Інститути конституційного права України

Під Інститутом (від лат. іпзШиіит - настанова, установа) конституційного права прийнято розуміти: сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових суспільних відносин 1 утворюють однорідну групу: відповідну систему норм конституційного права, які регулюють однорідні і взаємопов’язані суспільні відносини, що складають відносно самостійну групу; визначена сукупність юридичних норм, що регулюють якісно однорідні і взаємопов'язані відносини, що утворюють досить відокремлену і сталу групу; сукупність від­носно обумовлених норм конституційного права України, що регулюють однорідні суспільні відносини всередині галузі права: об’єднання норм конституційного права за характером і змістом тощо^[13].

Отже, інститут конституційного права - це основний складовий елемент системи конституційного права України, який об'єднує об'єктивно сформовану, цілісну і відносно обосо- блену групу функціонально взаємообумовлених і структурно взаємопов'язаних норм конституційного права, які регулюють найбільш споріднені суспільні відносини, що є предметом кон­ституційного права.

Інституту конституційного права властиві такі загальні юри­дичні ознаки, як єдність нормативного матеріалу; цільність і завершеність регулювання чітко визначеного виду суспільних відносин, що є предметом конституційного права; однорідність суспільних відносин (тобто певного сегмента цих відносин), які є об’єктом впливу норм, об’єднаних у конкретний інститут кон­ституційного права: єдність загальних положень, принципів, понять та конструкцій інституту; автономність існування нор­мативного матеріалу в межах інституту; функціональна спеціа­лізація (спрямованість) норм у межах інституту; зовнішнє уосо­блене закріплення інститутів права у вигляді окремих розділів Конституції України, самостійних законів, самостійних розділів законів чи підзаконних нормативно-правових актів тощо.

До того ж інститути конституційного права мають власну внутрішню організацію, тобто структуру, під якою слід розумі­ти їх внутрішню побудову, зміст якої визначається генетико- онтологічними, структурно-предметними і функціональними правовими зв'язками між нормами конституційного права, об'єднаними у межах такого інституту. Тобто структура інсти­туту конституційного права України — це взоелюзв язок функ­ціонально обумовлених і структурно упорядкованих складових інституту конституційного права України.

Основними елементами структури інститутів конституційно­го права України є: нормативний зміст конкретного інституту конституційного права України, який виражається в титульній категорії цього інституту; принципи інституту конституційного права України; функції інституту конституційного права Укра­їни; конституційно-правовий статус учасників правовідносин, які регулюються норами інституту конституційного права Укра­їни (права й обов’язки основних інституціоналізованих суб'єктів й організаційно-правові форми їх діяльності); конституційно- правові режими інститутів конституційного права України; га­рантії інституту конституційного права України^[14].

Інститути конституційного права є різноманітними за своїми юридичними властивостями. Зокрема, за предметом слід ви­діляти такі основні інститути конституційного права України: інститут основ конституційного ладу, інститут конституційно- правового статусу людини і громадянина, інститут форм безпо­середньої демократії. інститут парламентаризму, інститут глави держави, інститут виконавчої влади, інститут судової влади, інститут конституційної юстиції, інститут контрольно-наглядо­вої влади, інститут територіального устрою, інститут місцевого самоврядування тощо.

Інститут основ конституційного ладу України представле­ний сукупністю конституційно-правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов язані з загальними засадами суспільно­го та державного ладу в Україні. Цей інститут визначає основні принципи суспільного і державного ладу України, завдання і цілі держави і суспільства.

Інститут основ конституційного ладу об’єктивізується, в пер­шу чергу, в Розділі 1 «Загальні засади» Конституції України та інших нормативних положеннях чинного законодавства Укра­їни. Зокрема. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. втілює саме норми конституційного права, що будуть покладені в основу конституційної реформи, націленої, в першу чергу, на якісну зміну основ суспільного та державного ладу України.

