Висновки до Розділу 2
Дослідження еволюції формування і становлення конституційного судочинства в Україні дало змогу отримати такі висновки.
1. Сутність та організаційні форми конституційного контролю зазнавали змін відповідних суспільним і державним трансформаціям - форми правління, організації інститутів державної влади.
Культурні традиції, суспільні, політичні трансформації відбивались і на запровадженні конституційного судочинства, його концептуальних засадах. Сучасний стан правового регулювання функціонування Конституційного Суду України зумовлює зміст його діяльності, аналогічний діяльності конституційної ради, оскільки обмежує застосування тих принципів відправлення конституційного судочинства, які характерні для європейської моделі конституційної юстиції. З метою подальшого вдосконалення статусу Конституційного Суду України, підвищення ступеня його дієвості й впливовості на розвиток державності в Україні доцільно суттєво вдосконалити законодавче регулювання його діяльності. Певним кроком у цьому напрямі буде закріплення у Законі України «Про Конституційний Суд України» положення про те, що Конституційний Суд України здійснює правосуддя у формі конституційного судочинства - як частину другу статті 1 зазначеного Закону. Можна зробити і іншу пропозицію - врахувати її при підготовці нового законодавчого акта, який би регламентував відносини у сфері відправлення конституційного судочинства. Наслідком законодавчого визначення сутності конституційного судочинства як правосуддя, здійснюваного у певній формі, був би перегляд принципів судового конституційного провадження відповідно до загальних засад процесуального порядку відправлення правосуддя та запровадження адекватних процедур розгляду справи Конституційним Судом України.2. Ознаками конституційної юрисдикції виділені: а) конституційна юрисдикція є результатом конституційного судочинства; б) пов’язана із нормоконтролем, шляхом здійснення якого реалізується принцип верховенства права; в) здійснюється системою суб’єктів, дій, способів, засобів, форм; г) визначена Конституцією та законами України.
Головною ознакою конституційної юрисдикції є те, що вона здійснюється компетентними суб’єктами у зв’язку із розглядом певної юридичної справи - справи конституційної юрисдикції щодо вирішення конституційно-правового спору (конфлікту). Особливостями конституційної юрисдикції порівняно із іншими формами юрисдикційної діяльності визначені: а) предмет діяльності - конституційний спір (конфлікт); б) підстави застосування юрисдикційних повноважень Конституційним Судом України є спір про право або правопорушення (у широкому розумінні цієї категорії); в) виключний вплив на розвиток системи вітчизняного законодавства рішень і висновків Конституційного Суду України; г) закон, який визначає статус єдиного органу конституційної юрисдикції - Конституційного Суду України, містить і матеріальні, і процесуальні норми; д) відсутність інстанційного порядку розгляду справи.3. Виділено три види процесуальних форм реалізації конституційного
судочинства відповідно до функцій діяльності Конституційного Суду України при здійсненні конституційної юрисдикції: а) форма нормо контролю; б) форма офіційного тлумачення; в) форма попереднього розгляду змін до Основного Закону. У межах контрольної процесуальної форми реалізації конституційного судочинства виділені деякі підвиди форм, які стосуються процедур розгляду справ щодо: конституційності правових актів, конституційності актів про призначення виборів, конституційності міжнародних договорів, про відповідність конституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина, конституційності процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Остання форма стосується конституційного судового провадження щодо відповідності вимогам статей 157, 158 Конституції України законопроекту, яким передбачено
внесення змін до Конституції України.
4. Для розширення проблеми про набуття певним органом державної влади права звернення до Конституційного Суду України сформульовано чотири основних критерії відповідності: а) виступає елементом правової держави; б) його діяльність спрямована на захист принципів правової держави; в) реалізує функцію загальнодержавного характеру - охоронну функцію; г) завданням є гарантування верховенства Конституції України на всій території України.
