Висновки до Розділу 1
Дослідження методологічних основ формування конституційного судочинства в Україні дало змогу сформулювати такі висновки.
1. Погляди щодо змісту конституційної юрисдикції доцільно згрупувати у три групи: 1) як діяльність щодо захисту конституції; 2) як форма конституційного контролю; 3) як складова конституційної юстиції (правосуддя).
Узагальнення функцій, які здійснюють органи конституційної юрисдикції у різних країнах, надає підставу для виділення основних, виконуваних зазначеними органами: загальний конституційний контроль, конституційне правосуддя. Хоча ці функції взаємопов’язані, але перевага у реалізації органами конституційної юрисдикції тих чи інших основних функцій визначає підстави та порядок здійснення процедур конституційного судочинства. Зокрема, вказане стосується реалізації права звернення до конституційного суду приватних осіб. У разі здійснення конституційним судом переважно функції загального контролю приватні особи не мають права звертатись до нього. Конституційний Суд України визначений як орган конституційного правосуддя. Він має також повноваження щодо тлумачення Конституції України та законів України.2. Конституційне судочинство являє собою комплексну систему взаємопов’язаних правових форм діяльності Конституційного Суду України і має усі ознаки юридичного процесу. Сучасна структура єдиного конституційного процесу (конституційного судочинства) складається з восьми видів проваджень: 1) щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) конституційності правових актів, що викликають спір стосовно повноважень конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; 3) конституційності актів про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим; 4) відповідності положень чинних правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим конституційним принципам і нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина; 5) конституційності правових актів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина; 6) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;
7) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;
8) офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Здійснення кожного з проваджень спрямоване на досягнення єдиної мети всього конституційного процесу - гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України (ст. 2 Закону України «Про Конституційний Суд України»).3. Наявність особливостей конституційних процесуальних відносин, які дають змогу відрізняти їх від інших видів процесуальних відносин - кримінально-процесуальних, цивільних процесуальних, адміністративно - процесуальних, господарських процесуальних, ґрунтується на: їх особливому учаснику - єдиному органі конституційного правосуддя, правових підставах виникнення, відсутності порядку оскарження.
4. Конституційне процесуальне право визначене як галузь процесуального права, оскільки має особливі, характерні тільки для цієї галузі процесуального права елементи правового режиму: особливий порядок виникнення та формування прав та обов’язків, визначений Конституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України» та конкретизований Регламентом Конституційного Суду України; наявність специфіки процесуального порядку прийняття рішень та надання висновків замість накладання санкцій, що, зокрема, характерно для провадження у справах про адміністративні правопорушення чи у кримінальних справах; особливості дії єдиних принципів конституційного судового процесу, які на відміну від принципів судочинства у загальних судах, прийнятні для нього, а ті, що прийнятні, реалізуються у своєрідних формах.
5. Види суб’єктів конституційних процесуальних відносин виділені за ознакою місця у судовому конституційному провадженні: 1) Конституційний Суд України як організатор провадження та суб’єкт його здійснення;
2) особи, які мають зацікавленість у розгляді справи Конституційним Судом
України - суб’єкти права на конституційне подання та конституційне звернення, їхні представники, особи, які залучаються Конституційним Судом України до участі у розгляді справи; 3) особи, які не мають зацікавленості у розгляді справи: свідки, експерти, перекладачі.
Процесуальнаправосуб’єктність учасників конституційного провадження повинна бути врегульована законом, а не Регламентом Конституційного Суду України.
6. Правові спори як об’єкт конституційних процесуальних відносин згруповані у такі групи: 1) спори про право; 2) власне правовий конфлікт;
3) спір про законність процедури; 4) компетенційні спори суб’єктів права; 5) спори захисту прав і свобод людини і громадянина. Проведений аналіз довів, що поза увагою законодавців залишився інститут конституційної скарги, який існує у багатьох європейських країнах. Його функціонування відповідатиме частині третій статті 8 Конституції України.
7. Оскільки конституційне судочинство є одним з видів юридичного процесу та окремою процесуальною формою правосуддя, його принципи розділені на дві великі групи за ознакою притаманності усім формам правосуддя чи належності лише до конституційного судочинства - загальні та особливі. Сучасний стан правового регулювання відносин у сфері відправлення конституційного судочинства зумовлює обмежене використання таких загальних принципів судового процесу, як усність, змагальність сторін, диспозитивність. Якщо стосовно доцільності існування винятків з принципу усності не виникає певних запитань, то необхідність запровадження принципів змагальності сторін та диспозитивності не викликає сумніву. Серед принципів конституційного судочинства відсутній порядок перегляду рішень Конституційного Суду України. Такий перегляд доцільно передбачити, але як виключну ситуацію. Крім того, потребує вдосконалення правове регулювання відносин, пов’язаних із порядком дослідження доказів, оскільки чинне законодавство взагалі не передбачає навіть застосування терміна «докази», хоча і встановлює певні процесуальні права учасників конституційного судового процесу.
