Підстави класифікації конституційно-правових норм
Щодо класифікації та об’єднання конституційно-правових норм. Класифікація — це розподіл конституційно-правових норм на окремі їх види залежно від різних критеріїв. Існують такі критерії для їх класифікації.
За змістом конституційно-правові норми поділяють на такі, що регулюють: а) основні засади конституційного ладу в Україні; б) основи правового статусу людини і громадянина; в) основи безпосередніх форм народовладдя; г) основи конституційного статусу державних органів і їх посадових та службових осіб; д) основи статусу місцевого самоврядування; е) основи територіального устрою України. За характером диспозиції норми виділяють: а) заборонні; б) зобов’язальні; в) уповноважуючі; г) дозвільні тощо. За ступенем визначеності диспозиції розрізняють:а) імперативні; б) диспозитивні. За призначенням у механізмі правового регулювання розрізняють норми: а) матеріальні; б) процесуальні. За часом дії характеризують норми: а) постійно діючі; б) тимчасово діючі. За їх юридичною силою розрізняють норми: а) конституційні; б) конституційних законів; в) органічних законів; г) поточних законів; д) підзаконних нормативно-правових актів; е) конституційних нормативних договорів; є) конституційних правових звичаїв тощо. За структурою конституційно-правові норми можуть мати варіації: «диспозиція», «гіпотеза-дис- позиція», зрідка — «гіпотеза — диспозиція — санкція», отже поділяються на: а) одноелементні; б) двочленні; в) тричленні. До одноелементних відносять: а) норми-дефініції; б) норми-принципи; в) норми-програми; г) норми-декларації; д) норми-правила. За способом визначеності в них гіпотези виділяють конституційні норми з гіпотезою: а) абсолютною;
б) визначеною; в) відносно визначеною; г) невизначеною тощо. За способом дії розрізняють норми: а) прямої дії; б) безпосередньої дії. За сферою дії розрізняють норми: а) загальні; б) місцеві; в) локальні. Існують і інші критерії для класифікації конституційно-правових норм на певні групи. Так, О. Фрицький вважає, що залежно від органу, який прийняв конституційно-правові норми вони поділяються на такі, що прийняті:
а) референдумом; б) Верховною Радою України; в) Конституційним Судом України; г) Президентом України. Водночас, коло суб’єктів, котрі мають право приймати похідні конституційно-правові норми, не обмежуються лише вищевказаними, їх кількість значно більша.
Отже, конституційно-правові принципи і норми є первинним елементом системи галузі конституційного права України. Вони об’єднуються у різні групи і утворюють конституційно-правові інститути.
6.5.