Додаток А РЕЗУЛЬТАТ ОПИТУВАННЯ ГРОМАДЯН ІЗ ПРОБЛЕМ ДОСТУПНОСТІ ПРАВОСУДДЯ

Проведене авторкою в рамках теми монографії соціологічне дослідження базувалося на розроблених нею анкетах, текст яких було узгоджено з планом цієї наукової роботи й затверджено на засіданні кафедри організації судових та правоохоронних орга­нів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

За мету дослідження поставлено виявлення зрізу суспільної свідомості з питання доступності судової влади, тобто з’ясування, наскільки пересічні громадяни вважають правосуддя відповіда­ючим їх потребам. Із цією метою сформульовано такі завдання дослідження:

- визначити оцінку громадянами діяльності судової влади, іміджу суду в суспільстві, а також чинники, які впливають на виникнення негативного ставлення до суду;

- виявити практичні труднощі, що виникають у громадян при зверненні до суду першої інстанції;

- з’ясувати оцінку громадянами рівня якості правової допомо­ги, яку надають фахівці в галузі права (у тому числі адвокати);

- назвати чинники, що впливають на використання грома­дянами права на оскарження судового рішення у вищих інстан­ціях;

- охарактеризувати найбільш поширені, на думку громадян, причини невиконання рішень суду;

- окреслити причини, які обумовлюють повторне звернення особи до суду в разі виникнення такої потреби (наскільки це за­лежить від задоволення зверненням до суду вперше).

Анкета складалася з 20 запитань, які умовно було поділено на 2 блоки: 7 запитань для всіх респондентів, метою яких було з’ясування іміджу суду у свідомості громадян, решта — для осіб, які мали досвід взаємодії із судовою владою.

Наукова новизна цього соціологічного дослідження полягає в тому, що вперше проведено опитування 300 громадян щодо про­блеми доступності судової влади в рамках вивчення її правових та організаційних аспектів. Його практична значимість полягає в тому, що результати анкетування можуть бути використані в наукових пошуках, а також для вдосконалення чинного законо­давства про судоустрій і процесуального законодавства з метою підвищення рівня доступності судової влади, тобто приведення стану відправлення правосуддя у відповідність до реальних очікувань членів суспільства.

Обробка результатів анкетування здійснювалася за допо­могою статистичних методів. Після категоризації відповідей у кожній групі обчислювалася середня арифметична кількість балів (М), середнє квадратичне відхилення (о), середня помил­ка середнього арифметичного (m). Кожна група тестувалася на відповідність нормальності поділу на варіанти. За наявності критерію нормальності використовувалися параметричні методи дослідження, при невідповідності йому застосовувався непара- метричний дисперсійний аналіз Mann-Whitney, Gamma-аналіз при визначенні кореляційних зв’язків. Для з’ясування наявності відмінностей значень між групами авторка оперувала дискримі- нантним аналізом з обчисленням коефіцієнта F. Статистичний аналіз проводився на персональному комп’ютері Pentium-4 за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel — 2003 та пакета статистичних програм STATISTICA 6 (Stat Soft, Inc) у середовищі Windows XP.

При дослідженні громадської думки з проблем доступності правосуддя було опитано 300 громадян різного віку, освітнього й матеріального стану міст Харкова, Донецька, Луганська протягом січня — вересня 2006 р. Із них 40,8 % — чоловіки, 59,2 % — жінки; вік опитаних розподілився таким чином: 1,4 % — особи віком до 20 років; 21,1 % — від 21 до 30; 33,2 % — від 31 до 40;

29,4 % — від 41 до 50; 14,5 % — від 51 до 60 і 0,7 % — понад 60 років. Близько половини опитаних (53,3 %) мають повну вищу освіту; 37 % — професійно-технічну; 10 % — середню осві­ту.

На перше запитання анкети: «У разі порушення Ваших прав чи будете Ви звертатися до суду?» отримано відповіді, подані на рис. А.1.

Я не буду звертатися до суду 12,1 %

Так, обов’язково

18,0 %

Ні, я буду звертатися до інших установ, посадових осіб 8,7 %

Імовірно, але це буде залежати від обставин 61,2 %

Рис. А.1

Таким чином, лише 18 % опитаних обов'язково будуть звер­татися до суду в разі порушення їх прав; 61,2 % — пов'язують це з настанням певних обставин. Такий відсоток є досить низьким і свідчить про певну незрілість громадянського суспільства. Утім спостерігається тенденція певних позитивних зрушень. Так, за даними опитування, проведеного у 2000 р. Інститутом політики, тільки 9,2 % респондентів зверталися до суду у випадках по­рушення їх прав і свобод.

На запитання: «Що становить для Вас найбільшу складність, якщо у Вас виникає потреба у зверненні до суду?» (№ 2) респон­денти дали відповіді, наведені на рис. А.2.

Рис. А.2

Інше (будь ласка, укажіть) 2,3 %

Отже, найбільшу складність для громадян становить еко­номічний чинник — відсутність коштів для звернення до про­фесійного представника (юриста, адвоката), а також недовіра до суду. Досить значна кількість опитаних (19,1 %) відповіли, що в них не виникає труднощів при зверненні до суду. Можливо, частково таку відповідь можна пояснити тим, що багато респон­дентів не мали власного досвіду звернення до суду.

