СУПЕРЕЧЛИВІСТЬ "доктринальних конституцій", помножена на полярність "партійних конституцій"[220] у баченні майбутнього державності України, породжувала надзвичайну розпорошеність ідеалів державотворення 1917 — 1920 рр.
і в концентрованому вигляді відбивалась у фактичних чи юридичних конституціях розглядуваного періоду та у їх різноманітних проектах.
За доби революційного конституціоналізму фактичні основні закони, наближені до козацьких; конституцій XVI — XVIII ст., діяли на досить великих територіях Наддніпрянщини та Кубані і навіть на далекосхідних землях Зеленого клину, у більшості випадків у квазідержавах, своєрідних "бантустанах" — окремих селах, селищах, станицях, волостях, повітах, інших регіонах за часів Центральної Ради і Української держави під проводом наказних, полкових, курінних, полковників, сотників, а за доби Директорії — просто батьків-отаманів.
Про конституціоналізм як політико-правову теорію тут уявлення майже не мали, але фактичні конституції, численні оригінальні політичні мінісистеми, наближені до державницьких форм і методів правління, у цих квазідержавах існували реально. У комплексному плані дане явище вітчизняного стихійного право- і державотворення 1917 — 1920 рр. майже не досліджувалось і являє собою величезну “білу пляму", яка очікує поглибленого аналізу державоподібних "бантустанів" на українських землях саме з боку фахівців-правознавців.Центральна Рада, гетьманат, Директорія, провідники ЗУНР врешті-решт головну ставку зробили на конституцію юридичну, на новітній конституціоналізм, апробований вже у вигляді класичного чи уявного конституціоналізму протягом тривалого часу (від 10 — 20 до 100 — 200 років) у так званих конституційних, правових державах Європи, Америки, деяких країнах Азії і навіть у Південній Африці та Австралії. Юридичні конституції і їх проекти у 1917 — 1920 рр. мали й могутні вітчизняні корені. Вони живились з добротного підгрунтя практики вітчизняного державотворення від Київської Русі до Геть- манщини, вітчизняного правотворення від “Руської правди" до статей-конституцій XVII — XVIII ст., фактичних фольклорних і козацьких конституцій, конституційних проектів українських декабристів, кирило-мефодіївських братчиків, драго- мановських схем, "партійних конституцій" численних українських громадських об'єднань початку XX ст., "доктри- нальних конституцій" тощо.
3.1.