Питання 2. Сувернітет - поняття, сутність, види.
Суверенітет походить від французького слова, що означає незалежність. Це поняття з явилось в політичному лексиконі ще в кінці ХУІ століття в працях французького реформатора Жана Бодена.
В сучасному тлумаченні суверенітет - це незалежність держави. Розрізняють дві сторони державного суверенітету: - внутрішню, яка виражає верховенство і повноту державної влади по відношенню до всіх інших організацій в політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління та юрисдикцію в межах державної території; -зовнішню, яка виражає незалежність держави у взаємовідносинах з іншими державами, неприпустимість втручання у внутрішні справи ззовні.Варто підкреслити, що на відміну від Конституції УРСР, суверенітет сучасної української держави не декларативний, а наповнений реальним змістом. “Суверенітет України поширюється на всю її територію”, ’’Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою ’/стаття 2 Конституції України/. Без власних грошей, митниць, а також володіння національними багатствами не може бути суверенітету. З цього приводу в ст.13 Конституції стверджується: “Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної /морської/ економічної зони є об’єктами права власності українського народу”. “Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладається на Збройні сили України,, /ст.17/.Крім того, на території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Щодо виникнення певних колізій при спробах керівників державних органів укласти договори з іншими державами, які суперечать суверенітету України, то Конституція нагадує їм про можливість укладення таких договорів лише в разі внесення змін до Конституції7ст.9/.
В юридичній теорії розрізняють :
Державний суверенітет - важлива ознака держави, верховенство державної влади всередині країни та її незалежність у зовнішньополітичній сфері.
Народний суверенітет - повновладдя народу, тобто наявність засобів і механізмів, що забезпечують реальну участь населення в управлінні справами держави і суспільства; визнання народу єдиним джерелом влади.
Національний суверенітет -повновладдя нації, її політична свобода, право і реальна можливість визначати характер свого національного життя, в тому числі політично самовизначатися аж до відокремлення та утворення самостійної держави. Ці три види суверенітету, без наявності яких не може бути справжньої демократичної держави, дістали своє закріплення в Декларації про державний суверенітет України. Насамперед було проголошено “державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.”/16 липня 1990 року/. Зазначено також, що “ громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України. Народ України є єдиним джерелом влади в Республіці. Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР. Від імені усього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР.
Національний суверенітет було закріплено так : “Українська РСР як суверенна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід ємного права на самовизначення. Українська РСР здійснює захист і охорону національної державності українського народу.”
3 серпня 1990р. Верховна Рада Української РСР як вищий представницький орган суверенної держави прийняла закон “Про економічну самостійність України”, як необхідну умову державного суверенітету. В законі проголошувалося, що Україна самостійно : - визначає економічний статус і стратегію соціально-економічного розвитку; - визначає структуру народного господарства, пріоритетні напрями господарської діяльності, форми і методи господарювання та управління суспільним виробництвом; - здійснює фінансово-бюджетну, грошово-кредитну, цінову, інвестиційну, науково-технічну і зовнішньоекономічну політику.
Зазначалося, що економічна самостійність УРСР базується на таких основних принципах :- власність народу республіки на її національне багатство та національний дохід ;
- різноманітність і рівноправність форм власності та її державний захист ;
- децентралізація власності і роздержавлення економіки;
- повна господарська самостійність і свобода підприємництва усіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів України;
- самостійність регулювання грошового обігу ;
- захищеність внутрішнього ринку.
В цілому Закон було спрямовано на забезпечення економічної самостійності Української РСР у складі Союзу РСР в умовах поступового переходу до ринкової економіки. З розпадом СРСР ряд положень цього акта втратили свою актуальність, але багато норм, що стосуються внутрішніх аспектів економічної політики України, і сьогодні мають принципове значення. Наступним кроком на шляху утвердження суверенітету українського народу було проголошення Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991р. незалежності України і створення самостійної української держави Україна. В Акті проголошення незалежності України читаємо : “Верховна Рада урочисто проголошує : - незалежність України та створення самостійної української держави -України. - територія України є неподільною і недоторканою. - віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Першого грудня 1991 року народ України на республіканському референдумі проголосував за державну незалежність. Україна стала суверенною державою.
Суверенність є обов’язковою передумовою конституційного ладу в будь-якій державі. Держава здатна виражати волю своїх громадян, у повному обсязі гарантувати їх права і свободи лише тоді, коли вона є суверенною. Суверенітет як обов’язковий атрибут державної влади виступає якісною рисою держави і становить важливу засаду конституційного ладу України. Ознаками суверенітету Української держави є:
-верховенство державної влади на всій території України;
-єдність і неподільність державної влади;
- незалежність і самостійність державної влади.
Верховенство державної влади означає: по-перше, її не обмеженість нічим і ніким, за винятком народного суверенітету(установчої влади народу України), Конституції України, громадянського суспільства, природного права і законів; по-друге, відсутність на території України будь-якої іншої конкуруючої влади, яка б могла видавати легітимні закони; по-третє, підпорядкованість державній владі всіх громадян, їх об’єднань, органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.