Досить ілюстративними стосовно оцінки громадянами ді­яльності суду є результати відповіді на запитання: «Якщо керу­ватися 5-бальною шкалою, то як Ви можете оцінити діяльність судової системи?» (№ 3) (рис. А.3). Майже половина (49 %) опи­таних оцінюють її на «задовільно», 26,9 % — «незадовільно», 15 % — «дуже погано», тобто негативно оцінили роботу суду 81 % респондентів, позитивно — лише 9 % («добре» — 8,7 % і «дуже добре» — 0,3 %). Такий результат свідчить про необхід­ність вжиття належних заходів на загальнонаціональному рівні з метою підвищення довіри населення до суду.

Рис. А.3

На запитання: «Як можна охарактеризувати Ваше ставлення до суду» (№ 4) отримано відповіді, подані на рис. А.4.

Іноді суди виносять законні рішення, а іноді - незаконні

34,8 %

Рішення суду залежить від того, у кого більш професійний представник (адвокат, юрист), а не від обставин справи 45,9 %

Рис. А.4

Наведене повністю узгоджується з попереднім запитанням, адже безумовну довіру до суду демонструють лише 4,8 % гро­мадян («У суді завжди можна знайти справедливе вирішення справи»).

14,5 % респондентів, 34,8 % вважають, що хоча б іноді в суді можна знайти правду («Іноді суди виносять законні рішення, іноді — незаконні»). Досить приємним для адвокатів є визнання майже половиною опитаних (45,9 %), що рішення суду залежить від того, у кого кращий захисник (адвокат, юрист), а не від об­ставин справи. У той же час така довіра з боку громадян покладає підвищену відповідальність на професійних представників.

Наступне запитання анкети: «З яких джерел Ви в основному отримуєте інформацію про суд і його діяльність?» (№ 5). Маємо такі відповіді:

Як бачимо, переважна більшість інформаційних потоків ви­ходить із ЗМІ (63,7 %), у чому, власне, й полягає їх призначення. Ось чому на ЗМІ і слід робити ставку при проведенні масових кампаній з інформування громадськості про діяльність суду. Прикро, що лише 14,9 % інформації про суд громадяни отри­мують безпосередньо в суді. Позитивним є те, що тільки 2,1 % опитаних не володіють ніякою інформацією про суд.

Запитання: «Чи є у Вас вдома література з правової темати­ки?» (№ 6) було спрямоване на виявлення рівня загальної право­вої обізнаності населення, частиною якої є інформація про суд:

Очевидно, що рівень правової грамотності населення є недо­статнім, адже більша половина опитаних (57 %) не мають юри­дичної літератури (32,2 %) або мають її недостатньо (25,6 %).

З приводу запитання про основні причини негативного сприйняття суду населенням (№ 7) думки опитаних розподі­лилися так, як показано на рис. А.5.

Рис. А.5

Безперечним лідером серед негараздів, притаманних судовій владі, було названо корупцію (34,6 %); на другому місці — залежність від органів виконавчої і законодавчої гілок влади (18,7 %), далі — постановления незаконних рішень (15,5 %) і порушення прав осіб у судовому процесі (12,4 %). Низький рівень професіоналізму суддів посідає лише 5-те місце (10,8 %) серед названих чинників і лише 3 % осіб назвали серед таких причин імідж суду, створений за часів СРСР, що свідчить про певний відхід від минулого.

На запитання: «Чи доводилося Вам особисто звертатися до суду?» (№ 8) 28,4 % респондентів відповіли «так», 70,9 % ніколи не зверталися до суду. Відповіді на наступні запитання анкети давали лише особи, які особисто зверталися до суду (відповід­но проводилися й обчислення результату). При цьому 62,7 % із тих, кому довелося звертатися до суду, робили це одноразово, 27,7 % — двічі або тричі, 8,4 % — більше 3-х разів (запитання № 9).

На запитання: «Якою була категорія справи, з якою Ви звер­талися до суду?» (№ 10) відповіді розподілилися таким чином:

73,5 % — цивільна; 26,5 % — кримінальна; 9,6 % — справа про адміністративні правопорушення; 9,6 % — господарська; 3,6 % — адміністративна. До КС України з конституційним поданням не звертався жоден з опитаних. 67,5 % респондентів виступали в суді як цивільні позивачі; як цивільні відповідачі — 15,7 %; як потерпілі в кримінальній справі — 24,1 %; як правопорушники у справі про адміністративні правопорушення — 3,6 %; як по­зивачі в адміністративному суді — 2,4 %. Серед респондентів не знайшлося жодної особи, яка виступала б як обвинувачений у кримінальному судочинстві (запитання № 11).

На наступне запитання: «З якими основними труднощами Ви зіткнулися при зверненні до суду?» (№ 12) ми отримали від­повіді, подані на рис. А.6.

Рис. А.6

Таким чином, найбільшу складність для громадян становлять строки судового розгляду справи (31,7 %), високі ставки оплати професійних представників (адвокатів, юристів) (17,7 %), складна й незрозуміла процедура розгляду справи (16,5 %), складна про­цедура звернення до суду посідає 4-те місце (12,2 %). Незначну складність, на думку опитаних, становлять високі розміри судових витрат (оплата державного мита та інших судових витрат) (4,9 %) і невиконання постановленого судового рішення (7,9 %). Отже, для пересічних громадян суттєвішим є нерозуміння процедури судово­го розгляду, що є нормальним, бо для цього й існують професійні юристи, а також економічний елемент, тобто витрати, пов'язані з оплатою перш за все адвоката. Висновок такий: громадяни по­требують недорогої і висококваліфікованої юридичної допомоги й завдання держави — створити механізм її надання.

