ВИСНОВКИ

Згідно з поставленим завданням — розкрити сутність і зміст поняття «доступність правосуддя» — у ході дослідження були сформульовані нижченаведені висновки:

1. Доступність правосуддя розглядається як принцип органі­зації та діяльності судової влади, сутність якого полягає у відсут­ності фактичних і юридичних перешкод для звернення зацікавле­них осіб до суду за захистом своїх прав.

2. Обґрунтовано виділення видів доступності правосуддя — формальної та реальної — відповідно до співвідношення нор­мативного закріплення цього принципу і практики його реаліза­ції. На забезпечення доступності реальної спрямовані засоби її забезпечення (гарантії), що мають бути реалізовані в законодав­стві про судоустрій і в процесуальному законодавстві.

3. Доступність правосуддя визначається як стан організації судової системи і юрисдикційної діяльності суду в демократич­ному суспільстві, який задовольняє потребу суспільства у ви­рішенні юридично значущих справ і відповідає закріпленим у міжнародно-правових актах вимогам.

4. Цінність доступності правосуддя неприпустимо зводити лише до того, що судова влада є інституційно оформленою в сис­тему відповідних органів і наділена універсальною юрисдикцією по вирішенню правових конфліктів, які виникають у суспільстві. Вона полягає як у наявності процедури судового розгляду, так і в можливості скористатися її перевагами, практична реалізація яких не обтяжена ні правовими, ні фактичними перешкодами на момент звернення до суду й у процесі судового розгляду.

5. На підставі проведеного дослідження пропонується внести такі зміни в чинне процесуальне законодавство й законодавство про судоустрій:

5.1. Втілити в життя більш широку внутрішню спеціалізацію суддів у місцевих загальних судах, для чого утворити палати з розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних (справи про адміністративні правопорушення і справи, віднесені КАС України до юрисдикції місцевого загального суду) справ і пала­ту з розгляду справ неповнолітніх.

5.2. Запровадити в судову систему України принцип «одна судова ланка = одна інстанція» шляхом: а) передачі усіх справ по першій інстанції у кримінальному судочинстві на розгляд місце­вим загальним судам; б) виключення положення Закону «Про судоустрій України» про утворення Апеляційного суду України.

5.3. Забезпечити зв'язок судової влади й суспільства: а) ввес­ти до штату апаратів судів усіх рівнів відповідальну посадову особу по зв'язках із громадськістю; б) покласти на Державну су­дову адміністрацію України обов'язок проведення організаційних заходів для зміцнення зв'язків судової влади й суспільства.

5.4. Підвищити компетентність суддів: а) затвердити на дер­жавному рівні програму підготовки кандидатів на посади суддів до кваліфікаційного іспиту; б) ввести обов'язкову вимогу регу­лярного (один раз на 3-5 років) підвищення кваліфікації суддів у спеціальному навчальному закладі відповідного профілю.

5.5. Забезпечити стабільність судової системи: а) розробити критерії ефективності судової системи; б) ввести заборону на зміну структури судового устрою протягом певного періоду (5-10 років).

5.6. З метою підвищення доступності механізмів перегляду судових рішень: а) скасувати повноваження апеляційних судів пе­редавати справу на новий розгляд до місцевого суду в криміналь­ному, цивільному й адміністративному судочинстві; б) наділити апеляційний суд правом виходити за межі скарги в кримінальному судочинстві; в) у кримінальному судочинстві спростити форму подання апеляційної скарги, допустивши подання підсудним усної скарги; г) обмежити підстави касаційного перегляду рі­шень суду відповідно до складності справи та її принципового значення для розвитку судової практики.

5.7. Для дотримання судами «розумного» строку розгляду справ у місцевих судах: а) упровадити науково обґрунтовані нормативи навантаження на суддів; б) прийом громадян здій­снювати виключно уповноваженими працівниками апарату суду; в) утворити в апараті суду відділи: прийому заяв, матеріалів і справ; забезпечення судового розгляду справ; звернення до виконання судових рішень і зберігання справ; г) забезпечити суддів і працівників апарату суду оргтехнікою; д) упровадити в діловодство новітні комп’ютерні технології.

5.8. Вирішити проблему надання безоплатної правової до­помоги, для чого утворити спеціальні адвокатські об’єднання, які фінансувалися б за рахунок Державного бюджету.

5.9. Розвантажити суддів: а) вилучити з компетенції судів дрібні справи (приміром, про порушення правил дорожнього руху) зі збереженням можливості оскарження цих рішень у суді; б) розвивати систему альтернативного (несудового) розв’язання правових конфліктів, зокрема третейського судочинства і про­цедури медіації в кримінальному процесі.

5.10. Зробити можливим загальний доступ до судових рішень:

а) забезпечити суди відповідною оргтехнікою й комп’ютерами;

б) опрацювати відповідне програмне забезпечення; в) розробити типові функціональні обов’язки працівника апарату суду, відпо­відального за розміщення актів суду в Єдиному державному ре­єстрі судових рішень; г) збільшити обсяг судових рішень, що публікуються в періодичних виданнях судової влади.

5.11. Забезпечити виконання судових рішень: а) вивести Державну виконавчу службу й Державний департамент з питань виконання покарань зі структури органів виконавчої влади і під­порядкувати їх Верховному Суду України; б) зарахувати держав­них виконавців до штату апарату місцевих судів; в) надати суд­дям право контролю за діяльністю державних виконавців щодо виконання постановлених ними рішень.