Питання 2. Юридичні властивості та функції конституції.
Властивості Конституції України — це її специфічні риси, які відрізняють Конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують сутність та зміст Основного Закону України.
Зазвичай виділяють юридичні, політичні та ідеологічні властивості Конституції України.
1. Конституція України як Основний Закон є головним джерелом національного права України, ядром усієї правової системи, юридичною базою чинного законодавства.
2. Конституція України характеризується юридичним верховенством, що означає її пріоритетне становище в системі національного законодавства України, вищу юридичну силущодо всіх інших правових актів.
3. Важливою юридичною властивістю Конституції України є її стабільність, яка забезпечується особливим, ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень.
4. До юридичних властивостей Конституції України можна також віднести пряму дію її норм, що згідно з ч. 3 ст. 8 Конституції України означає можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.
5. Юридичною властивістю Конституції України є її особлива правова охорона, яка має на меті забезпечити дотримання конституційних положень, верховенства і стабільності Конституції України, її захист від порушень як «знизу» — фізичними і юридичними особами, так і «згори» — різними гілками державної влади.
Саме поняття «правова охорона Конституції» розглядається у двох значеннях — широкому та вузькому.
У широкому значенні — це сукупність політичних, економічних, юридичних,соціальних, освітньо-виховних заходів, спрямованих на забезпечення дії Конституції та запобіганню порушень її положень.
У вузькому значенні правова охорона Конституції розглядається як сукупність засобів, гарантій щодо забезпечення юридичної дії конституції. Найважливішими елементами системи правової охорони конституції України є:
1) особливий порядок прийняття та зміни Конституції;
2) конституційний контроль;
3) конституційно-правова відповідальність вищих органів державної влади та їх посадових осіб за порушення Конституції;
4) тлумачення конституції;
5) можливість заборони політичних партій;
6) надзвичайний стан.
Охорона Конституції України може здійснюватися лише правовими засобами. Вони передбачають застосування органами державної влади, їх посадовими особами відповідних формі методів діяльності в рамках наданої їм компетенції.
При цьому, правову охорону Конституції України здійснюють:
1. Вищі органи державної влади: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Так, наприклад, згідно Конституції України Президент України є гарантом додержання Конституції України (ч. 2 ст. 102), Верховна Рада України усуває Президента України з поста у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (п. 10 ст. 85) та здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України(п. 13 ст. 85), Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України (п. 1 ст. 116) тощо.
2. Правоохоронні органи (суди, прокуратура), центральні та місцеві органи виконавчої влади.
3. Орган конституційної юрисдикції (Конституційний Суд України), який є основним, визначальним елементом системи правових засобів охорони Конституції України. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.
4. Збройні сили України, на які покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина 2 ст. 17 Конституції України).
5. Громадяни України. Активні форми охорони Конституції України громадянами передбачені в її тексті. Так, ст. 55 встановлює, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Функції конституції — це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції. Функції Конституції обумовлені її змістом, тією роллю, яку вона виконує в регулюванні суспільних відносин, задоволенні соціальних потреб.
Багатство змісту, складність суспільних відносин обумовлює багатоплановість функцій та їх спрямованість. Одна група таких функцій "обслуговує" потреби Конституції, інша - виходить далеко за межі Конституції як політико- правового феномену. Конституція виступає як невід’ємний елемент всієї соціальної організації, як соціальне благо, ефективний регулятор і перетворювач суспільних відносин. Функції Конституції розкривають її сутність стосовно тих завдань які стоять перед суспільством на конкретному етапі його розвитку, при чому не рідко одне й те ж завдання вирішується за допомогою кількох функцій. Функції Конституції поширюються на всі сфери суспільного життя, про що свідчить зміст Основного Закону, на ті суспільні відносини, які охоплюються дією Конституції. Функції Конституції мають багато спільного з основними функціями права; більше того вони базуються на них. Однак функції Конституції не вичерпуються політичними, юридичними та іншими сферами.За сферами впливу Конституції на суспільні відносини насамперед розрізняють такі її функції як, політичну, економічну, соціальну, культурну, ідеологічну. Конституції притаманні також установча, правотворча, системоутворююча, методологічна, прогностична та інші функції. Зміст економічної функції полягає в тому, що Конституція фіксує основоположні суспільні відносини, які складають економічні устрій суспільства, базу, на якій функціонують всі інші інститути. Закріплення в Конституції фундаменту суспільства, різноманітних форм власності, створює умови для реалізації економічної політики України, успішного функціонування її господарського механізму. Зміст і особливості політичної функції визначається тим, що Конституція - не тільки правовий але й політичний документ, який закріплює основні засади політики в різноманітних сферах суспільства й держави. Політична функція Конституції полягає в тому, що вона формує найсуттєвіше в політиці, а саме - належність влади в країні, внутрішню і зовнішню політику, державний лад.
Саме Конституція закріплює інтереси і волю народу, його державний та національний суверенітет на найвищому законодавчому рівні. Конституція справляє величезний ідеологічний вплив на волю і поведінку мас. Акумулюючи найбільш істотні моменти світогляду, в основі якого лежить ідея народного суверенітету. Конституція водночас формує певний тип суспільної свідомості, невід’ємною частиною якої є правосвідомість. Це сприяє формуванню позитивних установок, подоланню антигромадських мотивів. З цих позицій можна стверджувати про наявність у Конституції ідеологічної (культурної) функції.Установча функція спрямована на здійснення первинного юридичного оформлення найважливіших соціальне - економічних і політичних інститутів суспільства. За допомогою установчих норм визначається устрій держави, впроваджується в життя передусім політичні та управлінські структури, різноманітні інститути демократії, закріплюється система державних органів, визначаються їх повноваження. Роль установчої функції Конституції, таким чином, полягає в тому, що вона встановлює найважливіші інститути суспільства і держави, визначає їх спрямованість. Правотворча функція Конституції реалізує себе за допомогою норм, які визначають основу правового статусу суб’єктів конституційних відносин: громадян, державних і громадських органів. Правоохоронна функція Конституції полягає у забезпеченні належної дії інститутів і норм Основного Закону, що досягається за допомогою специфічного механізму відповідальності. В основі такого механізму лежать конституційні санкції: визнання поведінки неконституційною, скасування чи призупинення дії актів державних органів, тощо. Сутність інтегративної функції в тому, що Конституція відіграє роль своєрідного інструменту який об’єднує всі ланки правової системи в одне ціле, при чому таке об'єднання - не механічне, безсистемне, а ґрунтується на основі відповідних вимог і принципів. Типовими в цьому відношенні є конкретні норми Конституції про економічну систему які визначають вихідні положення для цивільного, земельного, господарського та інших галузей права. Системоутворююча функція Конституції зводиться не тільки до того, щоб забезпечити цілісність і збалансованість правової системи, її динамізм і стабільність. Вона визначає принципові вимоги що до призначення, змісту й методів галузей права, окреслює єдині засади правотворчості і застосування права, законності і правопорядку, слугує своєрідним нормативним орієнтиром.
Таким чином, за місцем і роллю Конституції в суспільному житті її основні функції поділяються на соціальні і нормативне - правові. Соціальними функціями є: політична, економічна, соціальна, культурна (ідеологічна) та інші. Правові функції: установча, регулятивна, інтеграційна, охоронна. Головне призначення Конституції, що реалізується в її функціях, - не політика, не ідеологія а фундаментальні засади вільного суспільства вільних людей.