Політичні права і свободи громадян України

Політичні права громадян України, поряд з громадянськими правами і свободами, є пріоритетними у системі конституційних прав і свобод людини й громадянина. Політичні права і свободи належать громадянам України і виражають зміст правовідносин між особою і державою.

До політичних прав і свобод людини і громадянина тради­ційно відносять право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації (ст. 36); право громадян України брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38); право громадян України збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39); право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування (ст. 40).

Політичні права і свободи громадян України - це консти­туційно визначена міра можливої політичної поведінки особи.

насамперед участі у безпосередньому народовладді, здійсненні державної влади і місцевого самоврядування, в яких особа ви­ступає передовсім як громадянин України, учасник суспільно- владних відносин

Особливістю політичних прав і свобод людини і громадянина є те, що, за винятком права на об'єднання в неполітичні орга­нізації і права на індивідуальні та колективні звернення, вони належать виключно громадянам України, які досягли 18 років і набули повної правосуб’єктності. На відміну від громадянських (особистих) прав, які за своєю природою є невідчужуваними, політичні права можуть обмежуватися відповідно до закону в інтересах національної безпеки та громадського порядку, а та­кож стосовно громадян України, визнаних у судовому порядку недієздатними.

Ще однією особливістю політичних прав і свобод громадян України є високий ступінь їх гарантованості не лише на наці­ональному. а й на міжнародному рівні. Рівень гарантованості політичних прав і свобод постійно під дається моніторингу з боку впливових міжнародних організацій (ООН. ЄС, Рада Європи. ПАРЄ та ін.) і свідчить про рівень демократії в Україні.

До того ж саме втілення політичних прав громадян України сприяло реалізації національного державотворення, що підтвер­дили події, пов’язані з всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р. та Помаранчевою революцією 2004 р.

Найбільш узагальненим і системоутворюючим щодо інших політичних прав і свобод є право громадян України брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїн­ському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38 Конституції України). По суті це право закріплює гарантовану можливість для громадян України брати участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади та місцевого самоврядування.

Наступним важливим політичним правом громадян України є право на свободу об’єднання у політичні партії та громад­ські організації (ст. 36) для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, що ви­значені в ст. 37 Конституції України та чинному законодавстві України.

Особливо важливим на сьогодні є право громадян на участь у створенні політичних партій України. У зв'язку з проведен­ням політичної (конституційно-правової) реформи в Україні 2005-2009 років, що позначилася переходом до парламентсько- президентської форми державного правління та пропорційної виборчої системи, політичні партії та їх блоки стають головним, пріоритетним суб’єктом конституційно-правових відносин. По­рядок їх утворення і діяльність регулюється Законом України «Про політичні партії» 2001 року.

На відміну від права на створення і участь у діяльності полі­тичних партій, право засновувати громадські організації мають не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадян­ства.

Утім Конституція України в ст. 37 визначає й підстави для заборони діяльності політичних партій та громадських органі­зацій. До них відносяться програмні цілі або дії. спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіаль­ної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалюван­ня міждержавної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення. До того ж Основний Закон забороняє утворення воєнізованих формувань у складі політичних партій і громадських організацій. Також не допуска­ється створення і діяльність організаційних структур політич­них партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних організаціях і установах.

Окрім виборів і референдумів, існують й інші форми безпосе­редньої реалізації народного суверенітету - мирні збори, мітин­ги. походи, демонстрації та ін. Події, пов’язані з Помаранчевою революцією, довели ефективність цих форм прямого народо­владдя та їх значний політичний потенціал. Важливо й те. що збори, мітинги, походи, демонстрації, які відбувалися в Україні в 2004 році, мали абсолютно легітимний характер і були перед­бачені чинною Конституцією України.

Основний Закон у ст. 39 встановлює право громадян Украї­ни збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіща­ються органи виконавчої влади чи органи місцевого самовряду­вання. Ці форми безпосередньої демократії дозволяють грома­дянам України вільно висловлювати свої погляди, відстоювати свої політичні переконання та акцентувати уваїу громадськості на тих чи інших політичних проблемах.

З метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охо­рони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей допускається обмеження реалізації права на збори, мітинги, походи та демонстрації на підставі рішень суду.

Визначене у ст. 40 Конституції України право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого са­моврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк, або право на звернення (пети­ції) є засобом забезпечення інших політичних прав громадян і формою реалізації права громадян України брати участь в управ­лінні державними справами та формою громадського контр­олю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх службових і посадових осіб. Але право на звернення поширюється не тільки на громадян України, а й на іноземців та осіб без громадянства, що законно перебувають в Україні, й тому дозволяє вирішувати й інші важливі суспільні проблеми, окрім політичних. Порядок реалізації цього права визначається Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.

5.