На запитання: «Чи користувалися Ви допомогою профе­сійного представника (юриста, адвоката)?» (№ 13) 61,4 % від­повіли позитивно, 37,3 % такою допомогою не користувалися. Далі ми спробували проаналізувати оцінку роботи професійного представника громадянами, які нею користувалися. Відповіді розподілилися так:

Підсумовуючи наведене, можемо констатувати, що менше третини (27,4 %) опитаних повністю задоволені послугами професійного представника; понад третину (37,2 %) мають свої зауваження, що свідчить про неналежний рівень надання пра­вової допомоги юристами (адвокатами). Ось чому актуальним виявилося вивчення причин такого явища. На запитання: «Якщо Ви незадоволені роботою професійного представника, то з якої причини?» (№ 15) особи, які користувалися його допомогою, відповіли так, як показано на рис. А.7.

Рис. А.7

На думку громадян, основна причина невдоволення роботою юриста (адвоката) — ставки оплати його послуг занадто високі (33 %). Це знов-таки повертає нас до економічного елементу доступу до суду, який є головною перешкодою для звернення до нього. Далі йде недостатня кваліфікованість представника (26,6 %), що підтверджує тенденцію, зафіксовану в попередньому запитанні. Наступні 2 причини стосуються організації представни­ком особистого контакту з клієнтом: 14 % опитаних вважають, що зустрічей із ним було замало; 13 % невдоволені тим, що представ­ник не радився щодо того, яким чином вести справу, і 11 % — що представник недостатньо роз’яснював те, що діється в залі судо­вого засідання. Усі ці причини можуть бути враховані при вжитті заходів, спрямованих на підвищення якості роботи юристів, які представляють громадян у суді, зокрема адвокатів.

Наступне запитання: «Чи оскаржували Ви рішення суду пер­шої інстанції у вищих судах?» (№ 16) стосувалося подальшого

Безперечно, такий результат говорить про недостатність ви­користання громадянами механізмів оскарження судових рішень, бо 82 % опитаних узагалі ними не користувалися. Ми вирішили з'ясувати причини такого становища й поставили таке запитання: «Якщо Ви не оскаржували рішення суду першої інстанції, то назвіть, будь ласка, причину» (№ 17). Ми отримали результат, наведений на рис. А.8.

Я не знав(ла), що є така можливість, передбачена законом

11 %

Я не знав(ла), як скласти скаргу до суду вищої інстанції 6 %

Інший варіант

14%

Я вважаю, що звернення до вищої інстанції нічого не змінить

36 %

Я не знав(ла), де розташований суд вищої інстанції

2 %

Я не звертався(лася) до вищого суду, тому що він розташований не в тому населеному пункті, де я мешкаю

3 %

Я не звернувся(лась) до вищого суду, тому що в мене не було фінансової можливості оплатити послуги професійного представника 28 %

Рис. А.8

Висновок: основна причина незвернення до суду вищої ін­станції — недовіра до нього (36 %: «Вважаю, що звернення до вищої інстанції нічого не змінить») і відсутність фінансової мож­ливості оплатити послуги професійного представника (28 %). Незнання того, що є така можливість, передбачена законом, а також правил складання скарги до вищого суду виявили лише 11 % і 6 % опитаних відповідно, що свідчить про досить високий ступінь поінформованості громадян із цього питання. Показово, що незнання місця розташування суду вищої інстанції та його розташування не в тому населеному пункті, де мешкає потен­ційний позивач, становить 2 і 3 % відповідно, що демонструє неважливість для громадян територіальної наближеності суду. Аналіз інших варіантів відповідей опитаних (14 %) показує, що найчастіше зустрічалася така мотивація, як відсутність бажання подальшого звернення до суду і задоволеність його рішенням.

Далі нас цікавила проблема виконання рішення суду. На запитання: «Чи було виконане постановлене судом у Вашій справі рішення?» (№ 18) 73,5 % респондентів відповіли «так»,

26,5 % — «ні». З нашої точки зору, невиконання рішень суду у справах опитаних нами осіб становить досить високу частку (близько чверті) від загальної кількості постановлених рішень і демонструє доволі низьку ефективність норми закону про без­умовну обов’язковість виконання приписів суду. Далі було по­ставлене запитання: «З якої причини не було виконано рішення суду у Вашій справі?» (№ 19). Ми отримали відповіді, подані на рис. А.9.

Рис. А.9

Підсумуємо відповіді. Основна маса респондентів, судо­ве рішення у справі яких не було виконано (40,7 %), не знає відповіді на це запитання. Одночасно третина з них (33,3 %) зазначили, що рішення не було виконане з вини органу, на який покладено обов’язок його виконання, що примушує за­мислитися над ефективністю роботи уповноважених державних органів. Рішення щодо решти опитаних не було виконане з вини іншої сторони у справі (22,2 %) або з власної вини заявника (3,7 %).