Іншим важливим інститутом конституційного права є ін­ститут конституційно-правового статусу людини і грома­дянина в Україні. Він представлений сукупністю конституцій­но-правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з належністю особи до громадянства України та правами, сво­бодами і обов’язками людини і громадянина та їх гарантіями. Цей інститут насамперед регулює підстави і порядок набуття громадянства України, підстави і порядок припинення грома­дянства України та конституційно-правовий статус органів, що уповноважені вирішувати питання, пов'язані з громадянством України. Окрім того, відповідні норми забезпечують правове регулювання конституційно-правового статусу іноземців і осіб без громадянства в Україні.

Основною складовою частиною цього інституту є норми, що регулюють права, свободи і обов’язки людини і громадянина. Вони визначають основні права, свободи і обов’язки людини і громадянина в Україні та їх види, механізм реалізації та га­рантії прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в Україні. Інститут прав, свобод і обов’язків людини і громадянина іноді розглядають як самостійний інститут, який ще називають «гу­манітарним правом». Але. як правило, питання громадянства та прав, свобод і обов’язків людини і громадянина об єднують в єдиний Інститут - конституційно-правового статусу людини 1 громадянина.

Наступний інститут—формбезпосередньоїдемократії(форм прямого народовладдя) - об'єднує у своєму складі конституційно- правові норми, що регулюють суспільні відносини, пов’язані з безпосередньою реалізацією народного суверенітету через ре­ферендуми, вибори та інші форми безпосередньої демократії. Інститут форм безпосередньої демократії визначає принципи прямого народовладдя, поняття референдумів і виборів в Укра­їні та їх види, порядок організації та проведення референдумів і виборів в Україні, відповідальність за порушення чинного ви­борчого законодавства, конституційно-правовий статус органів, уповноважених проводити референдуми і вибори в Україні, га­рантії референдумів і виборів в Україні.

Одним з фундаментальних інститутів конституційного права є інститут парламентаризму, парламентського права. Цей інститут визначає основні принципи вітчизняного парламента­ризму. поняття парламенту, порядок його формування, склад і структуру, функції та повноваження, порядок роботи парламен­ту та основні парламентські процедури. Важливими складовими інституту парламентаризму є конституційно-правові норми, що визначають конституційно-правовий статус народного депутата України. Фактично ці норми на сьогодні сформувалися у само­стійний інститут - інститут конституційного статусу парламен­тарія, який є похідним від інституту парламентаризму.

Інститут глави держави (президентства) в Україні - це су­купність норм конституційного права, що визначають консти­туційно-правовий статус глави держави, порядок його обрання, функції та повноваження Президента України, взаємовідносини Президента України як глави держави з іншими гілками вла­ди. підстави для дострокового припинення його повноважень. Інститут президентства є виключно важливим для системи конституційного права України і відіграє ключову роль у систе­мі інститутів державної влади, оскільки саме він є своєрідним стрижнем у механізмі поділу влад та системі стримувань і про­тиваг між гілками влади.

Інститут виконавчої влади об'єднує норми конституційного права, які регулюють суспільні відносини, пов’язані зі здійснен­ням виконавчої влади в Україні.

Інститут судової влади представлений нормами консти­туційного права, які регулюють суспільні відносини у галузі правосуддя. Цей інститут визначає конституційно-правовий статус судів загальної юрисдикції в Україні, основні принципи судоустрою і судочинства, систему судів загальної юрисдикції, порядок утворення судів і формування суддівського корпусу. їх функції та повноваження, конституційно-правовий статус суд дів судів загальної юрисдикції. Вищої ради юстиції України. Дер­жавної судової адміністрації та інших органів, що забезпечують функціонування судів загальної юрисдикції.

Інститут конституційної юстиції об’єднує норми консти­туційного права, що регламентують принципи конституційного судочинства, порядок формування та склад Конституційного Суду України, функції та повноваження Конституційного Суду України та порядок його діяльності, а також юридичну природу актів Конституційного Суду України як єдиного органу консти­туційної юрисдикції в Україні.

