Удосконалення законодавства про місцеві вибори у світлі реформи місцевого самоврядування

Виборче законодавство України є однією з найменш стабільних підгалузей законодавства в Україні. За роки незалежності в Україні як на загальнодержавних, так і на місцевих виборах були апробовані ма­жоритарна, пропорційна та змішана виборчі системи, кожна з яких ви­явила специфічні особливості реалізації норм виборчого законодавства у практиці виборчого процесу в Україні.

Так, застосування пропорційної виборчої системи на місцевому рівні призвело до того, що велика кількість територіальних громад не отри­мала своїх представників у районних та обласних радах. До складу рад обласного чи районного рівня подекуди увійшло до 80 % представників обласного чи районного центру. Пропорційні вибори до представницьких органів місцевого самоврядування призвели також до того, що ці органи у багатьох випадках були монополізовані окремими партіями без дієвої опозиції, здатної впливати на прийняття тих чи інших рішень. Таке стано­вище грубо суперечило основним принципам місцевого самоврядування, визначеним у Конституції України, Європейській хартії місцевого само­врядування, Законі «Про місцеве самоврядування в Україні».

Як наслідок, 10 липня 2010 р. був прийнятий новий Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (далі — Закон про вибори депутатів місцевих рад). З прийняттям вказаного законодавчого акту фактично було здійснено повернення до змішаної виборчої системи з окремими удосконаленнями та доповненнями.

Згідно зі статтею 2 Закону про вибори депутатів місцевих рад місцеві вибори є вільними та відбуваються на основі гарантованого Конститу­цією України та цим Законом загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за мажо­ритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища.

Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, об­ласних, районних, міських, районних у містах рад проводяться за змі­шаною (мажоритарно-пропорційною) системою, за якою:

1) половина від кількості депутатів (загального складу) відповідної ради обирається за виборчими списками кандидатів у депутати від міс­цевих організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно Автономної Респу­бліки Крим, області, району, міста, району в місті;

2) половина від кількості депутатів (загального складу) відповідної ради обирається за мажоритарною системою відносної більшості в од­номандатних виборчих округах (одномандатні мажоритарні виборчі округи), на які поділяється територія відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті.

Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажори­тарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному ви­борчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об’єдналися у сільську громаду), селища, міста згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм.

Участь громадян України у місцевих виборах є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі або неучасті у виборах.

Відповідно до статті 11 Закону про вибори депутатів місцевих рад ви­борчий процес — це здійснення суб’єктами виборчого процесу (виборцями; Центральною виборчою комісією; виборчими комісіями; кандидатами в депутати; кандидатами на посаду сільського, селищного, міського голови; місцевами організаціями партій, які висунули відповідних кандидатів; офі­ційними спостерігачами) виборчих процедур, передбачених цим Законом.

Виборчий процес здійснюється на таких засадах:

1) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес;

2) політичного плюралізму та багатопартійності;

3) публічності і відкритості;

4) рівності суб’єктів виборчого процесу перед законом;

5) рівності прав усіх кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови;

6) свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до за­собів масової інформації незалежно від форми власності;

7) неупередженості органів державної влади, органів влади Автоном­ної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, керівників підприємств, установ і організацій до міс­цевих організацій партій, кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

Виборчий процес включає такі етапи:

1) утворення виборчих округів;

2) утворення виборчих дільниць;

3) формування складу територіальних виборчих комісій, утворення дільничних виборчих комісій;

4) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення;

5) висування та реєстрація кандидатів у депутати та кандидатів на по­саду сільського, селищного, міського голови;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування у день виборів;

8) підрахунок голосів виборців, установлення підсумків голосування і результатів місцевих виборів.

У окремих випадках виборчий процес включає також етапи повтор­ного голосування та підрахунку голосів виборців, установлення підсум­ків повторного голосування і результатів місцевих виборів.

Виборчий процес завершується офіційним оприлюдненням резуль­татів місцевих виборів у порядку, передбаченому Законом про вибори депутатів місцевих рад.

Законодавство про місцеві вибори покликане забезпечити якісне фор­мування представницьких органів місцевого самоврядування та обрання сільських, селищних, міських голів. Ефективне функціонування та роз­виток місцевого самоврядування в Україні значним чином залежить від рівня професійної, правової, політичної, етичної та естетичної культури осіб, що обираються депутатами місцевих рад та посадовими особами міс­цевого самоврядування. Отже, виборчий процес має бути організований таким чином, аби обраними могли бути тільки ті особи, що володіють високими професійними та особистими якостями та інтелектуально і морально придатні до роботи в органах місцевого самоврядування.

Як уже зазначалося, виборче законодавство є однією з найменш ста­більних підгалузей вітчизняного законодавства. Причиною такого ста­новища є відсутність законодавчих механізмів стабілізації виборчого за­конодавства, за допомогою яких нівелювалася б політична ангажованість парламенту щодо перманентного внесення змін і доповнень до відповідних законодавчих актів. Такі механізми існують у різних країнах світу, не тільки у європейських країнах з розвинутою демократією. Для прикладу, заслуго­вує на увагу система виборчого законодавства окремих країн Латинської Америки, зокрема Бразилії. У цих країнах передбачені дієві механізми за­побігання кон’юнктурним політичним змінам виборчого законодавства. Сутність вказаного механізму полягає у визначенні законодавчої заборони внесення змін до виборчого законодавства пізніше, ніж за один календар­ний рік до початку чергових виборів. Окрім цього, внесені законодавчі зміни набувають чинності та можуть бути використані лише на наступних виборах, що відбудуться після найближчих у часі чергових виборів.

З метою забезпечення стабільності вітчизняного виборчого законо­давства доцільним також уявляється проведення кодифікації вказаного законодавства на науково обґрунтованих концептуальних та методологіч­них засадах. Результатом вказаної кодифікації повинно стати прийняття парламентом Виборчого кодексу України. На сьогодні у Верховній Раді Україні зареєстрований та опрацьовується у профільному комітеті Про­ект Виборчого кодексу України від 23 березня 2010 р. № 4234—1, пода­ний на заміну Проекту Виборчого кодексу України від 19 березня 2009 р. № 4234 групою народних депутатів. Проте вказаний законопроект зна­ходиться лише на початковій стадії розгляду у парламенті.

Отже, реформування місцевого самоврядування слід проводити у сис­темній єдності з адміністративною, конституційною реформою, реформами адміністративно-територіального устрою, бюджетного, земельного та вибор­чого законодавства. Тільки системний підхід до вказаних реформ дозволить забезпечити розбудову в Україні ефективної системи публічної влади.