Останнє запитання анкети було поставлено так: «Чи будете Ви звертатися до суду знов у разі виникнення такої потреби?» (№ 20). Маємо такі відповіді:

Окрім аналізу відповідей на наведені запитання ми вирішили виявити деякі закономірності. Із цією метою було проведено категоризацію відповідей на ті запитання анкети (за номером), які нас цікавили (1.1 — 3 бали; 1.2 — 2 бали; 1.3 — 1 бал; 1.4 — 0 балів; 3.1 — 5 балів; 3.2 — 4 бали; 3.3 — 3 бали; 3.4 — 2 бали;

3.5 — 1 бал; 4.1 — 3 бали; 4.2 — 2 бали; 4.3 — 1 бал; 4.4 — 0 балів; 6.1 — 4 бали; 6.2 — 3 бали; 6.3 — 2 бали; 6.4 — 1 бал;

6.5 — 0 балів; 8.1 — 1 бал; 8.2 — 0 балів; 9.1 — 1 бал; 9.2 —

2 бали; 9.3 — 3 бали; 13.1 — 1 бал; 13.2 — 0 балів; 14.1 —

3 бали; 14.2 — 2 бали; 14.3 — 1 бал; 14.4 — 0 балів; 16.1 —

3 бали; 16.2 — 2 бали; 16.3 — 1 бал; 16.4 — 0 балів; 18.1 —

1 бал; 18.2 — 0 балів; 20.1 — 3 бали; 20.2 — 2 бали; 20.3 — 1 бал; 20.4 — 0 балів).

Ми зробили спробу виявити кореляційні зв'язки між відпо­відями на запитання:

- 20 — можливість майбутнього звернення до суду і 18 — виконання (невиконання) судового рішення;

- 20 — можливість майбутнього звернення до суду і 14 — оцінка роботи професійного представника в разі користування його послугами;

- 20 — можливість майбутнього звернення до суду і 13, якщо відповідь — невикористання допомоги професійного пред­ставника;

- 6 — наявність правової літератури і 3 — оцінка судової системи;

- 9 — кількість звернень до суду і 3 — оцінка судової сис­теми.

Шляхом застосування непараметричного кореляційного ана­лізу Gamma-кореляції нами встановлено такі результати:

1) 20-те запитання щодо 18-го — коефіцієнт Gamma = +0,548 (p < 0,0002) (n = 68), тобто ймовірність повторного звернення особи до суду прямо залежить від виконання судового рішення у справі цієї особи (якщо виконане, буде звертатися);

2) 20-те запитання щодо 14-го — коефіцієнт Gamma = +0,631 (p < 0,0001) (n = 52), тобто існує пряма залежність між задоволе­ністю роботою адвоката і можливістю повторного звернення до суду (якщо клієнт задоволений, буде звертатися);

3) 20-те запитання щодо 13-го — коефіцієнт Gamma = +0,407 (p < 0,0002) (n = 75), тобто існує пряма залежність між ско- ристанням допомогою професійного представника (адвоката, юриста) і можливістю повторного звернення до суду (якщо особа мала в суді професійного представника, вона з більшою ймовірністю знов звернеться до суду);

4) 6-те запитання щодо 3-го — коефіцієнт Gamma = +0,059 (p > 0,295) (n = 285), тобто наявність чи відсутність в особи юридичної літератури не впливає на оцінку судової системи, яку вона дає;

5) 9-те запитання щодо 3-го — коефіцієнт Gamma = +0,043 (p > 0,744) (n = 80), тобто немає прямого зв’язку між кількістю звернень до суду й оцінкою судової системи.

Шляхом застосування непараметричного дисперсійного аналізу Mann-Whitney та дискримінантного аналізу ми спробували виявити, наскільки пов'язана та оцінка, яку респонденти давали судовій сис­темі, їх ставлення до суду (запитання № 3 і 4) з досвідом особистого звернення до нього (запитання № 8), з використанням допомоги професійного представника (запитання № 13), оскарженням рішен­ня суду першої інстанції в апеляційному й касаційному порядках (запитання № 16) і виконанням рішення суду у справі респондента (запитання № 18). Ми отримали такий результат:

Непараметричний дисперсійний аналіз Mann-Whitney

При дискримінантному аналізі встановлено, що залежність запитання 3-го від 8-го недостовірна (коефіцієнт Р = 0,434; р > 0,784), 4-го від 8-го також недостовірна (коефіцієнт Р = 0,195; р > 0,900). Це означає, що оцінка, яку респонденти давали судо­вій системі, і їх ставлення до суду прямо не пов 'язані з досвідом особистого звернення до суду. Іншими словами, звернення до суду не відіграє ролі чинника, здатного докорінно змінити уявлення особи про судову владу.

Непараметричний дисперсійний аналіз Mann-Whitney

При дискримінантному аналізі встановлено, що залежність запитання 3-го від 13-го недостовірна (коефіцієнт Р = 2,894; р < 0,0415), а 4-го від 13-го достовірна (коефіцієнт Р = 2,712; р < 0,0333). Це означає, що досвід використання допомоги про­фесійного представника (юриста, адвоката) не має суттєвого значення при наданні оцінки респондентами судовій системі, але відіграв роль при визначенні ставлення респондентів до суду.

Непараметричний дисперсійний аналіз Mann-Whitney

При дискримінантному аналізі встановлено, що залежність за­питання 3-го від 16-го недостовірна (коефіцієнт Р = 0,905; р > 0,4429), 4-го від 16-го теж недостовірна (коефіцієнт Р = 0,485;р > 0,6940). Це означає, що оцінка, яку респонденти давали судовій системі, і їх ставлення до суду прямо не зумовлені фактом оскарження рішення суду першої інстанції у вищих судах.