Єдність державної влади полягає в наявності єдиної системи органів державної влади (законодавчої, виконавчої та судової), які мають єдині цілі та завдання діяльності, що забезпечує певну ступінь керованості суспільством.
Незалежність і самостійність державної влади означає, по-перше, її правоспроможність приймати нормативні акти та забезпечувати їх виконання за допомогою засобів державного примусу самостійно, без впливу інших сил; по-друге, відсутність залежності (політичної, фінансової, організаційної тощо) органів державної влади від будь-кого всередині держави та за її межами. Таким чином, державний суверенітет характеризує повноту законодавчої, виконавчої та судової влади держави на її території, що виключає наявність будь-якої конкуруючої влади, а також не підпорядкованість держави владі іноземної держави у сфері міжнародного спілкування.
Конституційно-правовими ознаками України як суверенної держави є:
1) установчий характер державної влади України —прийняття Конституції України, внесення до неї змін і доповнень; встановлення засад конституційного ладу; визначення форми правління та форми державного устрою Української держави; встановлення системи органів державної влади та визначення їх структури, порядку формування та компетенції;визначення взаємовідносин держави з людиною і громадянином, інститутами громадянського суспільства;
2) територіальна цілісність. Кожна суверенна держава має свою державну територію. Згідно з міжнародним правом державною територією є частина земної кулі, яка належить певній державі і в межах якої вона здійснює своє територіальне верховенство.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Складовими державної території України є її суша, води, надра та відповідний повітряний простір. Деякі суверенні права Україна здійснює також і в межах територій зі змішаним правовим режимом(континентальний шельф та економічна зона). Державна територія України в межах наявного кордону є цілісною і недоторканною (ч. 3 ст. 2 Конституції України). Цілісність державної території України полягає в забороні її насильницького поділу. Недоторканність державної території України означає те, що всі інші держави зобов’язані утримуватися від будь-яких зазіхань на територію України відповідно до загальновизнаних принципів міжнародного права, закріплених у Статуті ООН та в інших міжнародних договорах. Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу;3) єдиний конституційний простір. Конституція України є юридичною базою для формотворчої діяльності всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, вона визначає зміст та напрямки розвитку галузевого законодавства. До складу України входить автономне утворення — Автономна Республіка Крим (АРК), яка має Конституцію Автономної Республіки Крим (ч. 1 ст. 135 Конституції України). Право приймати Конституцію АРК належить Верховній Раді АРК, але вона набуває чинності лише після затвердження Верховною Радою України не менш як половиною від її конституційного складу. Такий порядок прийняття та затвердження Конституції АРК забезпечує їй відповідне місце в системі законодавства України, складовою частиною якого вона є;
4) громадянство. Одним із виявів суверенітету держави є встановлення громадянства. Згідно зі ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Принцип єдиного громадянства має на меті уникнення випадків кумуляції громадянства окремих осіб (подвійного громадянства або біпатризму)і забезпечення тим самим єдиного правового статусу для всіх громадян України;
5) єдина грошово-кредитна система.
Наявність власної грошової одиниці є важливим виявом державного суверенітету. Ст. 99 Конституції України визначає, що грошовою одиницею України є гривня;6) національні Збройні сили. Державний суверенітет передбачає реальну здатність держави забезпечити свою внутрішню і зовнішню безпеку. Оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Конституція України (ч. 2 ст. 17) покладає на Збройні сили України;
7) міжнародна правосуб'єктність. Україна як суверенна держава є повноправним суб’єктом міжнародного права, може вступати у відносини з іншими суверенними державами, вступати до міжнародних організацій, укладати міжнародні договори тощо. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (ст. 18 Конституції України);
8) офіційний статус державної мови. Державною мовою вважається визнана конституцією або чинним законодавством основна мова держави. Згідно з ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Це покладає на державу обов’язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. У той же час держава гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України;
9) державні символи. Важливими ознаками суверенної держави є державні символи: Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн і столиця.
Державний Прапор — це офіційний відмінний знак (емблема) держави, символ її суверенітету. Згідно з Конституцією України (ч. 2 ст. 20) Державний Прапор України являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
Державний Герб — це відмінний знак, що є офіційною емблемою держави, яка зображується на прапорах, грошових знаках, печатках та деяких офіційних документах. Згідно з Конституцією України(ч. 3 ст. 20) Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. При цьому головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) — ч. 4 ст. 20 Конституції України.
Державний Гімн — музично-поетичний твір, який разом з державним гербом і державним прапором є офіційним символом держави. Конституція України (ч. 5 ст. 20) визначає, що Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Текст Державного Гімну України був затверджений Законом України «Про Державний Гімн України» від 6 березня2003 р. Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського.
Відповідно до ч. 7 ст. 20 Конституції України столицею України є місто Київ.