Поняття системи конституційного права та її складові елементи
Поняття системи конституційного права сформувалося Історично під впливом здобутків загальної теорії права в процесі дослідження проблем права та його системи. Але кожній історичній формації було властиве своє розуміння системи права.
Зокрема, ще давньогрецькі філософи 1 римські юристи висловлювалися за поділ права на галузі відповідно до властивостей самого права (Аристотель) або суспільних інтересів (Д. Ульпіан). У Давньому Римі право поділялося на приватне і публічне, залежно від того, якою мірою і чиї інтереси воно репрезентувало. Як відомо, Д. Ульпіан висловлював думку щодо поділу права на приватне право (jus privatum) та публічне право (jus publicum) з огляду на Інтереси суб’єктів, покладені в основу цих правовідносин. У середньовічній Європі поділ права на приватне і публічне, обґрунтований Ульпіаном, майже не використовувався, натомість актуальності набув поділ права на світське та церковне (канонічне). За радянської доби система державного (конституційного) права стала визначатися як сукупність норм державного права, об’єднаних у державно-правові інститути в певній послідовності.
Після проголошення незалежності України почала формуватися якісно нова система національного права. Відмова від лінійної, одномірної публічної системи права сприяла пошуку нових підходів до пізнання цієї системи. Українські вчені визнали багатомірність системи національного права, виділяючи такі його підсистеми (рівні), як природне та позитивне, матеріальне і процесуальне, національне і міжнародне право, загальна частина та особлива частина, типове та колізійне конституційне право тощо9.
Система конституційного права України (з грецьк. ауотчца - поєднання, утворення) - це історично сформована та обумовлено, об’єктивними чинниками суспільного розвитку система природного та позитивного, загальної та особливої частини, матеріального і процесуального, типового та колізійного.
національного та міжнародного (європейського) конституційного права, які в свою чергу складаються з інститутів і нррлі конституційного права і регулюють політичні, економічні, соціальні, культурні (духовні), екологічні й інші найважливіші суспільні відносини, що є предметом конституційного права України і виступають системоутворюючою складовою національної правової системи.Система конституційного права України як правова категорія має здебільшого об'єктивний характер, але визнання об'єктивності системи конституційного права не означає її фатального характеру, оскільки на формування і розвиток цієї системи впливають і суб’єктивні чинники.
Категорія «система конституційного права» тісно пов’язана з категорією «структура конституційного права». Структура конституційного права - це внутрішня побудова конституційного права, спосіб (закон) зв'язку утворюючих його елементів - норм, інститутів та інших елементів і рівнів (зрізів) конституційного права.
При цьому внутрішня побудова системи конституційного права України має визначену послідовність формування своїх рівнів (зрізів). Така послідовність визначається історичною традицією послідовної структуризаціі права загалом: від його поділу на приватне та публічне - до сучасних складних різновимірних систем права.
Так, до прикладу, система конституційного права України і нині містить у своєму складі окремі елементи публічного і при-
ватного права. Розглядаючи систему конституційного права в зрізі поділу на приватне і публічне право, слід констатувати, що більшість норм конституційного права можуть бути віднесеними до публічного права, але в структурі конституційного права містяться і норми приватного характеру. У першу чергу, це норми, що регламентують конституційні основи приватної власності, визначають і гарантують право особи на згаданий вид власності та свободу підприємницької діяльності.
Синхронним щодо зародження в світі конституційного права став і його поділ на природне та позитивне право.
У сучасному ж конституційному праві України дуже складно виділити інститути природного права, які б не отримали свого позитивного закріплення. Отже, говорячи про природне і позитивне право як складові системи національного конституційного права, ми традиційно виділяємо позитивно закріплені інститути природного права, пов'язані з народним суверенітетом, правами і свободами людини, місцевим самоврядуванням тощо і відносимо до інститутів позитивного конституційного права ті з них. що безпосередньо пов'язані з організацією та діяльністю держави та обов'язками громадян.У системі сучасного конституційного права України також можна виділити як складові елементи загальну й особливу частини конституційного права. Таку галузеву структуру має більшість галузей права, вона знайшла своє місце і в галузевих кодифікованих актах. На відміну від Кримінального кодексу України, Конституція України не містить чітко структурованої загальної та особливої частини, але їх існування як на рівні системи права, так і на рівні системи Конституції є логічним, оскільки в системі конституційного права містяться норми, що визначають загальні принципи і понятійно-правові категорії властиві конституційному праву (загальна частина).
Очевидно, що загальна частина конституційного права втілюється у всьому національному конституційному законодавстві - Конституції України, законах та підзаконних нормативно-правових актах і представлена інститутами предмета і методу конституційного права, принципів конституційного права, системи конституційного права (у вузькому розумінні), джерел конституційного права, функцій конституційного права, конституційно-правових відносин, конституційно-правової відповідальності тощо.