Непараметричний дисперсійний аналіз Mann-Whitney

При дискримінантному аналізі встановлено, що залежність запитання 3-го від 18-го достовірна (коефіцієнт Р = 2,894; р < 0,0415), 4-го від 18-го теж достовірна (коефіцієнт Р = 3,172; р > 0,0287). Це означає, що оцінка, яку респонденти давали судовій системі, і їх ставлення до суду прямо залежать від ви­конання постановленого судом рішення у справі респондента (у випадку існування досвіду взаємодії із судом), тобто в разі невиконання рішення суду у справі респондента його ставлення до цієї установи має більш негативне забарвлення.

Далі ми зробили спробу з'ясувати, наскільки взаємозумовле- ні соціальні й особисті характеристики особи (вік, освіта, мате­ріальні статки), ступінь її правової поінформованості (з'ясовано в 6-му запитанні наявність в опитаного власної правової літера­тури), імовірність її звернення до суду при порушенні особистих прав, а також оцінка судової системи і ставлення до суду. Ми отримали результати, наведені в таблиці.

Таблиця

Закінчення табл.

При дискримінантному аналізі також було встановлено, що:

- залежність запитання 1-го від 22-го недостовірна (коефі­цієнт Р = 1,873;р > 0,1343);

- 1-го від 23-го — достовірна (коефіцієнт Р = 7,164; р < 0,0001);

- 1-го від 24-го — недостовірна (коефіцієнт Р = 1,284; р > 0,2800);

- 1-го від 6-го — достовірна (коефіцієнт Р = 3,345; р < 0,0196);

- 3-го від 22-го — недостовірна (коефіцієнт Р = 0,625; р > 0,6448);

- 3-го від 23-го — достовірна (коефіцієнт Р = 2,393; р < 0,05);

- 3-го від 24-го — достовірна (коефіцієнт Р = 4,298; р < 0,0022);

- 3-го від 6-го — достовірна (коефіцієнт Р = 2,791; р < 0,0267);

- 4-го від 22-го — недостовірна (коефіцієнт Р = 2,073; р > 0,1039);

- 4-го від 23-го — достовірна (коефіцієнт Р = 11,109; р < 0,0001);

- 4-го від 24-го — достовірна (коефіцієнт Р = 2,775; р < 0,0417);

- 4-го від 6-го — достовірна (коефіцієнт Р = 4,547; р < 0,0039).

Таким чином, можемо зробити деякі висновки. По-перше, вік респондентів суттєво не впливає ні на оцінку ними судової системи, ні на бачення судової влади, ні на ймовірність звер­нення до суду (це виявив дискримінантний аналіз). У той же час у цих відповідях можна знайти певні закономірності. Так, найпозитивніше оцінюють діяльність судової системи особи віком до 20 років, тобто молодь (вони виставили суду середню оцінку 2,75). Із зростанням вікової категорії прямо змінюється оцінка суду в бік зменшення (2,75 — 2,66 — 2,5 — 2,48 — 2). Найстарші респонденти (віком за 60 років) дають найменший бал суду — «двійку». Це можна пояснити як віковими особли­востями психіки людини (з віком зростає недовіра до суспільних інститутів, до себе тощо), так і укоріненим у свідомості більш старших громадян надбанням радянського минулого, у якому судова влада не посідала чільного місця в системі державних інститутів. Із цієї точки зору можна сказати, що майбутнє все ж таки на боці суду, адже молодь вище оцінює його діяльність. Важливо зберегти цю тенденцію і надалі, підвищуючи суспіль­ний кредит довіри суду.

Цікаво, що та ж молодь віком до 20 років разом із більш стар­шим поколінням — від 51 року — схильні вважати, що рішення суду залежить від того, у кого кращий представник (адвокат, юрист), а не від обставин справи. Ця відповідь на 4-те запитання була оцінена в 1 бал, і саме такий результат ми побачили у від­повідях осіб віком до 20 й після 51 року. Отже, респонденти від 21 до 50 років приблизно однаковою мірою схиляються до того, що іноді суди виносять законні рішення, а іноді — незаконні (цей варіант відповіді отримав 2 бали, а названі вікові категорії опита­них оцінили своє ставлення до суду в середньому на 1,3-1,4 бала). Таким чином, вони теж більше наближаються до позиції першої з названих груп стосовно зумовленості рішення суду наявністю кращого адвоката, але десь підсвідомо вже допускають, що роль судді в процесі постановлення рішення теж вагома.

Щодо відмінностей у схильності осіб різного віку до звер­нення до суду в разі порушення особистих прав виявилося, що особи віком до 20 років стійко стоять на позиції: «Я буду звер­татися до інших установ, посадових осіб». Цей варіант відповіді був оцінений в 1 бал, який ми й отримали. Найбільш схильними до ймовірності звернення до суду (але в залежності від обставин) виявилися особи віком від 21 до 50 років (відповідь «Імовірно, але це залежатиме від обставин» була оцінена в 2 бали, а резуль­тат — 1,88-1,96 бала). Особи віком за 60 років виявилися менш схильними до звернення до суду, ніж люди середнього віку, але більш схильними, ніж молодь до 20 років. Можливо, це поясню­ється браком життєвого досвіду останніх і коригується в процесі набуття нових знань у вузах тощо. Показово, що жодна вікова група навіть не наблизилася до 3-х балів, якими була оцінена відповідь: «Я обов’язково звернуся до суду», що узгоджується з попередніми результатами дослідження.