8. Формулювання поняття доктрини конституційного судочинства здійснене на підставі логіко-семантичного аналізу ряду категорій і понять «доктрина», «конституційна доктрина». Узагальнюючою є категорія «доктрина».
Її зміст полягає у сукупності концептуальних положень наукової думки, світогляді, що проявляється через відповідний методологічний підхід щодо розуміння та вивчення певного явища чи процесу. Ця узагальнююча категорія знаходить своє продовження і уточнення у видових категоріях і поняттях. Під конституційною доктриною мається на увазі сукупність наукових поглядів, принципів, методологій (сформованих теоретичних підходів) та відповідних методів (способів та засобів наукового пошуку та аналізу) щодо конституційного ладу в державі. Про доктрину конституційного судочинства доцільно зазначати як про категорію, вужчу за змістом, ніж категорія «конституційна доктрина». Доктрина конституційного судочинства являє собою сукупність ідей, наукових поглядів, принципів щодо процесуальної форми реалізації конституційної доктрини. Сутність доктрини конституційного судочинства полягає у поєднанні двох складових - передумов формування та процесуальної форми реалізації. Передумови формування доктрини конституційного судочинства являють собою сукупність чинників соціально-економічного та політико-правового характеру, тенденцій державного будівництва, наукових концепцій. Процесуальні форми реалізації доктрини конституційного судочинства проявляються у правових позиціях органу конституційної юстиції, які відображені у мотивувальній та резолютивній частинах відповідних р ішень, висновків і впливають на розвиток системи законодавства.9. До ознак правової позиції Конституційного Суду віднесено:
- об’єктом є конституційне право у взаємозв’язку із конституційними процесами та відносинами;
- метою є переконання учасників судового конституційного процесу у правильності рішень чи висновків Конституційного Суду;
- виступає вагомим чинником розвитку насамперед конституційного права та інших галузей права;
- виступає одним з джерел розвитку законодавства;
- є принципом вирішення однорідних справ.
10. Під механізмом прийняття адекватних правових позицій Конституційним Судом України мається на увазі сукупність чинників політико-правового, соціально-економічного характеру, а також рівень культури та правосвідомість громадян, які впливають на формування органу конституційної юстиції та результативність процедур відправлення конституційного судочинства, а також самі процедури відправлення конституційного судочинства та порядок офіційного оприлюднення рішень, висновків Конституційного Суду України.
Основою механізму прийняття адекватних правових позицій Конституційним Судом України може бути перелік критеріїв, яким має відповідати рішення чи висновок:- чітка відповідність букві Конституції України;
- дотримання мети прийняття - забезпечення основ конституційного ладу в державі;
- відсутність внаслідок прийняття рішення чи надання висновку обмеження гарантованих Конституцією України прав, свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб;
- прийняття у межах повноважень, визначених Конституцією, профільним законом;
- дотримання процедури прийняття;
- наявність усіх необхідних реквізитів рішення, висновку;
- дотримання процедури офіційного оприлюднення.
11. З метою вдосконалення правового регулювання відносин у сфері відправлення конституційного судочинства доцільно:
- посилити законодавчі гарантії незалежності Конституційного Суду України та дотримання усіма уповноваженими суб’єктами - органами державної влади, їх посадовими особами - законодавчих приписів з метою недопущення їх втручання до процесуального порядку розгляду справ або тиску на суддів;
- доповнити Закон України «Про Конституційний Суд України» окремою статтею 52-1 «Форми розгляду справ на пленарному засіданні Конституційного Суду України»;
- запровадити письмову форму конституційного судочинства у справах відповідно до пункту другого частини першої статті 150 Конституції України - офіційне тлумачення Конституції України та законів України;
- створити законодавче забезпечення реалізації принципів змагальності сторін, диспозитивності у конституційному судовому провадженні, всебічного розгляду справи, принципу перегляду рішень Конституційного Суду України;
- прийняти окремий законодавчий акт, у якому передбачити всі процедури, пов’язані із прийняттям рішення у справі за конституційним поданням чи конституційним зверненням, починаючи зі звернення до Конституційного Суду України до особливостей виконання рішень Конституційного Суду. Крім того, у цьому акті доцільно передбачити окрему структурну складову, присвячену розгляду конституційних скарг.