Стаття 30. Оскарження рішень щодо надання безоплатної правової допомоги

1. Відмова органу виконавчої влади, органу місцевого самовряду­вання, установи у наданні безоплатної первинної правової допомоги, службових та посадових осіб у наданні первинної правової допомоги може бути оскаржена в установленому законом порядку до суду.

2. Рішення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правової до­помоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду.

За Конституцією України усі громадяни мають рівні права та обов’язків та мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України «Про місцеві державні адміністрації», передбачає, що вони забезпечують додержання прав і свобод громадян, розглядають звернення громадян, не стягуючи плати. До місцевих державних адмі­ністрацій громадяни можуть звернутись за вирішенням питань, що на­лежать до сфери повноважень місцевих державних адміністрацій, зок­рема це питання про надання безоплатної первинної правової допомоги.

Законом України «Про звернення громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1996, N 47, ст.256 ) встановлено, що громадяни можуть оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, в тому числі відмова органу виконавчої влади, органу міс­цевого самоврядування, установи у наданні безоплатної первинної пра­вової допомоги. Також, відповідно і до Цивільного процесуального ко­дексу України кожен громадянин має право звернутись до суду зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державно­го органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об’єднання гро­мадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє гро­мадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавст­ва, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийн­ятим за скаргою рішенням — безпосередньо до суду. Скарги на рішення вищих державних органів вирішуються в судовому порядку. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах громадянина за його уповноважен­ням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її роз­гляду повертаються громадянину. Крім цього, кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Кон­ституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономни­ми, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, ска­совуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, голо­вою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Накази керівників управлінь, відділів та інших структурних підроз­ділів місцевої державної адміністрації, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані головою місцевої державної адміністра­ції, відповідним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади.

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадя­нина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу. Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в термін, передбачений законодавством України.

Позовну заяву може бути подано до суду:

о у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна бу­ла дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

о у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача не пізніше ніж наступного дня після відкриття провадження у справі.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів держа­вної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організа­цій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці пода­ної скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розгля­дає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; кори­стуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це упов­новаження у встановленому законом порядку; одержати письмову від­повідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом пору­шень встановленого порядку розгляду звернень.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання грома­дян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно пе­ревіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження до­ступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випа­дках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповіда­ють закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати захо­дів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рі­шень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки за­яви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо від­шкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадяни­на не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан роз­гляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апа­рату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бю­джетних асигнувань.

Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, ор­ганізації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьо­му загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не мо­же перевищувати сорока п'яти днів.

Про результати розгляду громадянину повідомляється письмово або усно, за його бажанням. Необхідно звернути увагу на взаємну відпові­дальність як посадових осіб так і громадян. Так, посадові особи, винні у порушенні Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України. У разі задово­лення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рі­шення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані ма­теріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стяг­нення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бу­ти відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір від­шкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі ви­значається судом.