Другий вагомий висновок полягає в тому, що рівень освіти прямо впливає на ймовірність звернення особи до суду, оцінку судової системи і ставлення до суду (це виявив дискримінантний аналіз). Так, щодо звернення до суду в разі порушення особистих прав особи з вищою освітою найбільш схильні до таких дій залеж­но від обставин (1,9 бала). Із таблиці ми бачимо, що зі здобуттям вищого рівня освіти ця ймовірність зростає, а особи з неповною середньої освітою взагалі не схильні звертатися до суду (0,4 бала, тоді як в 0 балів було оцінено відповідь «ні»). Аналогічна тенден­ція зберігається з оцінкою діяльності судової системи, яку особи, що не мають атестата зрілості, оцінюють на 2 бали, а випускники вузів — на 2,5 бала. Що стосується ставлення до суду, то найменш освічені громадяни вважають, що в суд не варто звертатися, адже рішення в будь-якому випадку буде несправедливим (0 балів). З підвищенням рівня освіченості зростає впевненість, що рішен­ня суду залежить від того, у кого кращий представник (адвокат, юрист), а не від обставин справи (0,83-1,38 бала).

Дискримінантний аналіз показав, що існує пряма залежність оцінки судової системи і ставлення до суду від матеріальних статків респондентів. Так, таблиця яскраво відображає, що з під­вищенням матеріального добробуту зростає оцінка суду (від 2,2 бала, які виставили найменш забезпечені особи, до 3,17 бала, які виста­вили найбільш заможні). Найбільш забезпечені верстви населення також твердо впевнені, що іноді суди виносять законні рішення, а іноді — незаконні (оцінено у 2 бали, у які й було оцінено цю відповідь). Інші три групи (розділені за матеріальним статком) пе­реконані, що рішення суду залежить від того, у кого кращий пред­ставник (адвокат, юрист), а не від обставин справи (1-1,35 бала). За результатами дискримінантного аналізу також було встановлено, що не існує прямого зв'язку між імовірністю звернення до суду в разі порушення особистих прав і матеріальними статками респон­дентів. Усе ж таки особи, які здатні задовольнити всі свої життєві потреби, більше наближаються до беззаперечного звернення до суду, демонструючи найвищий з усіх попередніх результатів — 2,5 бала (відповідь «Я буду обов'язково звертатися до суду» було оцінено в 3 бали). Інші прошарки населення ставлять факт звер­нення в залежність від обставин (1,78-1,9 бала).

Дискримінантний аналіз довів, що ступінь правової поінфор­мованості громадян прямо впливає на ймовірність звернення особи до суду, оцінку судової системи і ставлення до неї. Так, чим більше в особи юридичної літератури, тим вище вона оцінює роботу суду (оцінка підвищувалася з 2,48 до 2,53 бала, а найвищу оцінку — 3,22 бала — дали особи, які мають достатньо (на їх думку) правових джерел). Особи, які мають достатньо правової літератури, най­більш схильні вважати, що іноді суди виносять законні рішення, а іноді — незаконні (2,11 бала). Проте оцінка суду іншими група­ми респондентів не містить суттєвих відмінностей і всі інші (і ті, хто взагалі не забезпечений такою літературою, і ті, хто має деякі правові джерела) переконані, що рішення суду залежить від того, у кого кращий представник (адвокат, юрист), а не від обставин справи (бали різнилися від 1,07 до 1,33, що не є істотним). Що ж до ймовірності звернення до суду при порушенні особистих прав, то переважно схильними до цього (2,33 бала з максимальних 2,0) виявилися найбільш поінформовані у правовому плані особи. Однак інші громадяни незалежно від кількості правової літератури майже однаковою мірою схильні до аналогічної відповіді (від 1,88 до 2,09 бала). Найменш схильними до цього виявились особи, які не ознайомлені з жодним правовим джерелом (1,62 бала). Можемо зробити висновок, що наявність правової літератури неістотно впливає на ймовірність звернення особи до суду.

Таким чином, на підставі виконаних досліджень можемо на­креслити, так би мовити, узагальнений портрет особи, яка при порушенні своїх прав буде найбільш схильною до звернення до суду: вік — від 21 до 40 років; має вищу освіту; рівень доходів дозволяє їй задовольнити всі свої особисті потреби; вона має необхідну для цього юридичну літературу, тобто має досить високий рівень правової поінформованості. Постає логічне за­питання: скільки громадян України на нинішньому етапі її роз­витку здатні задовольнити всі свої потреби? За даними нашого дослідження, таких осіб виявилося 2 %, тобто ми маємо справу з найбагатшими українцями, яких на сьогодні мізерна частина.

Підсумовуючи викладене, відповідно до поставлених нами завдань дослідження можемо констатувати таке:

1. Громадяни оцінюють діяльність судової влади в основному негативно (81 %), позитивно — лише 9 %.

2. Лише 4,8 % опитаних вважають, що в суді можна знайти спра­ведливе вирішення справи. Повну зневіру в справедливість суду де­монструють 14,5 % респондентів, вагома частина опитаних (45,9 %) переконані, що його рішення залежить від майстерності професійного представника (юриста, адвоката), а не від обставин справи.

3. Серед основних причин негативного сприйняття суду громадянами — корупція, залежність від органів виконавчої і за­конодавчої гілок влади, постановлення незаконних рішень.