Крім цих критеріїв, можна виділити ще додаткові: зміст діяльності державного органу, який може набути повноваження щодо звернення до Конституційного Суду, має бути потенційно пов’язаний із відправленням правосуддя, а повноваження можуть реалізовуватись у процесуальній формі.5. Доведено, що право місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування щодо звернення до Конституційного Суду України з питань офіційного тлумачення має бути обмежене питаннями офіційного тлумачення тільки законів. Крім того, відповідні конституційні звернення місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування мають направляти тільки у випадку, коли виникає потреба офіційного тлумачення у зв’язку із прийняттям рішення у справі, розгляд якої здійснюється у порядку цивільного, господарського чи адміністративного судочинства і учасником якої є місцеві державні адміністрації чи органи місцевого самоврядування. При цьому право звернення до єдиного органу конституційної юрисдикції у такому випадку мають набувати і суди. Для реалізації цієї пропозиції запропоновані необхідні зміни і доповнення до законів України «Про Конституційний Суд України», «Про органи місцевого самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації».
6. На відміну від законодавчого врегулювання повноважень суб’єктів звернення до органу конституційної юрисдикції в Російській Федерації чинне законодавство України сьогодні не надає об’єднанням громадян права звернення до Конституційного Суду України. Проведений аналіз довів правильність такого підходу.
7. Серед дискусійних питань формування відносин у сфері відправлення конституційного судочинства постає питання про існування інституту конституційної скарги, зміст якого полягає у наявності права громадянина звернутись до органу конституційної юрисдикції за захистом порушених прав і свобод, закріплених у Основному Законі. Проведений аналіз довів, що предмет конституційної скарги стосуватиметься тільки порушення прав і обов’язків людини і громадянина, наданих і гарантованих Конституцією України.
Порушення численних суб’єктивних прав та обов’язків, що постійно виникають залежно від трудової діяльності людей, характеру правовідносин, у які вони вступають, інших чинників, до предмета конституційної скарги входити не можуть. Таке право можуть набути також іноземці (іноземні громадяни, особи без громадянства) із урахуванням встановлених Конституцією України, чинним законодавством обмежень.Розмежуванню компетенції між Конституційним Судом України та адміністративними судами з питань запровадження інституту конституційної скарги сприятиме закріплення у чинному законодавстві умов прийняття конституційної скарги: а) вказівка на те, що особа (громадянин України, іноземний громадянина, особа без громадянства) особисто потерпіла від порушень його основних конституційних прав органами державної влади; б) встановлення вимоги про принципове значення конституційної скарги для тлумачення чи застосування норм Основного Закону, або якщо вирішення питання по скарзі необхідне для реалізації громадянином, іноземцем одного з його основних прав. Оскільки з питань розгляду конституційної скарги Конституційний Суд України прийматиме рішення, спрямовані на захист основних конституційно визначених прав і свобод людини і громадянина, запропонована така форма рішення Суду, як постанова.
Оскільки запропонований інститут конституційної скарги стосується гарантування дотримання таких політичних прав і свобод, встановлених Конституцією України, як право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраним до органів державної влади та місцевого самоврядування, доцільно запропонувати надати право Конституційному Суду України розглядати спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму і, відповідно, позбавити такого права адміністративні суди.
Для запровадження інституту конституційної скарги необхідно внести зміни насамперед до Конституції України. Механізм реалізації запропонованих змін передбачатиме і доповнення до Закону України «Про Конституційний Суд України», Регламенту Конституційного Суду України, внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України.
8. Потреба розв’язання проблеми вдосконалення процесуального статусу Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України можлива за двома напрямами: 1) конкретизації його процесуальних повноважень; 2) розширення повноважень шляхом забезпечення його участі у розгляді тих категорій справ конституційної юрисдикції, які пов’язані із офіційним тлумаченням норм Конституції та законів України, надання висновку щодо конституційності законопроекту.
9. Розвиток інституту принципів конституційного судочинства може відбуватись у напрямі забезпечення впровадження усіх загальних принципів судочинства в судовий конституційний процес. Доцільність такого підходу ґрунтується на світовому досвіді функціонування конституційного правосуддя, а також тенденціями формування теоретичних основ судового права. Серед принципів конституційного судочинства, які потребують розвитку, такі: принцип доступності правосуддя, гласності, усності, перегляду справи. У межах інституту окремих видів провадження потребує подальшого розвитку провадження у справах про встановлення відповідності (невідповідності) законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України та провадження щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України.
