Зміцнення правових гарантій місцевого самоврядування у світлі здійснення Конституційної реформи місцевого самоврядування

Здійснення місцевого самоврядування в Україні забезпечується сис­темою гарантій, які виступають необхідною умовою найбільш повного і ефективного становлення, функціонування і розвитку місцевого са­моврядування.

Під загальними гарантіями місцевого самоврядування розуміють економічні, політичні, духовні засади суспільства і держави, що ство­рюють реальні можливості для стимулювання, розвитку і виконання завдань та функцій місцевого самоврядування.

Економічними гарантіями місцевого самоврядування виступають за­кріплені Конституцією України положення щодо економічної системи суспільства, сама економічна система суспільства, в основі якої лежить принцип свободи економічної діяльності, рівноправності форм власнос­ті, рівного правового захисту державної і комунальної власності тощо.

Політичними гарантіями місцевого самоврядування виступають закрі­плені в Конституції України принцип гарантування місцевого самовряду­вання, принцип народовладдя, який здійснюється через органи державної влади і органи місцевого самоврядування, принцип розмежування компе­тенції органів державної влади і органів місцевого самоврядування. Так, ст. 7 Основного Закону закріплює, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Конституційне закріплення цього принципу від­повідає сучасним європейським та міжнародним демократичним стандар­там, оскільки підтримка на державному рівні місцевого самоврядування є одним із визначальних елементів демократичного устрою держави.

Духовними гарантіями місцевого самоврядування виступає наявна підтримка державою і органами місцевого самоврядування історичних, культурних, національних і місцевих традицій.

Під спеціальними (юридичними) гарантіями місцевого самовряду­вання розуміють правові засоби забезпечення функціонування системи місцевого самоврядування, закріплені у загальнодержавному законо­давстві, в актах органів місцевого самоврядування, а також в статутах територіальних громад. До них належать гарантії, які забезпечують ор­ганізаційно-правову самостійність місцевого самоврядування; гаран­тії, які забезпечують фінансово-економічну самостійність місцевого самоврядування; гарантії щодо захисту прав місцевого самоврядування.

Серед гарантії, які забезпечують організаційно-правову самостій­ність місцевого самоврядування, вирізняють конституційне розмеж­ування двох систем органів публічної влади — органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Важливою гарантією місцевого самоврядування є самостійність формування населенням громади сис­теми органів місцевого самоврядування. Нагадаємо, що представницькі органи місцевого самоврядування, сільський, селищний, міський го­лова обираються шляхом місцевих виборів, а органи самоорганізації населення створюються хоча і з дозволу місцевої ради, однак тільки за ініціативою жителів.

Ще однією гарантією організаційно-правової самостійності місце­вого самоврядування є самостійність реалізації своїх повноважень те­риторіальними громадами, органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Органам виконавчої влади та їх посадовим особам заборонено втручатися в законну діяльність органів місцевого само­врядування, а також вирішувати питання, віднесені законодавством до їх повноважень, крім випадків виконання делегованих радами повно­важень та в інших випадках, чітко передбачених законом.

До гарантій вказаної групи також відноситься право громади мати самостійну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає її історичні, культурні, соціальні та інші місцеві особливості, традиції і статут, який виступає необхідним елементом правової основи місцевого самовряду­вання та забезпечує організаційну відокремленість у системі управління.

До гарантій, які забезпечують фінансово-економічну самостійність місцевого самоврядування, відносяться, в першу чергу, положення Кон­ституції про те, що сільські, селищні, міські громади безпосередньо або через органи місцевого самоврядування управляють комунальною власністю, затверджують місцеві бюджети і контролюють їх виконан­ня, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, мають право випускати місцеві позики, лотереї, цінні папери та створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи.