4. Найбільші труднощі для осіб, які звертаються до суду, становлять строки судового розгляду справи (31,7 %), високі ставки оплати професійних представників (адвокатів, юристів) (17,7 %), складна й незрозуміла процедура розгляду справи (16,1 %), складна процедура звернення до суду (12,2 %).

5. Рівень надання правової допомоги професійними пред­ставниками в судах є незадовільним, основна причина — занадто високі ставки гонорарів і недостатня їх кваліфікованість.

6. Більшість опитаних (82 %) не користуються правовими механізмами оскарження судових рішень, що зумовлено насам­перед недовірою до судів вищих інстанцій і відсутністю можли­вості оплатити послуги професійного представника.

7. Незадовільним є стан виконання судових рішень, найбільш поширеними причинами цього є вина органу, на який покладено обов'язок його виконання, і вина іншої сторони у справі.

8. Оцінка, яку респонденти давали судовій системі, і їх ставлення до суду прямо не зумовлені досвідом особистого звернення до суду і фактом оскарження рішення суду першої інстанції до вищих судів, але прямо залежать від виконання постановленого судом рішення у справі (у випадку існування досвіду взаємодії опитаного із судом). Досвід використання допомоги професійного представника (юриста, адвоката) не відігравав суттєвої ролі при визначенні оцінки діяльності судо­вої системи, але має чимале значення при визначенні ставлення громадян до суду.

9. Оцінка судової системи, ставлення респондентів до суду й імовірність звернення до останнього в разі порушення особистих прав прямо залежать від рівня їх освіти, матеріальних статків і рівня правової поінформованості. Вік респондента не справляє суттєвого впливу на наведені запитання. Характеристики се- редньостатистичної особи, яка найбільш імовірно при потребі звернеться до суду, такі: вік — від 21 до 40 років, освіта — вища, рівень доходів — може задовольнити всі свої особисті потреби, ступінь правової поінформованості — високий (має всю необ­хідну юридичну літературу).

10. Найсуттєвішою перешкодою для доступу осіб до суду є економічний чинник, пов'язаний із нездатністю оплатити послу­ги професійного представника (адвоката, юриста), а не з вартістю судових витрат.

Анкета Шановний громадянин!

Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого проводиться дослідження того, яким чином населення сприймає суд і його діяльність. У зв'язку з цим просимо Вас відповісти на поставлені в анкеті запитання. Об'єктивність висновків, які будуть зроблені за результатами анкетування, залежить від повноти і щирості Ваших відповідей. Виявляючи ставлення до запитань, підкресліть відповідь, що збігається з Вашою думкою. Якщо жоден із наведених варіантів не відображає Вашої точки зору, Ви можете викласти власну позицію. Анкетування є анонімним: прізвище, ім'я та по батькові вказувати не треба.

1. У разі порушення Ваших прав чи будете Ви звертатися до суду?

1.1. Так, обов'язково.

1.2. Імовірно, але це буде залежати від обставин.

1.3. Ні, я буду звертатися до інших установ, посадових осіб.

1.4. Я не буду звертатися до суду.

2. Що становить для Вас найбільшу складність, якщо у Вас виникає потреба у зверненні до суду (будь ласка, вкажіть не більше 3-х варіантів)?

2.1. У мене не виникає складнощів.

2.2. Я не знаю, де розташований суд.

2.3. Суд розташований далеко від місця мого проживання.

2.4. Я не знаю, як подавати заяву до суду.

2.5. У мене немає коштів, щоб звернутися до професійного представника (юриста, адвоката).

2.6. Я не довіряю суду.

2.7. Інше (будь ласка, напишіть)_________________________

3. Якщо керуватися 5-бальною шкалою, то як Ви можете оцінити діяльність судової системи?

3.1. «Дуже добре» — 5 балів.

3.2. «Добре» — 4 бали.

3.3. «Задовільно» — 3 бали.

3.4. «Незадовільно» — 2 бали.

3.5. «Дуже погано» — 1 бал.

4. Ваше ставлення до суду можна охарактеризувати так:

4.1. Вважаю, що в суді завжди можна знайти справедливе вирішення справи.

4.2. Вважаю, що іноді суди виносять законні рішення, а іноді - незаконні.

4.3. Вважаю, що рішення суду залежить від того, у кого кращий представник (адвокат, юрист), а не від обставин справи.

4.4. Вважаю, що в суд не варто звертатися, адже рішення в будь-якому випадку буде несправедливим.

5. З яких джерел Ви в основному отримуєте інформацію про суд і його діяльність?

5.1. Із засобів масової інформації (газети, періодичні видання, телебачення).

5.2. Від знайомих.

5.3. Від родичів.

5.4. Безпосередньо в суді.

5.5. В інших установах, організаціях.

5.6. Ніякою інформацією про суд не володію.

5.7. Інше (будь ласка, напишіть)_________________________

6. Чи є у Вас вдома література з правової тематики?

6.1. Так, у мене достатньо такої літератури.

6.2. У мене є довідкова юридична література.

6.3. У мене є ряд законів, кодексів.

6.4. У мене недостатньо юридичної літератури.

6.5. У мене немає ніякої літератури.

7. Якими, на Вашу думку, є основні причини негативного сприйняття суду населенням (вкажіть, будь ласка, не більше 3-х варіантів):

7.1. Корупція.

7.2. Залежність від органів виконавчої та законодавчої влади.

7.3. Постановлення незаконних рішень.

7.4. Порушення прав осіб у судовому процесі.

