Склад і структура Верховної Ради України

Склад і структура Верховної Ради України є важливим над­банням держави і суспільства протягом останніх років і відо­браженням рівня і напрямів їх розвитку.

Загальний кількісний склад Верховної Ради та її структура визначаються Конституцією України.

Якісний склад Верховної Ради природно не передбачається ні Конституцією, ні законами, оскільки вибори до неї є вільни­ми і демократичними, проте Конституцією встановлюється ряд вимог до народних депутатів України. Зокрема, народним де­путатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадя­нин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Конституція 1996 року, на відміну від попередніх конститу­ційних актів, значно понизила віковий ценз народних депута­тів - з 25 до 21 року і підвищила ценз осілості з двох до п’яти років, а також встановила обмеження для осіб, які мають суди­мість.

Формування чисельного складу Верховної Ради відбуваєть­ся на основі Закону України «Про вибори народних депутатів України», прийнятому 25 березня 2004 р.. який передбачив перехід до нової, пропорційної системи виборів. Інші вибор­чі системи - мажоритарна і мажоритарно-пропорційна - ви­черпали або не виправдали себе. Так, мажоритарна система зумовлює проведення парламентських виборів у кілька турів, а мажоритарно-пропорційна не дозволяє сформувати стійку парламентську більшість через наявність значної кількості позапартійних народних депутатів, що обираються за цією системою.

Ефективність роботи парламенту залежить значною мірою від його структурованості, а вона, в свою чергу, - від партійності народних депутатів. В українському парламенті IV (XV) скли­кання близько половини народних депутатів (203) були поза­партійними. Найбільш масовими, численними і впливовими в парламенті були такі партії в особі їх фракції, як Комуністична партія України (56), Регіони України (52). Соціалістична партія України (26).

Хоча партійність народних депутатів є основою утворення фракцій, але вона не тотожна фракційності у всіх відношеннях, оскільки фракції нерідко об’єднують депутатів, які належать до кількох партій.

Найбільш актуальними проблемами подальшого розвитку і вдосконалення українського парламенту, з точки зору його якіс- ного і кількісного складу, є, зокрема: структуризація більшості складу парламенту на партійній основі; представництво в пар­ламенті юристів за фахом, представників інших гуманітарних професій, жінок, молоді, робітників і селян; вдосконалення ви­борчої системи з метою забезпечення обрання конституційного складу парламенту (450 народних депутатів) у найбільш стислі строки: недопустимість одночасного проведення кількох видів виборів (народних депутатів України, Президента України та місцевих виборів), оскільки це істотно впливає на рішення і ви­борців, і кандидатів, ускладнюючи їх прийняття; забезпечення значно більшої наступності у складі парламенту під час кожних виборів, оскільки при оновленні складу парламенту більше ніж на половину, що мало місце під час формування складу Верхо­вної Ради IV (XV) скликання, двох останніх скликань (XII і XIII), об'єктивно потрібен досить тривалий час (до 1-2 років) для до­сягнення парламентаріями і парламентом загалом необхідного професійного рівня.

Ефективність діяльності Верховної Ради залежить як від її складу, так і від її структури. Конституція України 1996 року в цілому залишила загальну структуру Верховної Ради без змін у вигляді однопалатного парламенту, проте значно оновила окремі її інститути.

Покладено початок створенню ряду елементів інфраструк­тури Верховної Ради: видавництва, парламентської бібліотеки. Інституту законодавства, друкованих органів - журналу «Віче», газети «ГЬлос України» та ряду інших.

Відповідно до чинної Конституції України (ст. 88) і Закону України «Про внесення змін до Конституції України» Верховна Рада України обирає з свого складу ГЬлову Верховної Ради. Пер­шого заступника і заступника ГЬлови та відкликає їх з цих по­сад.

ГЬлова Верховної Ради України має такі повноваження: 1) веде засідання Верховної Ради України; 2) організовує роботу Верхо­вної Ради України, координує діяльність її органів; 3) підписує акти, прийняті Верховною Радою України: 4) представляє Верхо­вну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; 5) організовує роботу апарату Верховної Ради України (ст. 88 Конституції України).

ГЬлова Верховної Ради України здійснює свої повноваження, передбачені чинною Конституцією, та у порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України.

Основними галузевими органами Верховної Ради є комітети Верховної Ради (таблиця № 1). Верховна Рада для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа на­родних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників та секретарів цих комітетів.

Таблиця № 1

Комітети Верховної Ради України VI скликання (станом на 15 вересня 2009 р.)

Основними функціями комітетів, як і постійних комісій, ма­ють бути такі:

1) законопроектна робота, яка включає насамперед організа­цію розробки за дорученням Верховної Ради України чи з власної ініціативи проектів законів та інших актів, що розглядаються Верховною Радою України;

2) участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням Державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів, з метою забезпечення доцільності, економічності та ефективності використання державних коштів;

3) попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, які відповідно до Конституції та законів України обираються, при­значаються або затверджуються Верховною Радою України, заслуховування та підготовка для розгляду Верховною Радою України відповідних висновків щодо цих кандидатур: обговорен­ня кандидатур посадових осіб, призначення яких відповідно до законодавства погоджується з комітетами, підготовка відповід­них висновків щодо цих осіб;

4) попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод, проектів перспективних програм економічного і соціально-куль­турного розвитку України, звітів про їх виконання та інших пи­тань. що розглядаються Верховною Радою України;

5) здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Кон­ституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ряди України, за відповідністю підзаконних актів Конституції/

законам України, а також вивчення ефективності їх застосу­вання.

Під час здійснення законопроектних робіт комітет, визначе­ний головним з певного законопроекту чи проекту іншого акта Верховної Ради України, узагальнює та систематизує пропозиції, поправки і висновки інших комітетів та готує іх на розгляд Вер­ховної Ради України. ГЬловний комітет має право також вносити пропозиції і поправки під час розгляду законопроекту на своєму засіданні.

Верховна Рада у межах своїх повноважень може створювати також тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

Крім того, для проведення розслідування з питань, що ста­новлять суспільний інтерес. Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувало не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради Укра­їни. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є ви­рішальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України. її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюється законом.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини призначаєть­ся на посаду і звільняється з посади Верховною Радою. Верховна Рада, здійснюючи парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, заслуховує щорічні доповіді Уповноваженого про стан дотримання та за­хисту прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Рахункова палата створюється для контролю за використан­ням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України.

Для успішного функціонування нових і оновлених структур Верховної Ради першочерговим є істотне зміцнення їх правової бази, зокрема оновлення законів про комітети Верховної Ради, про статус народного депутата та ряду інших; створення від­носно цілісної системи інфраструктури парламенту; ширше за­лучення до здійснення законодавчих, установчих і контрольних функцій Верховної Ради суб'єктів законодавчого, бюджетного, контрольного і установчого процесу; забезпечення тіснішої вза­ємодії Верховної Ради та її органів з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян.

3.