці [Австрія] з Романом [сином своїм], і оддав [угорський король Бела IV] (t 1270) сестру герцогову [останнього Бабенберга Гертруду] за Романа [Даниловича], і вчинив обітницю, що її через величину ми всю не списали6.
А потім послав [угорський король Бела IV своїх послів] до Данила [Романовича], кажучи: «Ти родич мені і сват єси. Поможи мені проти чехів». І умовив він його, і пішов на [город] Опаву своєю дорогою, — сам ото грабував він землю Моравську, і багато городів розорив, і села попалив, і велике побоїще вчинив землі тій»7.
Осікльки в «Слові» немає нічого без причин, мене зацікавило питання, чому там названа країна Морава на Русі? Щоб дійти до істини, я порівняв список народів «дальніх», до яких дійшло «Слово» о подвигах Ігоря Святославича v 1185 p., із списком 1111 р. у зв’язку із великими перемогами Володимира Мономаха над Половцями.
У списку Illlp. назва країни Морава стоїть після столиці католицького світу Рим, у самому кінці, а у списку «Слова» автор мав країну Морава на першому місці як столицю слов’янського православія!
Таким чином збереглися два списки країн (народів), до яких повинні були доходити вістки про великі перемоги князів Русі над половцями. Перший — у зв’язку із великими перемогами Володимира Мономаха з 1111 р.8, а другий — про перемоги Святослава Всеволодовича і Рюрика Ростиславича, що зберігся у «Слові»9.
Деякі країни (народи) названі в обох списках — це «нѣмци», цебто Західний Рим, «греци» — Східний Рим, але для нас якраз цікавими є країни, що досі вважалися, мабуть, найбільш притягаючими. Вони названі на самому кінці відповідного списку. Несподіванкою для сьогоднішнього читача є назва Морава, яка у XVIII ст. була призабута, але для автора «Слова» — це була дуже важлива країна, тому вона стоїть на тому ж місці, що Рим — у першому списку. Автор «Слова» ще добре знав, що Морава, це батьківщина православних слов’янського обряду, а саме: Святих Кирила і Мефо- дія. У «Слові» немає нічого зайвого; якщо б «Слово» написане у XVIII ст., як хоче професор Keenan, давня Морава була б не на місці, але назва країни Морава у «Слові» цілком відповідає менталітетові автора «Слова» із XII до XIII ст.1 «Слово». — С. 18.
2 Новг. І лет. — С. 213.
3 Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. — M., 1968. — С. 183—185.
4 Isenburg, von W. К. P. Stammtafeln zur Geschichte der Europaischen Staaten. — Marburg, 1956. — Taf. № 28.
5 Див., наприклад, ПВЛ. — Т. 1. — С. 27—29.
6 Іпат./Махновець. — С. 411.
7 Ibid.
8 Ипат. лет. — Стовп. 273.
9 «Слово». — С. 18.