Розвиток принципу доступності правосуддя може бути здійснений шляхом запровадження конституційної скарги та вдосконалення існуючого порядку прийняття конституційного звернення.
Принцип гласності в конституційному судочинстві реалізується у чинному законодавстві чотирма способами: а) шляхом здійснення розгляду справ на пленарних засіданнях у певних формах; б) встановленням режиму розгляду справи; в) встановленням обов’язку оголошення у відкритому пленарному засіданні; г) визначенням форми офіційного оприлюднення рішень і висновків Суду.
10. Аналіз особливостей реалізації принципу гласності, інститутів стадій і окремих видів провадження у конституційному судочинстві довів потребу запровадження таких порядків розгляду справи конституційної юрисдикції, як скорочений та звичайний.
Скорочений порядок не передбачатиме здійснення таких процесуальних дій, як виклик учасників провадження, їх заслуховування, залучення експертів, спеціалістів тощо. Його доцільно передбачити для розгляду таких категорій справ: здійснення офіційного тлумачення Конституції та законів України; про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 цієї Конституції. При цьому можливе застосування письмової форми слухання або ж запровадження циркулярного порядку судового розгляду (за досвідом Швейцарії). По інших категоріях справ доцільне запровадження загального порядку судового розгляду. При цьому має місце застосування поряд із письмовою формою і усної форми слухання справи.11. Вдосконалення чинного законодавства може відбуватись у таких напрямах:
А) вдосконалення порядку прийняття конституційного звернення шляхом уточнення підстави конституційного звернення (доповнення ст. 94 Закону України «Про Конституційний Суд України» частиною другою); виділення окремо процесуальної ухвали про відмову у відкритті провадження та рішення про відмову у відкритті провадження, яке приймається на засіданні Конституційного Суду України (нова редакція ч. 3 ст. 50 Закону України «Про Конституційний Суд України», доповнення ст. 61 вказаного закону частиною четвертою); врегулювання порядку повернення суб’єкту конституційного подання чи конституційного звернення (доповнення ст. 44-1 Закону України «Про Конституційний Суд України»); врегулювати законом, а не Регламентом Конституційного Суду України процедурні питання, пов’язані із прийняттям конституційних подань, конституційних звернень;
Б) вдосконалення механізму реалізації принципу гласності шляхом запровадження обов’язку Конституційного Суду України розміщувати у засобах масової інформації, зокрема у офіційних виданнях, відомості про час та місце розгляду справи, яка прийнята до провадження, на пленарному засіданні Суду (доповнення ст. 52 Закону України «Про Конституційний Суд України» частиною третьою); запровадження обов’язку сповістити осіб, які звернулись до Конституційного Суду України, про час і місце засідання Суду (ст. 50 Закону України «Про Конституційний Суд України» доповнити частиною сьомою);
В) вдосконалення механізмів реалізації принципів гласності та усності шляхом встановлення обов’язку надавати відповідь суб’єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення щодо його звернення до Конституційного Суду з питання про стан розгляду справи; запровадження обов’язку фіксування у журналі реєстрації звернень до Конституційного Суду відомостей щодо передання конституційного подання чи конституційного звернення до судді-доповідача: дата передання, прізвище, ім’я та по батькові судді-доповідача; встановлення обов’язку фіксування усних слухань технічними засобами (доповнення Регламенту Конституційного Суду України параграфом 30-1);
Г) вдосконалення процедур реалізації принципу перегляду рішень Конституційного Суду України шляхом закріплення у Законі України «Про Конституційний Суд України» підстав перегляду як виняткової ситуації.
12. Закон України «Про Конституційний Суд України» потребує внесення значної кількості змін і доповнень, ухвалення яких приведе фактично до його нової редакції, особливо тієї частини, яка стосується процесуального порядку відправлення конституційного правосуддя. Тому стає доцільним перероблення та опрацювання нового закону, яким би були врегульовані процесуальні питання відправлення конституційного правосуддя.