Функції та повноваження Верховної Ради України

Верховна Рада - парламент України здійснює ряд функцій, напрямків діяльності й має для їх реалізації відповідні повно­важення, передбачені Конституцією України. Визначення пар­ламенту як органу законодавчої влади обумовлене насамперед назвою однієї з його функцій (законодавчої функції), яка є пріо­ритетною, провідною, але далеко не єдиною.

Отже, функції Верховної Ради України - це основні напрям­ки діяльності українського парламенту.

Множинність функцій парламенту не суперечить його приро ді як органу законодавчої влади. Вона зумовлена тим. що парла­мент. як і інші органи державної влади, у властивих йому формах бере участь у здійсненні ряду функцій держави, як об'єктних, зу­мовлених змістом діяльності держави (політичної, економічної, соціальної, культурної, екологічної), так і інших функцій, зокре­ма «технологічних», владних (законодавчої, установчої тощо).

ГЬловними функціями Верховної Ради є: 1) законодавча: 2) представницька; 3) установча (державотворча, організаційна); 4) функція парламентського контролю; 5) бюджетно-фінансова функція: 6) зовнішньополітична функція.

Пріоритетною функцією Верховної Ради вважається законо­давча. Загалом вона являє собою передбачений Конституцією напрям діяльності Верховної Ради, який полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, (скасуванні) або в призупиненні їх дії.

Складовою частиною цієї функції Верховної Ради є також законопроектна робота, внесення законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення. Право законодавчої ініціати­ви у Верховній Раді України мають, зокрема, народні депутати України (ст. 93 Конституції України). Крім того. Верховна Рада забезпечує видання законів, наукові дослідження, у тому числі

16- з проблем ефективності й розвитку законодавства. науїсов < екс­пертизу законопроектів тощо.

Пріоритетним напрямом законодавчої функції Верховної Ради за новою Конституцією є внесення змін до Конституції України в межах і порядку.

Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради Укра­їни є. звичайно, прийняття законів. З змісту Конституції ви­пливає. що Верховна Рада може приймати закон з будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїн­ським референдумом та належать до повноважень Інших органів державної влади.

Відповідне положення знайшло своє відображення в Рішен­ні Конституційного Суду України від 2 березня 1999 р. № 2-рп (справа про комунальні послуги). ТЬк, Конституційний Суд Укра­їни вирішив, що. приймаючи Закон України "Про тимчасову за­борону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України», Верховна Рада України вийшла за межі повноважень, визначених Конституцією України, і втрутилась у повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, чим порушила статті 6 і 19 Конституції України.

Конституцією передбачається коло питань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92 Конституції Укра­їни. лише законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; осно­вні обов’язки громадянина; громадянство: правосуб’єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства: права ко­рінних народів і національних меншин; порядок застосування мов. Основну групу питань виключно законодавчого регулю­вання складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так. лише законами України визначаються: засади використання природних ресурсів, виключної (морської) еко­номічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв язку; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім ї. охорони дитинства, материнства, батьківства; вихован­ня. освіти, культури й охорони здоров'я; екологічної безпеки: правовий режим власності: правові засади і гарантії підпри­ємництва: правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання: засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи: засади регулювання демографічних і міграційних процесів.

Виключно законами визначаються основи політичної систе­ми. організація і діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, зокрема засади утворення і діяльності політич­них партій, інших об'єднань громадян, засобів інформації: орга­нізація і порядок проведення виборів і референдумів: організація і порядок діяльності Верховної Ради України, статус народних депутатів України: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статис тики та інформатики; судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, органів і установ виконання пока­рань: основи організації і діяльності адвокатури.

Виключно законами також визначаються територіальний устрій України: засади місцевого самоврядування: статус сто­лиці України: спеціальний статус інших міст: правовий режим державного кордону: основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку: правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзви чайної екологічної ситуації.

Традиційним функціями парламенту є також законодавче визначення засад цивільно-правової відповідальності: діянь, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними право­порушеннями та відповідальність за них.

Крім того, виключно законами встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України: система оподат­кування. податки і збори: засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України: порядок утворення і погашення внутріш­нього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів. їх види і інше. Законами встановлюються також порядок використання і захисту державних символів; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання: держав­ні нагороди: державні свята: одиниці ваги, міри і часу, поря­док встановлення державних стандартів; порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон.

Представницька функція Верховної Ради являє собою вид діяльності парламенту України, що полягає в представни­цтві Українського народу - громадян України всіх національ­ностей -у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів.

Основними складовими змісту цієї функції є, зокрема, при­значення всеукраїнського референдуму з питань, визначених Конституцією, та виборів: обговорення питань внутрішньої і зо­внішньої' політики та визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики: затвердження загальнодержавних програм економіч­ного. науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; заслуховування щорічних та поза­чергових послань Президента України до народу про внутрішнє та зовнішнє становище України; прийняття законів, внесення змін до Конституції і законів та інших правових актів тощо. Адже загальновизнано, що парламенти є не лише законодавцями, а й «великим жюрі» кожної нації.

Іншою не менш важливою функцією Верховної Ради України з числа її головних функцій є установча (державотворча) функція. Пріоритетними напрямами діяльності парламенту зі здійснення цієї функції є. звичайно, формування або участь у формуванні органів виконавчої і судової влади. Але ці напрями далеко не ви­черпують собою установчу функцію Верховної Ради. Ця функція охоплює собою також такі напрями державотворчої діяльності Верховної Ради, як формування власних, парламентських струк­тур: призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприяння формуванню органів місцевого самоврядування; вирішення питань, що стосуються інших елементів (атрибутів) механізму держави: територіального устрою. Збройних Сил України та інших складових механізму держави.