Інститути загальної частини конституційного права знаходять свій остаточний цілеспрямований вираз у самому дусі конституційного права як галузі національного законодавства, юридичній науці та юридичній навчальній дисципліні. Тобто загальна частина конституційного права України представлена передусім функціональними інститутами конституційного права, що забезпечують упоряд кованість і дієвість предметних інститутів особливої частини конституційного права, виражають дух національного конституціоналізму
Система конституційного права України представлена й матеріальним і процесуальним зрізами.
Матеріальне конституційне право об'єднує конституційно-правові норми та інститути, що визначають зміст конституційного права, предмет конституційно-правового регулювання. Що ж до конституційного процесуального права, то це поняття є багатозначним і його вживають принаймні в трьох значеннях: а) конституційний процес як устрій і система усіх конституційно-процесуальних відносин, тобто як термін тотожній конституційно-процесуальному праву в його об’єктивному значенні загалом; б) конституційний процес як сукупність процедурних стадій розробки, прийняття та зміни конституції; в) конституційний процес у значенні конституційно-судового процесу, тобто як сукупність послідовних стадій конституційного провадження під час здійснення конституційного судочинства[10].Очевидним є те, що будь-який процес є процедурою, але не всяка процедура є процесом. Новоутворювана підгалузь, а в перспективі й галузь процесуального права, подібно до адміністративного. кримінального, цивільного та господарського процесів, передбачає не лише можливість, а й перспективу оскарження правотворчої та правозастосовної діяльності чи бездіяльності учасників конституційного процесу в судовому порядку, на основі визначального процесуального принци- пу-змагальності та рівності сторін. У першу чергу, в порядку здійснення конституційного та адміністративного судочинства[11].
Така структурна ланка конституційного права, як типове та колізійне право є новою для юридичної науки, хоча утвердженою впродовж масштабної політико-правової кризи в Україні в 2006-2009 роках. Власне, типове конституційне право - це вся система взаємоузгоджених між собою норм та інститутів конституційного права. Натомість новонароджене колізійне конституційне право (від лат. соїіізіо - зіткнення) в Україні нині представлене системою матеріальних і процесуальних норм цієї галузі права, спрямованих на вирішення колізій у конституційній правотворчій і правозастосовчій діяльності. При цьому в процесі подолання конституційних колізій утворюється новий вид норм цієї галузі права - конституційні колізійні норми
Система конституційного права також, у перспективі може бути поділена на національне і наднаціональне (міжнародне) конституційне право, за умови формування останнього.
Незважаючи на невдалі спроби кодифікувати конституційне право ЄС у проекті Конституції Європейського Союзу в 2005 р. та так званих «Ліссабонськихугодах» в 2008 р., перспективи створення наднаціонального конституційного права, а саме - Конституційного права ЄС. є не лише реальними, а й частково реалізованими.Наведений перелік рівнів (елементів) системи конституційного права не є вичерпним. Можна виділяти й інші рівні (зрізи) цієї системи - конституційне право та «неправо» тощо.
Багатоаспектна система конституційного права України взаємодіє з багатьма іншими системними явищами і процесами: системою конституційних правовідносин, системою Конституції України, системою конституційного законодавства, системою конституційно-правової науки і освіти тощо[12]. Хоча між згаданими системами є й суттєві відмінності.
Система конституційного права не співпадає із системою Конституції України, а тим більше не може ототожнюватися з нею. Система конституційного права значно ширша, ніж система Конституції, оскільки: 1) система конституційного права об’єднує в єдине ціле сукупність усіх норм конституційного права. що виражені не лише в Конституції, а й у системі чинного конституційного законодавства; 2} в системі конституційного права застосовано більш високий рівень об’єднання норм за предметним принципом в інститути конституційного права, які не виділяються в системі Конституції; 3) системі елементів конституційного права властиві більш глибинні генетичні та функціональні зв’язки, ніж системі елементів Конституції: 4) система конституційного права є більш гнучкою та динамічною. ніж система Конституції. Вона рефлекторно реагує на суспільно-економічні зміни незалежно від волі законодавця, тоді як зміна системи Конституції передбачає складну і тривалу за часом юридичну процедуру, що доводять спроби здійснення конституційної реформи в Україні; 5) нормативним приписам, що об’єднані в систему конституційного права, притаманний високий рівень абстрагованості, тоді як нормативний матеріал Конституції здебільшого має характер конкретних правових приписів.
Утім Конституція України має значний вплив на формування системи національного конституційного права. Саме в такому кодифікованому акті, як Конституція України система конституційного права отримує своє логічне завершення. В окремих випадках елементи системи Конституції обумовили формування та розвиток відповідних норм системи конституційного права. Зокрема, нормативні положення Конституції України про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (п. 17 ст. 85. ст. 101} сприяли формуванню в системі конституційного права України інституту омбудсмана. Після конституційної реформи 2004-2006 років в Україні утверджуються інститути парламентської коаліції, парламентської опозиції тощо.
Найбільш повно сутність і зміст системи національного конституційного права розкривається передусім в інститутах і нормах конституційного права України. Адже саме інститути і норми цієї галузі права є основою її системи.
2.