До основних інститутів системи конституційного права Укра­їни належить й інститут адміністративно-територіального устрою України. Конституційно-правові норми, об’єднані в ін­ститут територіального устрою, визначають поняття територі­ального устрою України, систему адміністративно-територіаль­ного устрою України, а також конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим, конституційно-правовий статус міст Києва і Севастополя. Незважаючи на порівняно незначний вміст нормативного матеріалу, цей інститут має виключно важ­ливе значення для правового забезпечення цілісності й недо­торканості території України в межах існуючого державного кордону.

Інститут місцевого самоврядування України - один із най­більших за нормативним вмістом інститутів у системі консти­туційного права України є сукупністю норм конституційного права, що регулюють суспільні відносин пов'язані з місцевим самоврядуванням. Зокрема, інститут місцевого самоврядування визначає загальні засади місцевого самоврядування, систему органів і посадових осіб місцевого самоврядування, порядок формування органів 1 посадових осіб місцевого самоврядуван­ня. форми місцевого самоврядування, функції та повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, гарантії місцевого самоврядування тощо.

Поряд з традиційними основними інститутами набувають визнання й інститути загальної частини конституційного права. Уже сьогодні відбувається визнання та спроби наукового пізнан­ня таких самостійних інститутів конституційного права, як ін­ститут історії і теорії українського конституціоналізму, інститут Конституції України, інститут системи конституційного права, інститут джерел конституційного права, інститут функцій кон­ституційного права, інститут конституційно-правових відносин, інститут конституційно-правової відповідальності тощо.

Інститути загальної частини конституційного права зна­ходять свій остаточний цілеспрямований вираз у самому дусі конституційного права як галузі національного законодавства, юридичній науці та юридичній навчальній дисципліні. Врахо­вуючи значення цих інститутів для системи конституційного права, їх сукупність прийнято називати загальною частиною (загальною теорією) конституційного права України.

Окремі основні інститути конституційного права з огляду на важливість їх предмета, багатоманітності методів і норматив­ного вмісту, правознавці схильні вважати підгалузями консти­туційного права. Зокрема, вчені іноді виділяють такі підгалузі (інститути) конституційного права, як гуманітарне право, ви­борче право, парламентське право, конституційне процесуальне право тощо.

Предмет є важливим, але не єдиним критерієм класифі­кації Інститутів конституційного права. Так, О. В. Носен- ко визначає систему інститутів конституційного права: а) за предметом правового регулювання (інститут загальних засад конституційного ладу України; інститут основ конституційного статусу особи і громадянина в Україні; інститут конституційних основ безпосередньої демократії; інститут законодавчої вла­ди, інститут конституційно-правового статусу глави держа­ви, інститут конституційних засад організації та діяльності органів виконавчої влади; інститут загальних засад судо­устрою та судочинства; інститут загальних засад організації та діяльності прокуратури: інститут місцевого самоврядуван­ня, інститут основ адміністративно-територіального устрою України: інститут правового захисту Конституції України та інститут конституційного процесу): б) за функціями (установчі, регулятивні та охоронні інститути конституційного права України): в) за структурою (генеральні інститути (підгалузі), основні інститути та субінститути конституційного права); г) за галузевою приналежністю (галузеві та міжгалузеві (комплексні) інститути конституційного права України): ґ) за формами та ви­дами об’єктивізації в чинному законодавстві (конституційні та законодавчі інститути конституційного права України)^[15]. Ці види і підсистеми інститутів конституційного права, взаємодіючи між собою, утворюють певну систему.

Система інститутів конституційного права - це сукуп­ність взаємопов'язаних і взаємообумовлених ідеологічними, структурно-предметними і функціональними зв'язками осно­вних інститутів конституційного права, які містять у своєму складі похідні інститути й субінститути конституційного права і забезпечують ефективне структуроване функціону­вання конституційного права України як провідної галузі на­ціонального права.

Інститути конституційного права як основа його системи зна­ходять своє логічне завершення в системі конституційного за­конодавства, системі конституційно-правової науки й освіти.

Юридичні властивості інститутів конституційного права України визначаються передусім якостями норм конституцій­ного права України, що об’єднуються в межах цих інститутів.

3.