А. Балтійське море та його протоки13

Балтійське море — внутрішнє море (насправді озеро) площею 163 050 кв. миль (422 300 км²). Сягаючи із південного заходу на пів­нічний схід між 54^o—66° північної широти і 9°—30° східної довготи вздовж осі Кіль (південь) — Гапаранда/Торніо (північ), воно має завдовжки 1056 миль (1 700 км), пересічна ширина становить 124 милі (200 км).

Балтійське море пов’язане з мілководним басейном між Велико­британією і континентальною Європою — Північним морем (колишнім «Германським океаном»; його площа становить бл. 222 000 кв. миль), а вже далі — з Атлантичним океаном і його від­галуженням — Середземним морем (Mare Nostrum).

Протоки, що пов’язують Балтійське та Північне моря, поділяю­ться на балтійську частину — між Ютландією, Зеландією і Швецією (Каттеґат) — і північноморську частину — між Норвегією і Ютлан­дією (Скагеррак).

3-3 і 2

Протока Каттегат (Cattegat, буквально «котяче горло») має пло­щу 9840 кв. миль (25486 км²), сягає завдовжки 150 миль (254 км), а найбільша її ширина становить 88 миль (149 км). Протока дуже мілка, пересічна глибина не більша 14 морських сажнів (22,5 м).

Три протоки пов’язують Каттегат із Балтійським морем: Зунд, Великий Бельт і Малий Бельт.

Протока Зунд (данською мовою Ересунн) знаходиться якнайдалі на схід, відокремлюючи Зеландію від Швеції (Сканії). Вона має 70 миль завдовжки, найбільша ширина — ЗО миль, у найвужчому місці між Гельсінґером (Зеландія) і Гельсінґборґом (Сканія) — всього З милі. Глибина зундського фарватеру всього 8 м, найбільша глиби­на — 38 метрів.

Центральна протока — Великий Бельт (Store B?lt; іноді її ще називають Самсе-Бельт) — починається між островами Самсей і Зеландія й тягнеться між Зеландією та островом Фюн. Її південна частина розгалужується на два рукави: між островами Фюн та Лангеланн і між островами Ланґеланн і Лолланн. Протока має 120 км завдовжки, у найвужчому місці — 11 км завширшки, її найбільша глибина — 58 метрів.

Малий (Lille) Бельт пов’язує Каттегат із Балтійським морем на півночі, пролягаючи між Ютландією та островом Фюн, найбільша його глибина — 10—15 м. У найвужчому місці — між Фредерісією (Ютландія) і Стрібом (Фюн) ширина протоки всього 0,6 км.

Південна частина Малого Бельту поділяється на два рукави: вузький між Ютландією та островом Альс і трохи ширший між островами Альс та Epe. Глибина південної частини Малого Бельту не більша 30 метрів.

Назва протоки Скагеррак (буквально «мисова протока») похо­дить від назви Скаґену (ON Skagi) — найпівнічнішого мису Ютландії. Вона має 140 миль (300 км) завдовжки, максимум 75 миль (130 км) завширшки. Ця протока неглибока, у неї багато піщаних мілин поблизу ютландського берега. Під високим норвезьким бере­гом глибина значно більша — сягає 809 м.