Наступною гарантією місцевого самоврядування вказаного різновиду виступає законодавчо закріплене право органів місцевого самоврядування створювати і самостійно управляти комунальними підприємствами, уста­новами, організаціями. Окрім цього, гарантією місцевого самоврядування виступає передбачене законодавством створення самостійної фінансової основи місцевого самоврядування, а саме мінімального бюджету місцевого самоврядування. Формування місцевого бюджету забезпечується держав­ною фінансовою підтримкою, яка надається для збалансування місцевих бюджетів у вигляді міжбюджетних трансферів (дотацій, субсидій і субвенцій).

До гарантій щодо захисту прав місцевого самоврядування належить закріплене у ст. 145 Конституції України право місцевого самоврядуван­ня на судовий захист, яке деталізується у нормах Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Згадані положення повною мірою узгоджу­ються з Європейською хартією про місцеве самоврядування, в якій під­креслюється, що органи місцевого самоврядування повинні мати право на судовий захист для забезпечення вільного здійснення ними своїх повноважень і дотримання закріплених конституцією і законодавством країни принципів місцевого самоврядування.

Із вищеозначеною гарантією тісно пов’язана наступна гарантія, ви­значена законодавством, сутність якої зводиться до того, що акти ор­ганів та посадових осіб місцевого самоврядування можуть бути визнані незаконними з мотивів їх невідповідності Конституції або законам лише за рішенням суду.

Важливою гарантією правового захисту місцевого самоврядування є закріплення відповідальності місцевих органів виконавчої влади, під­приємств, установ, організацій, посадових осіб, громадян перед орга­нами місцевого самоврядування за заподіяну шкоду їх діями чи безді­яльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повно­важень (п. 3 ст. 73 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»).

До гарантій цієї групи також відноситься законодавче закріплення обов’язковості актів і законних вимог органів і посадових осіб місце­вого самоврядування. Акти ради, сільського, селищного, міського го-

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ лови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Особливу роль у системі гарантій, які спрямовані на правовий за­хист місцевого самоврядування, має встановлена вищеозначеним за­коном (ст. 75) відповідальність органів та посадових осіб місцевого са­моврядування перед територіальними громадами, оскільки це гарантує первинному суб’єкту місцевого самоврядування можливість впливати на діяльність органів шляхом контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Стаття 75 Закону про місцеве самоврядування перед­бачає обов’язок органів та посадових осіб місцевого самоврядування, не менш як два рази на рік, інформувати населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітувати перед терито­ріальними громадами про свою діяльність.

Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм за­коном повноважень.

Таким чином, на сьогодні у вітчизняному законодавстві України передбачена достатньо розгалужена та розвинута система гарантій міс­цевого самоврядування. Проте на практиці не всі гарантій реалізуються однаково ефективно. Найбільш часто порушується група гарантій, які забезпечують фінансово-економічну самостійність місцевого самовря­дування. Як уже згадувалося причиною такого становища є як економіч­на та світова фінансова криза, наслідки якої спостерігаються сьогодні в Україні, так і прорахунки та помилки у державній бюджетній політиці.

Окрім цього, низка законодавчо закріплених гарантій місцевого само­врядування в Україні досі не здобула належним чином законодавчо визна­ченого дієвого механізму своєї реалізації. Це стосується, наприклад, гарантії

контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування з боку терито­ріальної громади. В Україні в даний час триває підготовка до здійснення конституційної реформи, метою якої, зокрема, буде забезпечення ефек­тивного розвитку системи місцевого самоврядування в Україні. У зв’язку з викладеним, основною стратегічною лінією внесення змін до конституцій­них положень щодо місцевого самоврядування повинно стати зміцнення гарантій місцевого самоврядування, зокрема, шляхом визначення загальних засад механізму їх реалізації. В основу конституційної реформи повинна бути покладена чітко сформульована, науково обґрунтована концепція міс­цевого самоврядування в Україні, яка б враховувала як сучасні міжнародні, європейські стандарти у даній сфері, так і вітчизняні самоврядні традиції.

18.9.