ГЬловним напрямом діяльності Верховної Ради України зі здійснення установчої функції є. звичайно, формування Уряду. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. Верховна Рада України призначає за поданням Президента України Прем'єр-міністра України. Мі­ністра оборони України. Міністра закордонних справ України, а також призначає за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України. ГЬлову Антимонопольного ко­мітету України. ГЬлову Державного комітету телебачення та ра­діомовлення України. ГЬлову Фонду державного майна України, звільняє зазначених осіб з посад, вирішує питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України.

Іншим не менш важливим напрямом установчої діяльності Верхової Ради є формування органів судової влади та участь у призначенні Генерального прокурора України. Зокрема. Верхо­вна Рада України призначає на посади та звільняє з посад тре­тину складу Конституційного Суду України, обирає суддів без­строково, надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора України: може висловлювати недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Поряд з цими напрямами установчої діяльності Верховна Рада має ряд повноважень щодо формування інших органів державної влади і державних організацій та служб. Зокрема. Верховна Рада призначає на посаду та звільняє з посади за по­данням Президента України ГЬлову Служби безпеки України: призначає на посаду та звільняє з посади ГЬлову Національного банку України за поданням Президента України: призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення: призначає на посади та звільняє з посад членів ЦВК за поданням Президента України: затверджує загальну структуру, чисельність, визначає функції Служби безпеки України. Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України.

Складовим напрямом установчої діяльності Верховної Ради України є також формування внутрішніх структур Верховної Ради. Зокрема. Верховна Рада України обирає зі свого складу ГЬлову Верховної Ради України. Першого заступника і заступ- ника ГЬлови Верхової Ради України та відкликає їх з цих посад, для здійснення законопроектної роботи, підготовки 1 попере­днього розгляду питань, віднесених до її повноважень, вико­нання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретаріатів цих комітетів; у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань та для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна трети­на від конституційного складу Верхової Ради України; призна­чає на посаду та звільняє з посади керівника апарату Верхової Ради України; затверджує кошторис Верховної Ради України та структуру його апарату.

Верховна Рада також призначає на посади та звільняє з посад ГЬлову та інших членів Рахункової палати: призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заслуховуючи його щорічні доповіді про стан до­тримання та захисту прав і свобод людини в Україні.

Значне місце в діяльності Верховної Рад и України, як і парла­ментів інших країн, займає парламентський контроль. За чин­ною Конституцією України функція парламентського контролю не лише залишилась за ним, але й певною мірою збагатилась.

Основними напрямками контрольної діяльності Верховної Ради є: 1) контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України, від­повідно до Конституції та Закону України «Про внесення змін до Конституції України»; 2) парламентський контроль за додержан­ням конституційних прав 1 свобод людини 1 громадянина та їх захист, що здійснюється через Уповноваженого Верховної Ряди України з прав людини; 3) бюджетно-фінансовий контроль, що здійснюється насамперед через Рахункову палату: 4) прийняття рішення Верховною Радою України про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи Комітету Верховної Ради України; 5) запит народного депутата України на сесії Верхо­вної Ради України; 6) здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії в межах, визначених Конституцією та Законом України «Про внесення змін до Конституції України*.

Багатогранною за змістом і формами є бюджетно-фінансова функція Верховної Ради. Верховна Рада має значні повнова­ження зі здійснення цієї функції'. Вона затверджує законом Державний бюджет та вносить у відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за виконанням Державного бюдже­ту України, приймає рішення щодо звіту про його виконання (ст. 85 Конституції України).

Про зовнішньополітичну функцію Верховної Ради свідчать такі її повноваження, як визначення засад зовнішньої політи­ки: законодавча діяльність в галузі зовнішніх зносин; надан­ня Верховною Радою у встановлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України; затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України, указів про вве­дення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих Ті місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголо­шення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; про схвалення рішення про надання військової допомо­ги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних сил інших держав на територію України.

Підтвердженням наявності у Верховної Ради відповідних зо­внішніх функцій є її міжпарламентські зв'язки, зовнішньоеконо­мічна діяльність, діяльність у сфері митної справи, щодо основ національної безпеки, організації Збройних Сил України; щодо правового режиму воєнного і надзвичайного стану, які визна­чаються виключно законами України.

Поряд із законодавчою, представницькою, установчою, контрольною, бюджетно-фінансовою та зовнішньополітичною функціями як головними функціями парламенту. Верховна Рада України, як і парламенти багатьох країн, здійснює й ряд інших функцій, зокрема об'єктні функції, тобто ті. що опосередковують собою зміст діяльності держави. ГЬловними об єктними функ­ціями держави є: політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна (з числа внутрішніх функцій) і захисна (оборонна), зовнішньополітична, зовнішньоекономічна та інші (з числа зо­внішніх функцій держави).

Оскільки ці функції держави здійснюють насамперед і голо­вним чином органи державної влади, в тому числі законодавчої, то природно, що всім цим органам державної влади або при­наймні їх переважній більшості, властиві функції, аналогічні основним об’єктивним функціям держави.

Зокрема, Верховна Рада як орган законодавчої влади здій­снює серед внутрішніх функцій: політичну, економічну, соціаль­ну. культурну та екологічну функції, а серед зовнішніх - оборон­ну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну та інші зовнішні функції.

4.