7.5. Негативний імідж суду, створений за часів СРСР.

7.6. Низький рівень професіоналізму суддів.

7.7. Інший варіант (будь ласка, напишіть)_________________

7.8. Вагаюсь відповісти.

8. Чи доводилося Вам особисто звертатися до суду?

8.1. Так.

8.2. Ні.

ВІДПОВІДІ НА НАСТУПНІ ЗАПИТАННЯ СЛІД ДАВАТИ В РАЗІ ПОЗИТИВНОЇ ВІДПОВІДІ

9. Скільки разів Вам особисто довелося звертатися до суду?

9.1. Один раз.

9.2. Два-три рази.

9.3. Більше трьох разів.

10. Якою була категорія справи, з якою Ви зверталися до суду?

10.1. Цивільна.

10.2. Кримінальна.

10.3. Справа про адміністративні порушення.

10.4. Господарська.

10.5. Адміністративна.

10.6. Конституційне подання.

11. Ви виступали у суді як:

11.1. Цивільний позивач.

11.2. Цивільний відповідач.

11.3. Обвинувачений у кримінальній справі.

11.4. Потерпілий у кримінальній справі.

11.5. Правопорушник у справі про адміністративні право­порушення.

11.6. Позивач у адміністративному суді.

11.7. Інше (будь ласка, напишіть)________________________

12. З якими основними труднощами Ви зіткнулися при зверненні до суду (вкажіть не більше 3-х варіантів)?

12.1. Складна процедура звернення до суду.

12.2. Складна і незрозуміла процедура розгляду справи.

12.3. Дуже тривала процедура розгляду справи.

12.4. Складно приходити в судові засідання, відриваючись від основного місця роботи в робочий час.

12.5. Високі ставки оплати професійних представників (адво­катів, юристів).

12.6. Високий розмір судових витрат.

12.7. Невиконання постановленого судового рішення.

13. Чи користувалися Ви допомогою професійного представ­ника (юриста, адвоката)?

13.1. Так.

13.2. Ні.

14. Якщо ТАК, то як Ви оцінюєте роботу професійного пред­ставника?

14.1. Повністю задоволений(а) його роботою.

14.2. Задоволений(а), але маю деякі зауваження.

14.3. Скоріше, незадоволений(а).

14.4. Повністю незадоволений(а).

14.5. Інший варіант (будь ласка, напишіть)_______________

15. Якщо Ви незадоволені роботою професійного представника, то з якої причини (необхідне, будь ласка, підкресліть)?

15.1. Ставки оплати роботи представника занадто високі.

15.2. Зустрічей із представником було недостатньо.

15.3. Представник недостатньо роз’яснював те, що відбува­лося в залі судового засідання.

15.4. Представник не радився щодо того, яким чином вести справу.

15.5. Представник був недостатньо кваліфікованим.

15.6. Інший варіант (будь ласка, напишіть)_______________

16. Чи оскаржували Ви рішення суду першої інстанції у ви­щих судах?

16.1. Так, оскаржував в апеляційному порядку.

16.2. Так, оскаржував в апеляційному і касаційному порядку.

16.3. Ні, не оскаржував взагалі.

17. Якщо Ви не оскаржували рішення суду першої інстанції, то назвіть, будь ласка, причину (необхідне підкресліть):

17.1. Я не знав(ла), що є така можливість, передбачена зако­ном.

17.2. Я не знав(ла), як скласти скаргу до суду вищої інстан­ції.

17.3. Я не знав(ла), де розташований суд вищої інстанції.

17.4. Я не звертався(лася) до вищого суду, тому що він розта­шований не в тому населеному пункті, де я мешкаю.

17.5. Я не звернувся(лася) до вищого суду, тому що в мене не було фінансової можливості оплатити послуги професійного представника.

17.6. Я вважаю, що звернення до вищої інстанції нічого не змінить.

17.7. Інший варіант (будь ласка, напишіть)_______________

18. Чи було виконане постановлене судом у Вашій справі рішення?

18.1. Так.

18.2. Ні.

19. Якщо ні, то з якої причини?

19.1. Рішення не було виконане з вини органу, на який по­кладено обов'язок його виконання.

19.2. Рішення не було виконане з моєї власної вини.

19.3. Рішення не було виконане з вини іншої сторони у справі.

19.4. Вагаюся відповісти.

19.5. Інший варіант (будь ласка, напишіть)_______________

20. Чи будете Ви звертатися до суду знов у разі виникнення такої потреби?

20.1. Так, обов'язково.

20.2. Скоріше, так.

20.3. Скоріше, ні.

20.4. Ні, я ніколи не буду звертатися до суду.

20.5. Інший варіант (будь ласка, напишіть)_______________

Якщо у Вас є побажання, зауваження щодо теми анкетуван­ня, будь ласка, наведіть їх:

Повідомте, будь ласка, про себе

• Стать

1. Неповна середня (9 класів).

2. Повна середня (11 класів середньої загальноосвітньої школи).

3. Професійно-технічна (закінчив технікум, коледж, учи­лище).

4. Повна вища (закінчив інститут, університет, акаде­мію).

• Матеріальний стан

1. Можу задовольнити всі свої потреби.

2. Вистачає на повсякденні витрати і на інші витрати, пов'язані з придбанням одягу, побутової техніки та організацією відпочинку.

3. Вистачає лише на повсякденні витрати.

4. Не вистачає навіть на повсякденні витрати.